Ключові слова: ішемічна хвороба серця, ендотелій, атеросклероз, ультразвуковий метод, фактори ризику

Як відомо, в основі ішемії міокарда ключову роль відіграють збільшення потреби міокарда в кисні і неможливість його адекватного постачання внаслідок атеросклеротичних коронаростенозів, порушення тонусу судин або реологічних властивостей крові. У наш час загальновизнано, що ендотелій є одним з найбільш важливих чинників регулювання тонусу вінцевих артерій [17, 18, 23]. Відкриття Furсhgott і Zawadzki ролі, яку відіграють ендотеліальні клітини в розслабленні ізольованих артерій у відповідь на ацетилхолін (АХ), ініціювало проведення досліджень щодо визначення ролі ендотелію в підтримуванні фізіологічної функції стінки судини. При розвитку серцево-судинного захворювання функція ендотеліальних клітин порушується. Дисфункція звичайно виявляється як погіршання ендотелійзалежного розслаблення, головним чином завдяки зменшеному синтезу (або біодоступності) оксиду азоту (NО), при збереженій (або збільшеній) продукції ендотелійзалежних вазоконстрикторів (ангіотензин II). Таким чином, дисфункція ендотелію може бути визначена як дисбаланс між релаксуючими та констрикторними факторами, окрім того, між анти- та прокоагулянтними медіаторами, факторами росту та їх інгібіторами.

У великих епідеміологічних дослідженнях [5, 15] були визначені фактори, що провокують розвиток ішемічної хвороби серця (ІХС). Деякі з них (гіперхолестеринемія, куріння і артеріальна гіпертензія – АГ) піддаються корекції, а інші (вік і стать) – ні. Фактори ризику викликають функціональне ушкодження судин набагато раніше за появу клінічних симптомів хвороби. Недавно був запропонований атравматичний метод дослідження функції ендотелію, що ґрунтується на вивченні здатності артерій до розширення, яка стимулюється збільшеним потоком крові (цей процес є ендотелійзалежним). За даними літератури встановлено, що реакції судин були патологічними у дітей, з сімейною гіперхолестеринемією [26], у курців молодого віку [6] і у пацієнтів з гіпергомоцистеїнемією. У цій роботі ми намагалися оцінити вплив загальновідомих факторів ризику на функцію ендотелію у пацієнтів з ІХС.

Мета дослідження – визначити ступінь вираженості дисфункції ендотелію у хворих зі стабільною стенокардією напруження та АГ залежно від стадії захворювання, а також вплив факторів ризику на дисфункцію ендотелію у цих хворих та практично здорових осіб.

Матеріал і методи

Усі обстежені хворі перебували на стаціонарному лікуванні в Інституті кардіології ім. М.Д. Стражеска АМН України або були запрошені на обстеження за даними архіву інституту. У кожного хворого був зібраний анамнез і проведене рутинне клініко-інструментальне обстеження.

Курці були визначені як суб’єкти, які викурювали принаймні одну сигарету щодня протягомроку. Ті, хто кинули курити, були визначені як ті, що не курять протягом 3 міс. Вимірювання артеріального тиску (АТ) проводили за стандартною методикою.

Обстежено 24 пацієнти з ІХС (1-ша група), а також 39 пацієнтів з наявністю факторів ризику останньої (2-га група). До контрольної групи ввійшли 12 пацієнтів з нейроциркуляторною дистонією (НЦЦ) та без факторів ризику ІХС. Середній вік обстежених становив (51,0±5,8) року. Гіперхолестеринемія виявлена у 17 (70,8 %) хворих 1-ї групи та в 22 (56,4 %) пацієнтів 2-ї групи. Середній рівень холестерину в 1-й групі становив (224±24) мг/дл, у 2-й – (211±17) мг/дл (у діапазоні від 158 до 314 мг/дл). З обстежених хворих 2-ї групи 11 (28,2 %) не курили, 7 (17,9 %) – курили у минулому і 21 (53,8 %) – курили на момент дослідження, з них 7 хворих – викурювали 1 пачку на добу і більше, 8 хворих – від 10 до 20 сигарет на добу і 6 хворих – 1–5 сигарет на добу. У 25 (64,1 %) хворих виявили супутню м’яку і помірну АГ. Хворих, у яких при первинному огляді діастолічний АТ перевищував 109 мм рт. ст., не включали в дослідження.

