КЛЮЧОВІ СЛОВА: ішемічна хвороба серця, ендотелій, атеросклероз, карведилол

У наш час загальновизнано, що ендотелій є одним з найбільш важливих чинників регулювання тонусу вінцевих артерій [16, 18, 23]. Осмислення ролі клітин ендотелію в розслабленні ізольованих артерій у відповідь на ацетилхолін ініціювало розробку досліджень ролі ендотелію в підтримуванні нормальної фізіологічної функції стінки судини [9, 10]. При розвитку серцево-судинної патології функція клітин ендотелію порушується. Дисфункція, як правило, виявляється як погіршення ендотелійзалежного розслаблення, головним чином завдяки зменшеному синтезу (чи біодоступності) NO, при збереженій (чи збільшеній) продукції ендотелійзалежних вазоконстрикторів (ангіотензину ІІ, ендотеліну-1) [6, 17]. У клінічних роботах дисфункцію ендотелію визначають при рівні ендотелійзалежної вазодилатації (ЕЗВД) менше 5 %. Таким чином, дисфункція ендотелію може бути визначена як дисбаланс між релаксуючими та констрикторними факторами, а також між анти- та прокоагулянтними медіаторами, факторами росту та їх інгібіторами [18].

Точний механізм цього процесу недостатньо вивчений, однак відомо, що оксидантний стрес призводить до погіршення ендотелійзалежної дилатації за рахунок посилення інактивації оксиду азоту [3, 15]. У багатьох клінічних дослідженнях продемонстровано позитивний вплив карведилолу на клінічний перебіг і прогноз різних кардіологічних нозологій, включаючи ішемічну хворобу серця (ІХС) [5, 11, 22, 25, 26]. Можливо, позитивний ефект карведилолу у пацієнтів з ІХС частково можна пояснити його антиоксидантною дією, впливом на концентрацію ендотеліну у плазмі крові, а також пригніченням активації і нагромадженням поліморфно-ядерних лейкоцитів у ішемізованому міокарді [2, 7, 27]. Дисфункція ендотелію у вінцевих артеріях розвивається пропорційно прогресуванню атеросклеротичного ураження [19] і досить добре корелює з ЕЗВД плечової артерії [1]. В експериментах на тваринах показано, що карведилол позитивно впливав на функцію ендотелію [12].

Мета дослідження – вивчити вплив карведилолу на дисфункцію ендотелію у пацієнтів з ішемі чною хворобою серця, а також виявити можливі механізми цього впливу.

Матеріал і методи

Обстежено 35 пацієнтів із стабільною стенокардією напруження, 9 з них у минулому перенесли інфаркт міокарда. До контрольної групи увійшло 12 осіб без патології серцево-судинної системи. Пацієнти з ІХС були рандомізовані до прийому карведилолу (1-ша група) або атенололу (2-га група). До 1-ї групи увійшов 21 пацієнт (19 чоловіків та 2 жінки), який одержував карведилол. Вік хворих становив від 48 до 62 років, у середньому (52,0±3,8) року. До 2-ї групи увійшло 14 хворих (12 чоловіків і 2 жінки), які приймали атенолол. Вік хворих становив 49–65 років, у середньому (54,0±4,2) року. У минулому 7 пацієнтів перенесли інфаркт міокарда.

Коронаровентрикулографію з подальшим хірургічним втручанням було проведено 3 хворим 1-ї групи і 2 пацієнтам – 2-ї. У 1-й групі у 1 хворого було проведено операцію аортокоронарного шунтування, у 2 – встановлено стенти у вінцеві судини; у 2-й групі у 2 пацієнтів встановлено стенти. Критеріями діагностики стенокардії напруження в інших хворих були біль за грудниною і депресія сегмента ST під час проведення тесту з дозованим фізичним навантаженням (ДФН).

У пацієнтів контрольної групи (n=12) не відзначено клінічних проявів ІХС (тест з ДФН – негативний), а також факторів ризику її розвитку (гіпертонія, гіперхолестеринемія або цукровий діабет). У дослідження не включали хворих із застійною серцевою недостатністю, нирковою недостатністю, пацієнтів, які лікувалися антиоксидантами.

