25 червня виповнилося 90 років відомому вченому, суспільному діячу й організатору вітчизняної медичної освіти заслуженому діячу науки України, заслуженому діячу вищої школи України, доктору медичних наук, професору Інні Іларіонівні Крижанівській.

Є люди, біографія яких відбиває шлях народу на певній історичній ділянці. Їх життя показує нам, як багато може зробити людина. І.І. Крижанівська – одна з таких.

Вона народилася в Черкасах у родині вчителів. Після закінчення Дніпропетровського медичного технікуму працювала фельдшером. Навчання продовжила на лікувальному факультеті Дніпропетровського медичного інституту, який з відзнакою закінчила у 1938 р. До 1940 р. працювала спершу лікарем-ординатором, а потім завідуючою терапевтичним відділенням Ігренської психіатричної лікарні.

У 1940 вона одержує призначення на посаду головного лікаря обласної лікарні в м. Чернівці. Літом 1941 р. після переїзду у Сімферополь І.І. Крижанівська вступила до клінічної ординатури кафедри внутрішніх хвороб Кримського медичного інституту. Під час війни з двома малолітніми синами кілька разів евакуювалася, працювала дільничним лікарем у Краснодарському краї, потім у Грузії. Важкими, голодними були роки евакуації. Але вона витримала, була опорою хворому батьку, двоюрідній сестрі, дітям.

У 1943 р. повернулася в рідний Дніпропетровськ. Ще не вся область була звільнена від окупантів, місто стояло у руїнах. Лікар-ординатор, потім завідувач терапевтичного відділення обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова. Надзвичайно тяжкі хвороби, сотні і тисячі людських трагедій. Але й у таких умовах вдавалося допомогти хво рим. У 1946 р. І.І. Крижанівська одержала нагороду – медаль “За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні”.

Після довгоочікуваної Перемоги йшли роки, і життя поступово налагоджувалося. У 1947 р. лікар І.І. Крижанівська стає асистентом кафедри факультетської терапії і починає активну наукову працю. У 1953 р. захистила кандидатську дисертацію, у 1957 р. – докторську на тему “До оцінки лікувальної дії вітаміну В1 при хронічній недостатності кровообігу у світлі обмінних процесів”.

У березні 1956 р. вона очолює кафедру факультетської терапії, а в серпні 1957 р. отримує направлення в Монгольську Народну Республіку, де два роки працює завідувачем кафедри терапії Монгольського державного університету.

Після повернення з Монголії професор І.І. Крижанівська обирається завідувачем кафедри госпітальної терапії Дніпропетровського медінституту, а з грудня 1959 р. призначається проректором з навчальної роботи. Із серпня 1964 упродовж 17 років працює ректором цього інституту, одночасно завідує кафедрою терапії.

Цей період життя І.І. Крижанівської, безсумнівно, можна назвати найбільш плідним. Разом з колективом інституту за підтримки керівництва міста й області вдалося створити 2 нових факультети – стоматологічний і вдосконалення лікарів, відновити зруйновані корпуси, побудувати 5 студентських гуртожитків, спорткомплекс, басейн, створити музей історії інституту та спортивно-оздоровчий табір. Професор І.І. Крижанівська брала участь у багатьох з’їздах терапевтів і кардіологів, була делегатом міжнародних конгресів за кордоном. Основні наукові праці І.І. Крижанівської були присвячені вивченню хвороб серцево-судинної системи, зокрема питанням патогенезу і лікування хронічної недостатності кровообігу. Вона була однією з перших, хто розглядав патогенез хроніч ної недостатності кровообігу як процес, пов’язаний з порушеннями обміну на рівні клітини. В монографії “Вітамін В1 при хронічній недостатності кровообігу” (1967 р.) вона висвітила роль порушень метаболізму при серцевій недостатності і можливості його корекції. Її роботи з вивчення вітамінного і вуглеводного обмінів при серцевій недостатності стали основою для формування терапевтичної школи. Тема порушення метаболізму як однієї із складових патогенезу була розкрита у монографіях “Хронічне легеневе серце” (1975 р.) та “Ревматизм і набуті пороки серця”. Наступні дослідження нейрогуморальної регуляції, гемодинаміки і морфофункціонального стану міокарда сприяли появі нового розуміння патогенезу й обґрунтуванню методів диференційного лікування серцевої недостатності. Під її керівництвом виконано 9 докторських і 49 кандидатських дисертацій. Вона є автором 11 монографій і понад 300 статей, нагороджена Золотим дипломом ВДНГ України.

Інна Іларіонівна – не тільки видатний учений, а й талановитий педагог, яка виховала не одне покоління майбутніх лікарів. Як керівник та вчитель вона завжди вміє довірити людині відповідальне завдання, сприяти у його виконанні та чітко контролювати результати праці.

Заслуговує глибокої поваги громадська діяльність цього видатного вченого та педагога: протягом довгих років вона була депутатом Дніпропетровської міської і обласної Ради народних депутатів, Верховної Ради УРСР двох скликань, делегатом трьох партійних з’їздів, десять років очолювала Дніпропетровський обласний Фонд Миру, була головою Ради Дніпропетровського наукового терапевтичного товариства.

Суспільство високо оцінило її заслуги. І.І. Крижанівська нагороджена орденами Леніна, Жовтневої Революції, Дружби народів, двома орденами Трудового Червоного Прапора та шістьма медалями, орденом Княгині Ольги третього ступеня. Її ім’я занесено до видання “Жінки України”.

Свій ювілей професор І.І. Крижанівська зустріла у родинному колі, серед близьких та учнів. Її знання, досвід та мудрість потрібні людям, і вона щедро ділиться з ними. Мабуть, саме такою повинна бути осінь Патріарха.