Значний прогрес у вивченні функції (дисфункції) ендотелію у клінічній практиці досягнутий після винайдення можливості неінвазивного дослідження стану периферійних судин з використанням механічної стимуляції синтезу і виділення NO збільшеним потоком крові. Для визначення змін діаметра артерій у відповідь на підвищений тиск потоку крові (ендотелійзалежна дилатація) і сублінгвальний прийом нітрогліцерину (ендотелійнезалежна дилатація) у здорових осіб, пацієнтів з ІХС і осіб з факторами ризику її розвитку (гіперхолестеринемія, куріння, АГ) ми проводили тест Целермаєра–Соренсена [6, 7]. За добу до початку тесту пацієнти припиняли прийом усіх вазоактивних препаратів (амлодипін – за 5 діб). У день дослідження хворі відмовлялися від вживання спиртних напоїв, чаю, кави, сигарет. Вранці натще о 8–9 годині при температурі повітря 22 °С хворим проводили сканування плечової артерії. Пацієнти були в положенні лежачи протягом 15 хв, потім за допомогою судинного датчика визначали базовий діаметр плечової артерії в зоні між ендотелієм і середньою оболонкою судини. Визначали максимально чітке зображення передньої і задньої стінки судини. Параметри настроювання не змінювали протягом кожного дослідження. Підвищеного тиску потоку крові досягали шляхом накачування до 200 мм рт. ст. пневматичної манжети, накладеної навколо плеча, з наступним й здуванням через 5 хв. Усі вимірювання були зроблені в діастолу. Потім за чотирма показниками обчислювали середнє арифметичне, яке і брали за діаметр артерії. Зміну діаметра визначали як процентне відношення діаметра, отриманого в результаті механічного впливу, до вихідного. Реакція на гіперемію – це ендотелійзалежна вазодилатація (ЕЗВД), пов’язана з викидом NО [20, 24, 25]. Для запобігання помилково-негативному тесту (зниження або відсутність чутливості гладеньких міоцитів у стінці судини до цГМФ) визначали ендотелійнезалежну вазодилатацію (ЕНВД). Для цього пацієнт відпочивав протягом 15–20 хв, потім розсмоктував таблетку нітрогліцерину і після цього дослідження повторювали. Реакція на нітрогліцерин є ендотелійнезалежною [11].

Результати та їх обговорення

Отримані результати ЕЗВД і ЕНВД наведені у вигляді (М±m) з використанням t-критерію Стьюдента. Рівень статистичної значущості – Р<0,05.

Для виявлення можливого зв’язку між факторами ризику (рівень холестерину, АТ, куріння) і величинами ЕЗВД і ЕНВД ми використовували лінійний кореляційний аналіз за Пірсоном.

Моноваріантний кореляційний аналіз за Пірсоном виявив помірну, але значущу кореляцію між ЕЗВД і рівнем холестерину (r=-0,29, P<0,01) (рис. 1).

Рис. 1. Параметри ЕЗВД і ЕНВД у пацієнтів з гіперхолестеринемією. * – різниця показників достовірна (Р<0,05–0,01) порівняно з такими у групі пацієнтів з нормальним рівнем холестерину.

Подібна закономірність була виявлена щодо куріння (r=-0,38, P<0,01) (рис. 2).

ЕНВД у досліджуваних підгрупах істотно не змінювалася і з факторами ризику не корелювала. Порівнювальний аналіз для хворих чоловічої іжіночої статі виявив подібні результати. В обох випадках зниження ЕЗВД незалежно корелювало з палінням і гіперхолестеринемією.

Наявність різних факторів ризику у хворого прогресивно потенціює розвиток дисфункції ендотелію (рис. 3).