Для вивчення змін діаметра артерій у відповідь на підвищення тиску потоку крові (ЕЗВД) і сублінгвальний прийом нітрогліцерину (ендотелійнезалежна вазодилатація – ЕНВД) у досліджуваних групах та групі контролю ми використовували тест Целермайєра–Соренсена [4]. Пацієнтові за дві доби до початку тесту відміняли всі вазоактивні препарати (амлодипін – за 5 діб). За добу до дослідження хворі не вживали спиртних напоїв, міцного чаю, кави, не курили. Вранці натщесерце о 8.00 при температурі повітря 22 °С хворим проводили ультразвукове сканування плечової артерії. Пацієнт перебував у положенні лежачи протягом 15 хв, потім за допомогою судинного датчика визначали вихідний діаметр плечової артерії в зоні між ендотелієм і середньою оболонкою артерії. За допомогою тумблерів визначали максимально чітке зображення передньої і задньої стінки судини. Параметри настройки зберігалися постійними протягом усього дослідження. Зміну тиску потоку крові на стінку артерії одержували в результаті реактивної гіперемії після здування пневматичної манжети, яка попередньо була накладена навколо плеча й перепиняла кровоток у кінцівці на 5 хв (накачування повітря в манжеті до 200 мм рт. ст.). Усі вимірювання були зроблені в діастолі. З чотирьох показників обчислювали середнє арифметичне, котре і приймали за діаметр артерії. Зміну діаметра судини обчислювали у відсотках, отриманих у результаті механічного чи фармакологічного впливу. Реакція на гіперемію – це ЕЗВД, яка викликана викидом NO. Для запобігання помилковонегативному тесту (зниження або відсутність чутливості гладеньких міоцитів стінки судини до цГМФ) визначали ЕНВД. Для цього пацієнту після 15–20 хв відпочинку і прийому таблетки нітрогліцерину (НГ) проводили повторне дослідження. Відповідь на нітрогліцерин є ЕНВД.

Після цього пацієнти отримували 25 мг карведилолу або 50 мг атенололу. Для оцінки короткочасних ефектів карведилолу й атенололу повторювали тест через 2 год після їх вживання, коли препарати досягали максимальної концентрації у плазмі крові. Для оцінки довгострокових ефектів карведилолу й атенололу дослідження повторювали після 2 міс регулярного прийому цих препаратів у дозах відповідно 50 та 100 мг/доб. У процесі дослідження з 1-ї групи 2 пацієнтів було виключено через побічні ефекти (відповідно надлишковий гіпотензивний ефект і бронхоспазм) і одного – з 2-ї групи (брадикардія).

Аналіз отриманих даних проводили з використанням t-критерію Стьюдента. За рівень статистичної значущості було прийнято P<0,05.

Результати та їх обговорення

Істотних розбіжностей за віком, статтю, схильністю до куріння у 1-й і 2-й групі не відзначали (табл. 1). Рівні загального холестерину (ХС), тригліцеридів, ХС ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ), ХС ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), артеріального тиску (АТ) і частота скорочень серця (ЧСС) також істотно не відрізнялися. Відносна кількість пацієнтів з ІХС, які одержували інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту та статини, також не відрізнялася у 1-й і 2-й групах.

Таблиця 1 Клінічна характеристика хворих з ішемічною хворобою серця

Середній діаметр плечової артерії у 1-й групі становив у середньому (4,2±0,3) мм, у 2-й – (4,4±0,2) мм, у контрольній групі – (4,0±0,4) мм.

Вихідна величина ЕЗВД в 1-й і 2-й групах також істотно не відрізнялася і була нижчою, ніж у контрольній групі, що підтверджує наявність дисфункції ендотелію у пацієнтів з ІХС (табл. 2).

