Ключові слова: харчування, хвороби системи кровообігу, ожиріння, профілактика

Стан здоров’я в суспільстві, якість і тривалість життя громадян України значною мірою залежать від розв’язання проблем, пов’язаних з хворобами системи кровообігу (ХСК), смертність від яких у загальній структурі смертності в 2002 р. становила 61,5 %.

Встановлено, що деякі ХСК мають спільні фактори ризику (ФР). Одночасне зменшення частоти і вираженості кількох спільних ФР сприяє зниженню поширеності основних ХСК.

Одним з ФР розвитку ХСК є надлишкова маса тіла (НМТ). У виникненні НМТ, порушень ліпідного обміну, АГ, порушень толерантності до вуглеводів визначальним є нераціональне харчування. Крім того, аліментарні порушення можуть сприяти розвитку дистонії та секреторних розладів шлунково-кишкового тракту, виникненню запальних та онкологічних захворювань.

Відомо, що існує тісний зв’язок між загальною смертністю та індексом маси тіла (ІМТ). За даними Фремінгемського дослідження, серцево-судинна захворюваність зростає із збільшенням маси тіла, що найбільше проявляється у пацієнтів віком понад 50 років. Оптимальним слід вважати значення ІМТ у межах 18,5–24,9 кг/м2. Простежена пряма залежність між збільшенням ваги пацієнта та підвищенням артеріального тиску, вмісту ліпідів крові (холестерину та тригліцеридів), рівня глюкози та сечової кислоти в сироватці крові. В Україні ожиріння спостерігають у 20,4 % жінок та у 11 % чоловіків. Встановлено, що його поширеність прогресує з віком як у чоловічій, так і в жіночій популяції, сягаючи при цьому найбільших значень у старших вікових групах (понад 50 років).

Ступінь ризику розвитку ХСК збільшується через високий вміст жирів у харчуванні, особливо деяких насичених жирних кислот (НЖК), через надмірне вживання калорійної їжі та солі. Зниження ступеня ризику пов’язане із достатнім вживанням складних вуглеводів та харчової клітковини. Нині широко обговорюється роль таких антиоксидантів, як вітамін А (b-каротин, ретиноїди), вітаміни С та B і таких мінералів, як селен, залізо та кальцій.

Виникнення певних захворювань зумовлюють такі недоліки в харчуванні:

– надмірне споживання жирів, насичених жирів, холестерину, рафінованого цукру, солі, алкоголю;

– недостатнє споживання поліненасичених жирів, складних вуглеводів і клітковини, вітамінів та мінералів.

Споживання насичених жирів та холестерину зумовлює зростання рівня холестерину крові, що стає причиною розвитку атеросклерозу та агрегації тромбоцитів, які, у свою чергу, призводять до виникнення ІХС, АГ, інсульту та захворювань периферійних артерій.

Слід зауважити, що вплив раціонального харчування на перебіг АГ та ІХС підтверджено в багатьох багатоцентрових дослідженнях: INTERSALT, Scottish Heart Health Study, TOPH-I, TOPH-II Health Professionals Follow-up Study, Hypertension Control Program, DASH – для артеріальної гіпертензії, а також Aterosclerosis Risk in Communities Study, TOMS, DASH – для ІХС. У багатоцентрових дослідженнях встановлено, що АГ розвивається удвічі частіше у хворих з ожирінням (Фремінгемське дослідження), виявлено прямий зв’язок між НМТ та АГ (INTERSALT). Дотримання дієтичного режиму позитивно впливає на ліпідний профіль та зниження розвитку АГ (TOMS), а зменшення маси тіла, у свою чергу, сприяє зниженню показників артеріального тиску (TAJM).

Аналіз особливостей харчування населення України

Одним із кроків на шляху розробки рекомендацій з харчування є аналіз ситуації з цього питання (як і чому саме так харчуються люди).

Дослідженню впливу ФР, пов’язаних з порушеннями в харчуванні, присвячені наукові розробки, що проводяться в Інституті кардіологіїім. М.Д. Стражеска АМН України, а саме: на базі відділу популяційних досліджень виконується міжнародна програма ВООЗ “Інтегральна профілактика основних хронічних неінфекційних захворювань (CINDI)” (виконавчий директор – професор І.П. Смирнова), а також запланована на 2002–2004 рр. науково-дослідна робота “Розробка клініко-фармакологічної оптимізації лікування хворих із синдромом інсулінорезистентності, ожирінням та артеріальною гіпертензією” (керівник – професор О.І. Мітченко).

Одним із методів дослідження харчування населення країни є складання національних листів балансу харчових продуктів, де вказують середню кількість продуктів (середню величину на душу населення за рік), яку виробляють, імпортують, експортують. Ці показники, як правило, приблизні, вони не характеризують індивідуальне харчування або харчування окремих груп населення, але за допомогою такої статистики можна аналізувати стан харчування населення різних країн, а також порівнювати споживання основних продуктів населенням країни в різні роки, періоди.

У табл. 1 наведені дані споживання основних продуктів харчування населенням України у 1991 та 2001 рр.

Таблиця 1 Споживання основних продуктів харчування населенням України в 1991–2000 рр.