Надзвичайно цікавим було встановити залежність між рівнем холестерину і кількістю викурюваних сигарет. Загальновідомо, що в Японії, в якій більшість дорослого населення є запеклими курцями (принаймні чоловіки), поширеність інфаркту міокарда приблизно в 8 разів нижча, ніж у США, де проводиться дуже активна боротьба з цією негативною звичкою. Виявилося, що в японців з їхнім традиційним раціоном, що містить переважно морепродукти і злаки, рівень загального холестерину становить 130–140 мг/дл, у той час як в американців – 195–210 мг/дл.

За нашими даними, серед пацієнтів з найнижчим рівнем холестерину, які ніколи не курили, виявлена більш виражена ЕЗВД (r=0,34, P<0,01). І навпаки, у запеклих курців ЕЗВД була значно порушена практично незалежно від рівня холестерину (r=0,41, P<0,01). Отже, можна зробити висновок, що рівень холестерину модулює несприятливий ефект паління на ЕЗВД: в осіб, які палять помірно, з найбільш низьким рівнем холестерину (менше 170 мг/дл) виявлена нормальна потікзалежна дилатація, і навпаки, у хворих з найбільш високими рівнями холестерину (більше 240 мг/дл) ЕЗВД була значно пригнічена навіть в осіб, які помірно курили.

У цьому дослідженні ми встановили, що фактори ризику ІХС конкретно впливають на ендотелій. Порушення нормальної функції ендотелію згодом (іноді через багато років) призводить до розвитку клінічної картини ІХС. Крім того, з наведених даних видно, що фактори ризику потенціюють дію один одного, порушуючи при цьому ендотелійзалежне розслаблення. Відомо, що порушення ЕЗВД залежить від рівня гіперхолестеринемії та інтенсивності паління. ЕЗВД у некурців обернено пропорційно залежить від рівня загального холестерину [24]. З одного боку, куріння настільки тісно пов’язане з розвитком ушкодження ендотелію, що в осіб, які багато палять, внаслідок практично повної відсутності ЕЗВД визначити вплив рівня холестерину на останню було неможливо [11]. Із другого боку, у пацієнтів із найнижчими рівнями холестерину ЕЗВД була майже незміненою, навіть якщо вони курили помірно. Механізми, що лежать в основі порушення ЕЗВД у пацієнтів з ІХС (або в пацієнтів з наявністю її факторів ризику), не до кінця вивчені, але можуть включати зменшений синтез чи викид NO, порушення чутливості рецепторів клітинної мембрани до shear stress, збільшення інтенсивності деградації NO вільними радикалами [2, 10, 29]. Ці ефекти за наявності того чи іншого фактора ризику можуть відрізнятися.

Кореляції між окремими факторами ризику й вираженістю ЕЗВД у нашому дослідженні були відносно слабкі. Така сама закономірність була виявлена і при аналізі взаємовідношень між факторами ризику і ймовірністю розвитку основних серцево-судинних подій у великих епідеміологічних дослідженнях [13, 27]. В експериментальних дослідженнях доведено, що дисфункція ендотелію – це ключова ланка в атерогенезі [22]. У роботах різних авторів показано, що дисфункція ендотелію – системний процес, що відбувається в різних судинних басейнах [6, 31, 32]. Встановлено, що порушена ЕЗВД свідчить про ранню дисфункцію артеріальної системи в доклінічній стадії враження судин [7, 8, 9]. Ці функціональні порушення виникають в артеріальних басейнах, не уражених або мінімально уражених атеросклеротичним процесом [1, 12].

Порівняно з пацієнтами контрольної групи ((10,2±2,1) %) ЕЗВД судин у хворих на ІХС була знижена: у пацієнтів зі стабільною стенокардією напруження II функціонального класу (ФК) (n=9) вона становила (7,1±1,9) % (Р<0,05); III ФК (n=7) – (5,4±2,1) % (Р<0,01); IV ФК (n=8) – (3,1±1,2) % (Р<0,01). ЕНВД судин була подібною у пацієнтів зі стабільною стенокардією напруження II і III ФК – відповідно (26,6±3,2) і (24,2±2,8) %, з порушенням у пацієнтів зі стабільною стенокардією напруження IV ФК – (16,5±2,8) % (Р<0,05) (рис. 4).