Таблиця 2 Вихідні параметри ендотелійзалежної та ендотелійнезалежної вазодилатації у пацієнтів з ішемічною хворобою серця

Також ми проаналізували розбіжності в ЕЗВД у пацієнтів з постінфарктним кардіосклерозом і в цілому в групі. У хворих з постінфарктним кардіосклерозом ЕЗВД становила (4,7±0,6) % та істотно не відрізнялася порівняно з такою в усій групі.

Параметри серцево-судинної гемодинаміки також істотно не відрізнялися в досліджуваних групах. Призначення карведилолу приводило до зниження систолічного АТ (САТ) з (147,0±3,3) до (132,0±3,6) мм рт. ст., діастолічного (ДАД) – з (96,0±1,9) до (84,0±2,9) мм рт. ст., P<0,05, ЧСС – з (71,5±2,9) до (59,0±2,5) за 1 хв. Вплив атенололу на ці показники був схожим, але менш вираженим, ніж карведилолу.

Після гострої проби з карведилолом ЕЗВД у 1-й групі істотно не змінювалася і достовірно не відрізнялася від такої у 2-й групі, що свідчило про те, що призначені в одноразовому режимі досліджувані препарати не поліпшують ЕЗВД плечової артерії при реактивній гіперемії (табл. 3). В обстежуваних групах також не виявлено ніяких істотних змін у параметрах ЕНВД (індукованої нітрогліцерином).

Таблиця 3 Вплив лікування на параметри ендотелійзалежної вазодилатації плечової артерії у хворих з ІХС

Примітка. * – різниця показників достовірна порівняно з вихідними (P<0,05).

Через 2 міс лікування ЕЗВД у 1-й групі значно збільшилася порівняно з вихідними результатами, у 2-й групі достовірних змін ЕЗВД не спостерігали.

Через 2 міс лікування карведилолом у пацієнтів з постінфарктним кардіосклерозом ЕЗВД становила (7,5±0,9) % і достовірно не відрізнялася від такої у пацієнтів усієї групи.

Параметри ЕНВД через 2 міс лікування в обох групах істотно не відрізнялися. Отже, карведилол значно зменшує прояви дисфункції ендотелію. Проведені дослідження показали, що лікування карведилолом протягом 2 міс позитивно впливало, перш за все, на значно підвищені показники оксидантного стресу, а саме – вміст дієнових кон’югат (ДК) та малонового діальдегіду (МДА), тобто проміжного та кінцевого продуктів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) (табл. 4).

Таблиця 4 Вплив карведилолу на показники інтенсивності вільнорадикального окиснення білків і ліпідів, активність антиоксидантних ферментів та вміст нітрит-аніону у пацієнтів з ІХС

Примітка. Різниця показників достовірна порівняно з такими: * – у здорових донорів; ° – до лікування (P<0,05); ІПМАЛП – індекс перекисної модифікації атерогенних ліпопротеїнів; ЛПДНЩ – ліпопротеїни дуже низької щільності.

Підвищена кількість ДК зменшилася в середньому вдвічі, і після лікування спостерігали лише незначне її підвищення порівняно з такою у контрольній групі. Підвищений в умовах ІХС вміст кінцевого продукту ПОЛ під впливом карведилолу зменшувався в середньому на 36,4 % і також наближався до рівня здорових донорів. Односпрямовані, але менш виражені зміни спостерігали і при дослідженні індексу перекисної модифікації атерогенних ліпопротеїнів. Після лікування карведилолом цей значно (майже у п’ять разів) підвищений показник достовірно зменшувався в середньому на одну третину. Це супроводжувалося позитивними змінами одного з найважливіших компонентів антиоксидантного захисту – знижена активність супероксиддисмутази (СОД) зростала в середньому на 34,5 %, хоча і поступалася такій у контрольній групі. Водночас ми не спостерігали позитивного впливу карведилолу на активність каталази, яка залишалася нижчою від вихідного рівня в середньому на 25,6 %.

Вплив карведилолу на показники інтенсивності вільнорадикального окиснення білків (ВРОБ) виявився менш суттєвим і менш закономірним. Так, у пацієнтів з ІХС до лікування вміст продуктів ВРОБ у сироватці крові – фенілгідразонів – був удвічі вищим, ніж у контрольній, після лікування виявляли лише тенденцію до зниження його в середньому на 16,2 %. Ще менш значущі зміни спостерігали при дослідженні кількості фенілгідразонів безпосередньо в атерогенних ліпопротеїнах (зниження в середньому на 4,5 %).

