Ключові слова: артеріальна гіпертензія, захворюваність, поширеність, смертність

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щорічно у світі вмирає близько 50 млн людей. Серед основних причин шосту і сьому сходинки займають відповідно ішемічна хвороба серця (ІХС) та цереброваскулярні хвороби (ЦВХ). За прогнозом, до 2020 р. серцево-судинні захворювання відтіснять інфекційні хвороби як провідну причину смерті та інвалідності, при цьому ІХС займатиме перше, ЦВХ – четверте місце у світі [7]. Причини цих захворювань тісно пов’язані з артеріальною гіпертензією (АГ) – одним з найпоширеніших хронічних захворювань людини.

Підвищення артеріального тиску (АТ) виявляють у 15–30 % дорослого населення. Проте, існують значні розбіжності цього показника в різних країнах світу: від 6 % – у країнах Африки до 30–35 % – у Скандинавських країнах [3, 6]. У США показник поширеності АГ серед білошкірого дорослого населення становить 23 %, темношкірого – 30,9 % [4]. Такі розбіжності пов’язують як із загальним рівнем охорони здоров’я, так і з віковими, етнічними, кліматичними особливостями країн, а також рівнем індустріалізації та урбанізації. У країнах з більш холодним кліматом рівень АТ у популяції дещо вищий. Крім того, існують його сезонні коливання: в холодний період року АТ достовірно вищий, ніж у теплий. Це підтверджено і при застосуванні методу добового моніторування АТ [5].

За даними епідеміологічних досліджень, проведених співробітниками Інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска (Київ) та Інституту терапії (Харків), підвищення АТ (140/90 мм рт. ст. і вище) виявлене майже у 40 % дорослого населення. Серед осіб з підвищеним АТ знають про наявність захворювання близько 47 % сільських і 85,1 % міських мешканців, лікуються – відповідно 12,4 та 61,2 %. Ефективне лікування (АТ нижче 140/90 мм рт. ст.) отримують тільки 6,2 % сільських і 20,5 % міських мешканців.

Поширеність АГ, її негативні медичні та соціальні наслідки зумовили необхідність розробки Програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії, затвердженої Указом Президента України № 117/99 від 4 лютого 1999 р. [2].

Результативність впровадження будь-яких профілактичних програм оцінюють за даними моніторингу епідеміологічної ситуації та динаміки статистичних показників здоров’я населення.

За даними офіційної статистики, на 1 січня 2002 р. в Україні зареєстровано 8 400 330 хворих на АГ, що становить 20,7 % дорослого населення країни. Відзначають стійке зростання цього показника на 44 % порівняно з 1998 р. (останній рік перед затвердженням Програми) та на 10 % – порівняно з 2000 р. (рис. 1). Це пов’язане з істотним збільшенням захворюваності на АГ (рис. 2). Зростання цього показника на 70 % порівняно з 1998 р. є свідченням ефективної роботи первинних структур охорони здоров’я з виявлення цієї патології. Проте, існують певні розбіжності між даними офіційної статистики і результатами епідеміологічних досліджень, які показують, що значна кількість хворих з підвищеним АТ все ще залишається невиявленою. Припускають, що кількість хворих наАГ в Україні становить 13–15 млн, тому слід домагатися збільшення виявлення поширеності АГ.
 

Рис. 1. Динаміка поширеності АГ в Україні (чорною стрілкою позначений початок ініціатив програми, сірою – затвердження програми Указом Президента України).
 

Рис. 2. Захворюваність на АГ (усі форми) на 100 000 дорослого населення України.

Регіональний аналіз розповсюдженості АГ, за даними офіційної статистики, свідчить, що як на заході, так і на сході, на півдні та півночі, а також у центрі країни існують області з високим і низьким рівнем поширеності АГ (рис. 3) [1]. Такі реалії ще раз підкреслюють значення якості роботи медичного персоналу з виявлення осіб з підвищеним АТ на місцях.

Рис. 3. Поширеність АГ серед дорослого населення в регіонах України (дані офіційної статистики, 2001). Адаптовано з [1].