Ці дані свідчать, що ЕЗВД плечової артерії відображає системну дисфункцію ендотелію у пацієнтів з верифікованою ІХС. ЕЗВД плечової артерії була достовірно нижчою у хворих на ІХС з її тяжким перебігом порівняно з такою при легкому перебігу ІХС і у контрольній групі. Тісний взаємозв’язок між функцією ендотелію у вінцевих і периферичних артеріях продемонстровано в роботі T.J. Аnderson та співавторів [1]. Таким чином, функціональна реакція плечової артерії не тільки відображає кількість і інтенсивність впливу факторів ризику, як було встановлено в попередніх дослідженнях, а й корелює з наявністю і вираженістю клінічної картини стенокардії. Системна дисфункція ендотелію відображає ступінь ІХС, і зниження ЕЗВД є прогресуючим у процесі розвитку стенокардії. Показано, що параметри ЕНВД в осіб контрольної групи і у пацієнтів з ІХС були приблизно однакові. Але у хворих зі стабільною стенокардією напруженняIV ФК реакція на нітрогліцерин була знижена. Можливо, цей факт можна пояснити тим, що чутливість плечової артерії і системних артерій до органічних нітратів знижена у найбільш тяжких пацієнтів з ІХС.

Трохи несподіваними і неоднозначними виявилися результати, отримані у пацієнтів з АГ. З 25 хворих з м’якою і помірною АГ ми відібрали 14 пацієнтів без таких факторів ризику розвитку ІХС, як паління і гіперхолестеринемія. Виявилося, що за даними тесту з реактивною гіперемією АГ була єдиним фактором ризику, який достовірно не змінював ЕЗВД, відзначено тенденцію до зниження від (10,8±2,3) до (8,9±2,7) %. Як і раніше, показники ЕНВД достовірно не змінювалися: у контрольній групі – (23,2±2,8) %, у пацієнтів з АГ – (22,5±4,1) %.

За даними літератури, результати досліджень ендотеліальної регуляції судинного тонусу у хворих з АГ є неоднозначними. S. Laurent і співавтори [14] не виявили ознак дисфункції ендотелію периферичних судин у хворих з АГ і осіб з нормальним АТ після реактивної гіперемії. За допомогою ультразвукового методу [19] і під час оклюзійної плетизмографії [21] виявлене достовірне зниження функції ендотелію в пацієнтів з АГ порівняно зі здоровими людьми [3, 4, 28, 30]. У пацієнтів з АГ дисфункція ендотелію виявлена і в вінцевих артеріях. Введення АХ і субстанції Р у вінцеві артерії призводило до достовірно меншого розширення субепікардіальних артерій і артеріол у хворих на АГ і з гіперхолестеринемією порівняно з обстеженими без факторів ризику. При введенні АХ у вінцеві артерії хворим без атеросклерозу при АГ виявлено значно більш виражену вазоконстрикцію, ніж при нормальних значеннях АТ. Відзначено значущу зворотну кореляцію між рівнем середнього АТ і ступенем приросту коронарного кровотоку – більш виражену констрикцію реєстрували в пацієнтів з найбільш високим АТ.

У частини пацієнтів з АГ без ангіографічних ознак атеросклерозу і гіпертрофії лівого шлуночка навантажувальний тест із добутаміном супроводжувався появою ішемічних змін на ЕКГ. Це розцінюється як позитивний результат проби. При порівнянні у пацієнтів з позитивними і негативними результатами виявлене достовірне зниження вазодилатації в перших. Під впливом лікування каптоприлом протягом року ці ознаки дисфункції ендотелію нівелювалися, а також перестали реєструватися зміни кінцевої частини шлуночкового комплексу при проведенні тесту з добутаміном. Автори вважають, що в цьому випадку позитивний результат тесту з добутаміном є наслідком дисфункції ендотелію дрібних судин.