САТ, ДАТ і ЧСС помірно знижувалися через 2 міс лікування карведилолом. Таку ж тенденцію спостерігали і при застосуванні атенололу (табл. 5).

Таблиця 5 Вплив атенололу та карведилолу на артеріальний тиск та частоту скорочень серця

Примітка. * – різниця показників достовірна порівняно з такими до лікування (P<0,05).

Карведилол є унікальним фармакологічним засобом, що поєднує в собі властивості неселективного b-адреноблокатора, селективного блокатора b1-адренорецепторів і ефективного антиокси данта. У дослідженнях in vitro і in vivo було показано, що карведилол має виражений антиоксидантний ефект, що перевищує такий b-токоферолу.

Однократне призначення карведилолу не поліпшувало функцію ендотелію плечової артерії, а лікування протягом 2 міс значно її покращувало. На відміну від цього, класичний водорозчинний антиоксидант – вітамін C – зменшував вираженість дисфункції ендотелію і при його короткостроковому призначенні [13]. Різні ефекти при коротко- і довгостроковій терапії карведилолом можна пояснити такими спостереженнями in vitro і in vivo. Антиоксидантний ефект карведилолу розвивається досить повільно. Показано, що тривала інкубація препарату (від п’яти до семи днів) у культурі клітин збільшує його антиоксидантний ефект більш ніж у десять разів порівняно з короткочасною інкубацією (від 20 до 30 хв) [7]. Ці особливості антиоксидант ної дії можна пояснити високою ліпофільністю карведилолу, який досить повільно накопичується в мембранах клітин і ЛПНЩ. Кілька метаболітів карведилолу, які були знайдені в плазмі крові людини, мали набагато більшу антиоксидантну активність (більш ніж у 50 разів), ніж безпосередньо сам карведилол [8].

В експериментальних роботах раніше було показано, що в ЕЗВД судин потенційно може робити внесок b-адреноблокуючий компонент [24]. Однак, ми не виявили сприятливого впливу препарату на дисфункцію ендотелію під час гострої проби з карведилолом. Крім того, раніше було показано, що лікування b-адреноблокаторами (за винятком карведилолу та небівололу) у пацієнтів з артеріальною гіпертензією не впливало на вираженість дисфункції ендотелію (за даними тесту з ацетилхоліном) [20].

І навпаки, a-адреноблокуючі властивості карведилолу можуть зумовлювати зниження вираженості дисфункції ендотелію. Раніше було показано, що доксазозин і празозин поліпшують функцію ендотелію у щурів і мишей, що перебували на гіперхолестериновій дієті [14, 21]. Однак, ці позитивні ефекти можуть залежати від антиоксидантної активності доксазозину і ліпідознижувальних ефектів празозину, отже малоймовірно, що блокада a-адренорецепторів безпосередньо впливає на функцію ендотелію.

Згідно з нашими даними лікування карведилолом значно зменшувало САТ і ДАТ. Однак, поліпшення функції ендотелію навряд чи можна пояснити антигіпертензивним ефектом карведилолу. У попередніх дослідженнях з різними антигіпертензивними засобами, яким безпосередньо не притаманні ендотелійпротекторні властивості, було показано, що зниження АТ не впливає на дисфункцію ендотелію у пацієнтів з артеріальною гіпертензією [20]. Це підтверджується і нашими даними: атенолол, приблизно як і карведилол, приводив до зниження тиску, однак при цьому не впливав на дисфункцію ендотелію.

Отже, ендотелійпротекторні властивості карведилолу зумовлені його антиоксидантними власти востями – значно зменшувалася підвищена кількість ДК та МДА. Односпрямовані, але менш виражені зміни спостерігали і при дослідженні ІПМАЛП. Ці процеси супроводжувалися зростанням активності СОД, хоча активність каталази при цьому суттєво не змінювалася.