За даними Держкомітету статистики, споживання м’яса і м’ясопродуктів зменшилося вдвічі, молочних продуктів – у 1,7 разу, риби та рибних виробів – у 1,5 разу.

Другий, найбільш поширений в епідеміологічних дослідженнях та близький до фактичної ситуації, метод вивчення харчуванні – метод “добового відтворення” (Б. Денис, 1976). Цей метод застосовують протягом 20 років у Інституті кардіології при проведенні популяційних досліджень, він адаптований до місцевих особливостей харчування і проводиться з використанням муляжів продуктів і страв, заповненням та кодуванням спеціальних анкет, які аналізують за допомогою комп’ютерних програм. Метою цього методу є визначення фактичного вмісту в раціонах харчування білків, жирів, вуглеводів, вітамінів та мікроелементів.

Особливості фактичного харчування населення працездатного віку (20–59 років) продемонстровані на прикладі мешканців столиці України (табл. 2):

Таблиця 2 Склад основних інгредієнтів у раціонах харчування населення м. Києва (у % від добової калорійності)

Примітка. МНЖК – мононенасичені жирні кислоти

• кількість білків у раціоні достатня, але їх значну кількість становлять білки тваринного походження;
• надмірне вживання жирів, майже половина їх кількості – тваринні жири;
• незбалансованість жирних кислот у складі жирів: НЖК становлять 48,3 %, а поліненасичені жирні кислоти (ПНЖК) (тобто рослинні) тільки 12,8 % від загальної кількості жирів;
• недостатня кількість вуглеводів, але при цьому значну їх кількість (33,3 %) становлять прості вуглеводи, тобто цукор і продукти, що містять цукор;
• значний вміст у раціонах холестерину (в середньому 519,8 мг на добу);
• недостатній вміст вітамінів А, С, РР;
• кількість кальцію і магнію в раціонах харчування вікової групи 40–59 років була нижче норми відповідно на 16 і 10 %;
• у середньому у 36,5 % обстежених спостерігають порушення у режимі харчування, які проявляються у дворазовому харчуванні з тривалими (більше 8 год) інтервалами між ними, високою енергетичною цінністю (до 50–60 % добової калорійності) вечірнього прийому.

Рисунок. Поширеність ожиріння в Україні (2002).

При ожирінні формується так званий метаболічний синдром, який ускладнює перебіг АГ та ІХС. Згідно із рекомендаціями Національного інституту здоров’я США (2001) його слід визначати за такими ознаками:

• абдомінальне ожиріння: об’єм талії більше 102 см у чоловіків, більше 88 см у жінок;
• рівень тригліцеридів вище 150 мг/дл;
• рівень ліпопротеїнів високої щільності: у чоловіків менше 40 мг/дл; у жінок – менше 50 мг/дл;
• артеріальний тиск вище 130/85 мм рт. ст.;
• рівень глюкози в крові вище 110 мг/дл.

Впровадження принципів раціонального харчування: сучасний стан проблеми у світі та Україні

Враховуючи результати досліджень взаємозалежності харчування та виникнення ХСК, необхідне:

1. Впровадження національної політики з питань харчування, яка охопить широке коло заходів у галузі освіти, законодавства.
2. Розробка та впровадження дієтологічних рекомендацій, які відповідають нормам раціонального харчування і сприяють налагодженню здорового харчування та знижують ризик хронічних захворювань.
3. Інформування громадськості про здорове харчування у школах, на робочих місцях, у магазинах та ресторанах, що може вплинути на звички, які стосуються харчування. В табл. 3 наведено дані про те, з яких джерел населення отримує інформацію про здоровий спосіб життя і здорове харчування як його складову частину.

Зауважимо, що частка медичних працівників серед джерел інформації, яка надається населенню із зазначеної проблеми, є низькою порівняно з такими членів сімей та друзів, що негативно впливає на якість інформації, яка отримується. Лікарі та медичні сестри первинної ланки охорони здоров’я повинні обговорювати з пацієнтами проблеми, які виникають при неправильному харчуванні, переваги здорового харчування, дотримання дієтологічних рекомендацій; дізнаватися у пацієнтів про їх звички у харчуванні і вносити будь-яку значущу інформацію в історію хвороби.

Персонал первинної служби охорони здоров’я повинен допомагати населенню змінювати, якщо це необхідно, звички у харчуванні, а саме:

• аналізувати позитивні риси їх харчування;
• обговорювати шкідливість нездорових звичок у харчуванні;
• допомагати зробити правильний вибір при зміні звичок у харчуванні; впливати на загальноприйняті помилкові поняття щодо здорових дієт (наприклад, не так смачно, дорожче, традиційно не прийнято) і давати практичні і реальні пропозиції з урахуванням культурних, релігійних, етнічних традицій та економічних норм, прийнятих як у країні (регіоні) в цілому, так і в сім’ї пацієнта зокрема.

Політика харчування має бути спрямована на дотримання населенням дієтологічних рекомендацій у цілому, а також з урахуванням профілактики розвитку основних ХСК.