Не зовсім зрозуміло, за рахунок чого в цих хворих одержують настільки неоднорідні результати. Можливо, найбільш простим поясненням може бути розходження щодо тривалості і вираженості АГ в обстежених. Дуже ймовірно, що дисфункція ендотелію не пов’язана прямо з патогенезом АГ, а є вторинним пошкодженням ендотелію. На користь цієї гіпотези свідчить те, що в результаті ефективного лікування АГ відновлювалася базальна секреція NO: реакція судинного тонусу при введенні конкурентного антагоніста L-аргініну L-NММА значуще відрізнялася від такої в нелікованих хворих на АГ і наближалася до реакції у здорових людей.

Отже, ендотелій регулює судинний тонус, місцеві процеси гемостазу, проліферації і міграції клітин. Сформувалося уявлення про дисфункцію ендотелію як дисбаланс між факторами, що забезпечують ці процеси.

Значення функції ендотелію у вазомоторних реакціях усвідомили після з’ясування функції простацикліну – потужного судинорозширювального й антиагрегаційного агента, що синтезується в ендотелії. Однак справжня революція відбулася в 1980 р., коли Furchgott і Zawadzki опублікували в журналі “Nature” свою знамениту роботу про фактор релаксації (NO) ендотелію.

Зниження синтезу NO ендотеліальними клітинами зумовлене цукровим діабетом, гіперхолестеринемією, курінням, АГ, також його виявляють у жінок після менопаузи. Усе це – фактори ризику ІХС і зміна функції ендотелію – один з механізмів її розвитку. Оскільки дисфункція ендотелію відіграє основну роль у патогенезі атеросклерозу, її виявлення є дуже актуальним.

Дослідження функції ендотелію артерій показане для виявлення функціональних уражень русла судин за відсутності ангіографічних ознак атеросклерозу. Особливо важливими є ці дослідження в осіб з факторами ризику виникнення ІХС. Доведено, що парадоксальна реакція судин передує розвитку атеросклеротичних змін артерій, тобто виявлення дисфункції ендотелію має важливе діагностичне і прогностичне значення. Застосовувати неінвазивні методи можна практично в усіх пацієнтів з ангіографічно доведеним атеросклерозом і з факторами ризику його розвитку. Дані, отримані в результаті обстеження, відображають поширеність процесу і дозволяють судити про стан ендотелію вінцевих судин.

Подальші дослідження будуть проводитися, насамперед, у напрямку використання описаної методики як кінцевої точки в багатоцентрових дослідженнях.

Висновки

1. Фактори ризику розвитку ІХС спричиняють дисфункцію ендотелію пропорційно їх впливу.
2. У процесі розвитку стабільної стенокардії напруження виявляють прогресування дисфункції ендотелію.