У табл. 1 наведені розбіжності показників поширеності АГ в окремих областях України. У 1999 р. максимальні показники реєстрували у Хмельницькій області, мінімальні – у Луганській, причому показники відрізнялися майже удвічі. Дані про низьку поширеність АГ і одночасно найвищусмертність від мозкового інсульту (МІ), які реєстрували у Луганській області у 1999 р., слід розцінювати як значний недолік у роботі служб охорони здоров’я регіону. У 2000 і 2001 рр. найнижчий показник поширеності АГ зареєстрований у Харківській області (13,1–13,9 %), що збігалося з відносно високими показниками смертності від хвороб системи кровообігу, ІХС та ЦВХ у пацієнтів як працездатного, так і пенсійного віку. Так само другий рік поширеність АГ в АР Крим залишається мінімальною. На нашу думку, буде справедливим твердження про певні недоліки в роботі терапевтичної служби і у цьому регіоні.

Таблиця 1 Поширеність АГ серед дорослого населення в окремих областях України (на 100 000 населення)

Стійке зростання захворюваності на АГ за останні роки, що спричинило збільшення поширеності АГ від 14,4 % – у 1998 р. до 20,7 % – у 2001 р., слід вважати наслідком більш активного виявлення хворих на АГ. На рис. 4 представлено динаміку поширеності АГ в Україні, трьох областях, де проведена перевірка фахівцями МОЗ України виконання Програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії, і для порівняння дані по Київській та Чернігівській областях.
 

Рис. 4. Динаміка поширеності АГ в Україні та деяких областях (на 100 000 дорослого населення).

Початковий рівень поширеності АГ у цих регіонах значно різнився (майже в 1,5 разу). Слід позитивно оцінити зусилля медичних працівників Луганської області щодо поліпшення роботи. Адже за 2000 р. кількість виявлених хворих на АГ зросла майже вдвічі. На сьогодні рівень поширеності АГ в усіх трьох перевірених областях майже однаковий, на 20 % вище середнього по Україні. ВКиївській та Чернігівській областях динаміка поширеності АГ менш значна порівняно з перевіреними регіонами. Виявлення такої різниці показників свідчить на користь подібних розборів ситуації.

Результати епідеміологічних досліджень, проведених співробітниками Інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска, показують, що ситуація щодо контролю АГ серед міських мешканців поліпшилася. Так, кількість осіб, які знають про підвищення у них АТ, зросла з 69 до 85,1 %, кількість хворих, які застосовують антигіпертензивні препарати, збільшилася з 28,5 до 61,2 %, ефективність лікування підвищилася з 16 до 20,5 %. У сільській місцевості ситуація щодо контролю АГ залишається незадовільною.

Розрив у часі між впливом превентивних заходів та досягненням бажаних результатів може бути тривалим. Не варто очікувати швидкої зміни несприятливих тенденцій.

Досить обережно слід розцінювати і позитивну на перший погляд динаміку захворюваності та поширеності МІ, оскільки поступове зниження його частоти порівняно з 1998 р. супроводжувалося підвищенням показників захворюваності і поширеності ЦВХ (табл. 2).

Таблиця 2 Захворюваність і поширеність мозкового інсульту та цереброваскулярних хвороб серед дорослого населення України (на 100 000 населення)

І хоча через 3 роки реалізації Програми аналізувати такі показники офіційної статистики, як інвалідність і смертність, на нашу думку, передчасно, слід відзначити тенденцію до стабілізації показника смертності від ЦВХ (рис. 5). Збільшення поширеності ЦВХ за стабільних показників смертності від них є свідченням позитивних зрушень у боротьбі з цереброваскулярними ускладненнями АГ.

Рис. 5. Динаміка смертності від ЦВХ в Україні (на 100 000 населення).

Більше того, на фоні стабілізації смертності від усіх ЦВХ спостерігають стійке зниження показника смертності від судинних уражень мозку безгіпертонічної хвороби (рис. 6) та збільшення показника смертності від судинних уражень мозку за наявності гіпертонічної хвороби (рис. 7). Слід зазначити, що в більшості розвинених країн світу співвідношення смертності від судинних уражень мозку з АГ та без неї становить 1:1. В Україні до початку виконання Програми таке співвідношення становило 1:2. Таку ситуацію пов’язували з неякісною діагностикою АГ у хворих. Збільшення частки хворих з АГ серед померлих за стабілізації показника смертності від усіх видів судинних уражень мозку є ознакою позитивних зрушень у посмертній діагностиці АГ. Найбільше зростання показника смертності від судинних уражень мозку за наявності гіпертонічної хвороби спостерігали в Луганській області, де кількість хворих, у яких виявлене підвищення АТ, за останні роки зросла більш ніж у 2 рази.
 

Рис. 6. Динаміка смертності від судинних уражень мозку без гіпертонічної хвороби в Україні в цілому та деяких областях (на 100000 населення).