Програма профілактики і лікування АГ в Україні включає:

• розробку і забезпечення населення санітарно-просвітніми матеріалами про шкідливість паління, малорухливого способу життя, ожиріння, надмірного вживання солі, алкогольних напоїв, а також психо-соціального перевантаження;
• визначення раціонів харчування для осіб з підвищеним артеріальним тиском з урахуванням їх способу життя та стану здоров’я;
• сприяння налагодженню виробництва збагачених калієм харчових продуктів з низьким вмістом кухонної солі.

• зменшувати масу тіла при її надлишку;
• збільшувати аеробну фізичну активність: динамічні навантаження протягом 30–45 хв 5 разів на тиждень;
• обмежувати вживання натрію – до 6 г кухонної солі на добу;
• відмовитися від паління;
• зменшувати вживання насичених жирів та холестерину;
• обмежити вживання алкоголю;
• психоемоційно розвантажуватися та релаксувати.

Результати багатоцентрових досліджень показали, що на прогресування ІХС та атеросклерозу реально впливають вміст вітамінів та антиоксидантів у продуктах харчування, низькокалорійна, гіпохолестеринова дієта, а також вживання омега-3-поліненасичених жирних кислот.

На жаль, не підтверджено позитивного впливу вітамінів та антиоксидантів на перебіг ІХС:

• так, у дослідженнях Physician’s Health Study-b-Carotene Component (1996), CARET (1996) не визначено суттєвого впливу бета-каротинового компоненту на захворюваність та смертність від основних серцево-судинних захворювань;
• у дослідженнях CHAOS (1996), HPS (2002) не визначено суттєвого впливу вітаміну Е та антиоксидантів на захворюваність та смертність від основних серцево-судинних захворювань.

1. Ліонське дієтичне дослідження (Lyon Diet Heart Study, 1999) довело, що вживання середземноморської дієти запобігає виникненню повторних загострень ІХС після першого інфаркту міокарда.
2. Дослідження Effect of Dietary w-3-Fatty Acids on Coronary Atherosclerosis, (1999) довело, що вживання продуктів, які містять омега-3-поліненасичені жирні кислоти, уповільнює прогресування коронарного атеросклерозу.

1. Дослідження SCRIP (Stanford Coronary Risk Intervention Project, 1994) продемонструвало, що інтенсивне зниження маси тіла та нормалізація рівнів ліпідів крові асоціюється з уповільненням прогресування атеросклеротичного ураження вінцевих судин та зниженням потреби в госпіталізації з приводу ІХС;
2. Фремінгемське дослідження довело, що зниження маси тіла асоціюється із зниженням захворюваності та смертності від ІХС.

• зниження маси тіла;
• збільшення фізичної активності;
• лікування артеріальної гіпертензії;
• застосування аспірину;
• проведення ліпідознижувальної терапії.

1. Включайте в раціон харчування різноманітні продукти переважно рослинного, а не тваринного походження.
2. Споживайте хліб, зернові продукти, макаронні вироби, рис або картоплю кілька разів на день.
3. Вживайте не менше 400 г на добу різноманітних овочів та фруктів, бажано свіжих та вирощених у екологічно чистих зонах.
4. Підтримуйте масу тіла в рекомендованих межах (ІМТ 18,5–24,9 кг/м2) за допомогою нормокалорійної дієти і щоденних помірних фізичних навантажень.
5. Контролюйте вживання жирів, питома вага яких не повинна перевищувати 30 % добової калорійності; заміняйте більшість насичених жирів ненасиченими рослинними оліями або м’якими маргаринами.
6. Заміняйте жирне м’ясо та м’ясопродукти квасолею, бобами, рибою, птицею або нежирним м’ясом.
7. Вживайте молоко і молочні продукти (кефір, кисле молоко, йогурт, сир) з низьким вмістом жирів і солі.
8. Вибирайте продукти з низьким вмістом цукру, обмежуйте частоту вживання рафінованого цукру, солодких напоїв та солодощів.
9. Віддавайте перевагу продуктам з низьким вмістом солі, загальна кількість якої не повинна перевищувати 6 г (однієї чайної ложки) на добу, включаючи вміст солі в готових продуктах. В ендемічних зонах необхідно вживати йодовану сіль.
10. Обмежуйте вживання алкоголю до 20 мл етанолу або еквівалентних алкогольних напоїв на добу.
11. Надавайте перевагу приготуванню їжі на пару, тушкуванню, випіканню або обробці в мікрохвильовій печі, що допомагає зменшити кількість доданого жиру.
12. Пропагуйте годування дітей протягом перших 6 місяців життя виключно материнським молоком.

Таким чином, розбалансованість фактичного харчування населення України з основних компонентів раціонів та виражені аліментарні порушення у осіб з факторами ризику розвитку хвороб системи кровообігу свідчать про взаємозв’язок між харчуванням і виникненням хвороб системи кровообігу та про необхідність проведення профілактичних заходів. Принципи сучасної дієтології повинні ґрунтуватися на впровадженні визнаних на міжнародному рівні рекомендацій з урахуванням особливостей культури та традицій населення України, з метою зробити здорове харчування в нашій державі соціальною нормою.