1. Anderson T.J., Uehata A., Gerhard M.D. et al. Close relation of endothelial function in the human coronary and peripheral circulations // J. Amer. Coll. Cardiology. – 1995. – Vol. 26. – P. 1235-1241.
2. Bossaller C., Habib G.B., Yamamoto H. et al. Impaired muscarinic endothelium-dependent relaxation and cyclic guanosine 5'-monophosphate formation in atherosclerotic human coronary artery and rabbit aorta // J. Clin. Invest. – 1987. – Vol. 79. – P. 170-174.
3. Brush J.E., Faxon D.P., Salmon S. et al. Abnormal endothelium-dependent coronary vasomotion in hypertensive patients // J. Amer. Coll. Cardiology. – 1992. – Vol. 19. – P. 809-815.
4. Calver A., Collier J., Vallance P. Forearm blood flow responses to a nitric oxide synthase inhibitor in patients with treated essential hypertension // Cardiovasc. Res. – 1994. – Vol. 28. – P. 1720-1725.
5. Castelli W.P. Epidemiology of coronary heart disease: The Framingham Study // Amer. J. Medicine. – 1984. – Vol. 76, (Suppl. 2A). – P. 4-12.
6. Celermajer D.S., Sorensen K.E., Bull C. et al. Endothelium-dependent dilation in the systemic arteries of asymptomatic subjects relates to coronary risk factors and their interaction // J. Amer. Coll. Cardiology. – 1994. – Vol. 24. – P. 1468-1474.
7. Celermajer D.S., Sorensen K.E., Georgakopoulos D. et al. Cigarette smoking is associated with dose-related and potentially reversible impairment of endothelium-dependent dilation in healthy young adults // Circulation. – 1993. –Vol. 88. – P. 2149-2155.
8. Celermajer D.S., Sorensen K.E., Gooch V.M. et al. Non-invasive detection of endothelial dysfunction in children and adults at risk of atherosclerosis // Lancet. – 1992. – Vol. 340. – P. 1111-1115.
9. Creager M.A., Cooke J.P., Mendelsohn M.E. et al. Impaired vasodilation of forearm resistance vessels in hypercholesterolemic humans // J. Clin. Invest. – 1990. – Vol. 86. – P. 228-234.
10. Egashira K., Inou T., Hirooka Y. et al. Effects of age on endothelium-dependent vasodilation of resistance coronary artery by acetylcholine in humans // Circulation. – 1993. – Vol. 88. – P. 77-81.
11. Feldman R.L., Pepine C.J., Conti C.R. Magnitude of dilatation of large and small coronary arteries by nitroglycerin // Circulation. – 1981. – Vol. 64. – P. 324-333.
12. Jurgens J.L., Bernatz P.E. Atherosclerosis of the extremities // Peripheral Vascular Disease / Eds. J.L. Jurgens, J.A. Spittell, J.F. Fairbairn II. – Philadelphia: PA Saunders, 1980. – P. 253-293.
13. Kannel W.B. Hypertension, blood lipids and cigarette smoking as co-risk factors for coronary heart disease // Ann. N.Y. Acad. Sci. – 1989. – Vol. 304. – P. 128-139.
14. Laurent S., Lacolley P., Brunei P. et al. Flow-dependent vasodilatation of brachial artery in essential hypertension // Amer. J. Physiology. – 1990. – Vol. 258 (Suppl. 27). – P. 1004-1011.
15. Lipid Research Clinics Program. The Lipid Research Clinics Primary Prevention Trial results // J. A. M. A. – 1984. –Vol. 251. – P. 351-364.
16. Liyama K., Nagano M., Yo Y. et al. Impaired endothelial function with essential hypertension assesed by ultrasonography // Amer. Heart J. – 1996. – Vol. 132. – P. 779-782.
17. Luscher T.F. The endothelium and cardiovascular disease – a complex relation // New Engl. J. Med. – 1994. – Vol. 330. – P. 1081-1083.
18. Luscher T.F. Angiotensin, ACE-inhibitors and endothelial control of vasomotor tone // Basic. Res. Cardiology. – 1993. – Vol. 88 (Suppl. I). – P. 15-24.
19. Panza J.A., Garcia C.E., Kilcoyne C.M. et al. Impaired endothelium-dependent vasodilation in patients with essential hypertension. Evidence that nitric oxide abnormality is not localized to a single signal transduction pathway // Circulation. – 1995. – Vol. 91. – P. 1732-1738.
20. Pohl U., Holtz J., Busse R., Bassenge E. Crucial role of endothelium in the vasodilator response to increased flow in vivo // Hypertension. – 1986. – Vol. 8. – P. 37-44.
21. Quyyumi A.A., Muleahy D., Andrews N.P. et al. Coronary vascular nitric oxide activity in hypertension and hyperholesterolemia. Comparison of acetylcholine and substance P // Circulation. – 1997. – Vol. 95. – P. 104-110.
22. Ross R. The pathogenesis of atherosclerosis – an update // New Engl. J. Med. – 1986. – Vol. 8. – P. 488-500.
23. Rubanyi G.M. The role of endothelium in cardiovascular homeostasis and diseases // J. Cardiovasc. Pharmacology. – 1993. – Vol. 22 (Suppl. 4). – P. 1-14.
24. Rubanyi G.M., Romero C., Vanhoutte P.M. Flow-induced release of endothelium-derived relaxing factor // Amer. J. Physiology. – 1986. – Vol. 250. – P. 1115-1119.
25. Smiesko V., Kozik J., Dolezel S. Role of endothelium in the control of arterial diameter by blood flow // Blood Vessels. – 1985. – Vol. 22. – P. 247-251.
26. Sorensen K.E., Celermajer D.S., Georgakopoulos D. et al. Impairment of endothelium-dependent dilation is an early event in children with familial hypercholesterolemia, and is related tothe Lp(a) level // J. Clin. Invest. – 1994. –Vol. 93. – P. 50-55.
27. Stamler J., Wentworth D., Neaton J.D. Is relationship between serum cholesterol and risk of premature death from coronary heart disease continuous and graded? // J. A. M. A. – 1986. – Vol. 256. – P. 2823-2828.
28. Treasure C.B., Manoukian S.V., Klein J.L. et al. Epicardial coronary artery responses to acetylcholine are impaired in hypertensive patients // Circulation Res. – 1992. – Vol. 71. – P. 776-781.
29. Verbeuren T.J., Jordaens F.H., Zonnekeyn L.L. et al. Effect of hypercholesterolemia on vascular reactivity in the rabbit. I. Endothelium-dependent and endothelium-independent contractions and relaxations in isolated arteries of control and hypercholesterolemic rabbits // Circulation Res. – 1986. – Vol. 58. – P. 552-564.
30. Virdis A., Ghiadoni L., Lucarini A. et al. Presence of cardiovascular structural changes in essential hypertensive patients with coronary microvascular disease and effects of long-term treatment // Amer. J. Hypertension. – 1996. – Vol. 9, Pt. 1. – P. 361-369.
31. Vita J.A, Treasure C.B., Nabel E.G. et al. Coronary vasomotor response to acetylcholine relates to risk factors for coronary artery disease // Circulation. – 1990. – Vol. 81. – P. 491-497.
32. Zeiher A.M., Drexler H., Wollschlager H., Just H. Modulation of coronary vasomotor tone in humans // Circulation. – 1991. – Vol. 83. – P. 391-401.