Рис. 7. Динаміка смертності від судинних уражень мозку за наявності гіпертонічної хвороби в Україні в цілому та деяких областях (на 100000 населення).

На жаль, все ще зберігається стійке зниження показників первинної інвалідності від гіпертонічної хвороби як серед дорослого, так і працездатного населення (рис. 8) за одночасного стійкого зростання показників смертності як від цієї хвороби (рис. 9), так і від усіх серцево-судинних захворювань (рис.10).
 

Рис. 8. Динаміка первинної інвалідності від гіпертонічної хвороби на 10 000 працюючих.

Рис. 9. Динаміка смертності від гіпертонічної хвороби (всі форми) на 100 000 населення.

Рис. 10. Динаміка смертності від хвороб системи кровообігу в Україні в цілому та деяких областях (на 100 000 населення).

Багаторічний аналіз показників смертності в Україні свідчить, що існують області, де протягом тривалого часу реєструють відносно низькі показники смертності від усіх причин, у тому числі від хвороб системи кровообігу (Закарпатська, Івано-Франківська, м. Київ), і області з високими величинами цих показників (Сумська, Чернігівська, Кіровоградська). Проте, зазначені несприятливі тенденції до зростання смертності від серцево-судинних захворювань простежують в усіх регіонах України, незалежно від абсолютних рівнів цих показників. Отже, проблеми поліпшення здоров’я і збільшення тривалості життя населення спільні для всіх регіонів України.

Якщо можна позитивно оцінити зростання захворюваності та поширеності АГ як наслідок значної активізації роботи з виявлення хворих на АГ, зростання поширеності ЦВХ за стабілізації показника смертності від них – як результат своєчасної діагностики та адекватного лікування таких хворих, то зменшення випадків первинної інвалідності і зростання смертності від усіх форм гіпертонічної хвороби є результатом виявлення переважно тяжких задавнених випадків захворювання і незадовільної якості лікування. Лише зменшення або хоча б стабілізація показників смертності є свідченням позитивних процесів, що відбуваються у суспільстві внаслідок активного виявлення хворих на ранніх стадіях, якісної діагностики й адекватного лікування.

Таким чином, протягом 3 років реалізації заходів з виконання Програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні спостерігаються певні зміни показників захворюваності, поширеності і смертності, пов’язаних з АГ. Аналіз цієї динаміки показує, що ці зміни є очікуваними. Безумовно, такого короткого терміну (3 роки) недостатньо для ствердження про реальні досягнення на цьому шляху, проте, певні позитивні тенденції, що намітилися у показниках здоров’я населення, дозволяють сподіватися на істотне їх поліпшення у подальшому за умови чіткої реалізації Програми.

Література

1. Артеріальна гіпертензія – медико-соціальна проблема: Метод. посібник. – К.: Ін-т кардіології ім. М.Д. Стражеска АМН України, 2002. – 101 с.
2. Указ Президента України “Про Програму профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні” // Аптека. – 1999. – № 6 (177). – С. 9.
3. Geographical variation in the major risk factors of coronary heart disease in men and women aged 35–64 years. The MONICA Project // World Health Statistics Quarterly. – 1988. – Vol. 41, № 3/4. – P. 115-140.
4. 2001 Heart and Stroke statistical update. – Dallas, Texas: American Heart Association, 2000. – P. 1-32.
5. Hypertension control: report of a WHO expert committee. – Geneva: WHO, 1996. – P. 1-83.
6. Muna WFT. Cardiovascular disorder in Africa // World Heart Statistics Quarterly. – 1993. – Vol. 46, № 2. – P. 125-133.
7. NCD Research Partners Meeting Report. – Geneva: WHO, 2002. – P. 1-50.

Dynamics of statistical and epidemiological parameters of realization of the Programme for Arterial Hypertension Prevention and Treatment in Ukraine

Y.M. Sirenko, I.M. Gorbas, I.P. Smyrnova

Dynamics of statistical and epidemiological data of the Programme for Arterial Hypertension Prevention and Treatment, which was confirmed by Decree of President of Ukraine from 4.02.1999 №117/99 are elucidated. Analysis of the results of first three years of Programme realization in Ukraine and some of its regions showed that arterial hypertension morbidity increased by 70 % compared with 1998 year due to rise of primary care activity. According to data of official statistics arterial hypertension prevalence increased to 20,7 %. Arterial hypertension control in urban population was improved. There is a positive dynamics of cerebrovascular mortality data.