Study of endothelial dysfunction in patients with risk factors of CAD, stable angina pectoris and arterial hypertension with the help of a new atraumatic method of research – test of Celermajer–Sorensen

M.I. Lutay, V.A. Slobodskyy, E.A. Nemchina, I.P. Golikova, A.V. Tsizh, V.V. Bugaenko, O.I. Moiseenko

This study attempted to assess whether coronary risk factors are associated with endothelial dysfunction in the systemic arteries of asymptomatic men and women.

Endothelial dysfunction is present in adults with established atherosclerosis. It is not exactly known how risk factors produce endothelial dysfunction in preclinical stages of the disease. Using high resolution ultrasound, we measured arterial diameter at rest, after reactive hyperemia (with increased flow causing endothelium-dependent dilatation) and after sublingual nitroglycerin (an endothelium-independent dilator). Arterial responses were studied non-invasively in 39 subjects with risk factors of IHD and 24 patients with IHD, as well as 12 subjects from control group. Flow-mediated dilation ranged from -3 % to +15 %. All arteries dilated in response to administration of nitroglycerin, suggesting an abnormality of endothelial function in subjects with impaired flow-mediated dilatation. By univariate analysis, reduced flow-mediated dilation was significantly related to hypercholesterolemia, cigarette smoking, quantity of risk factors, functional class of angina pectoris. Mild and moderate hypertension did not influence endothelial function. Loss of endothelium-dependent dilatation in the systemic arteries occurs in the preclinical phase of vascular disease and is associated with interaction of the same risk factors known to predispose to early atherosclerosis and its complications in later life. Endothelium-dependent dilatation is impaired proportionally to functional class of angina pectoris.