Підсумовуючи вищесказане, можна припустити, що ендотелійпротекторні ефекти карведилолу зумовлені антиоксидантними властивостями.

Таким чином, у нашому дослідженні показано, що під впливом карведилолу поліпшується ЕЗВД при реактивній гіперемії у плечовій артерії у пацієнтів з ІХС. Доведено, що дисфункція ендотелію є незалежним фактором ризику у хворих із серцево-судинними захворюваннями. Особливо це актуально для пацієнтів з ІХС, у патогенезі якої оксидантний стрес відіграє провідну роль. Логічно припустити, що використання препаратів, які мають ендотелійпротекторні властивості, може мати переваги при лікуванні ІХС.

Висновки

1. Застосування карведилолу у дозі 50 мг/доб протягом 2 міс зменшує прояви дисфункції ендотелію – покращує ендотелійзалежну дилатацію – у хворих зі стабільною стенокардією напруження.
2. Ендотелійпротекторні властивості карведилолу пов’язані з антиоксидантною дією – значно зменшувалася кількість дієнових кон’югат та малонового діальдегіду, зростала активність супероксид-дисмутази.
3. При лікуванні хворих зі стабільною стенокардією слід враховувати позитивний вплив карведилолу на функцію ендотелію.

1. Anderson T.J., Uehata A., Gerhard M.D. et al. Close relation of endothelial function in the human coronary and peripheral circulations // J. Amer. Coll. Cardiology. – 1995. – Vol. 26. – P. 1235-1241.
2. Brehm B.R., Bertsch D., von Fallois J., Wolf S.C. Beta-blockers of the third generation inhibit endothelin-1 liberation, mRNA production and proliferation of human coronary smooth muscle and endothelial cells // J. Cardiovasc. Pharmacology. – 2000. – Vol. 36 (Suppl. 1). – P. 401-403.
3. Buege J.A., Aust S.D. Microsomal lipid peroxidation // Methods Enzymol. – 1978. – Vol. 52. – P. 302-310.
4. Celermajer D.S., Sorensen K.E., Gooch V.M. et al. Non-invasive detection of endothelial dysfunction in children and adults at risk of atherosclerosis // Lancet. – 1992. – Vol. 340. – P. 1111-1115.
5. Colucci W.S., Packer M., Bristow M.R. et al. Carvedilol inhibits clinical progression in patients with mild symptoms of heart failure. US Carvedilol Heart Failure Study Group // Circulation. – 1996. – Vol. 94. – P. 2800-2806.
6. De Mey J.G., Vanhoutte P.M. Heterogenous behavior of the canine arterial and venous wall: importance of the endothelium // Circ. Res. – 1988. – Vol. 5. – P. 439-447.
7. Feuerstein G.Z., Ruffolo R.J. Carvedilol, a novel vasodilating beta-blocker with the potential for cardiovascular organ protection // Eur. Heart J. – 1996. – Vol. 17 (Suppl. B). – P. 24-29.
8. Feuerstein R., Yue T.L. A potent antioxidant, SB209995, inhibits oxygen-radical-mediated lipid peroxidation and cytotoxicity // Pharmacology. – 1994. – Vol. 48. – P. 385-391.
9. Furchgott R.F., Vanhoulle P.M. Endothelium-derived relaxing and contracting factors // FASEB J. – 1989. – Vol. 3. – P. 2007-2018.
10. Furchgott R.F., Zawadski J.V. The obligatory role of the endothelial cells in relaxation of arterial smooth muscle by acetylcholine // Nature. – 1980. – Vol. 288. – P. 373-376.
11. Heber M.E., Brigdcn G.S., Caruana M.P. et al. Carvedilol for systemic hypertension // Amer. J. Cardiology. – 1987. – Vol. 59. – P. 400-405.
12. Intengan H.D., Schiffrin E.L. Disparate effects of carvedilol versus metoprolol treatment of stroke-prone spontaneously hypertensive rats on endothelial function of resistance arteries // J. Cardiovasc. Pharmacology. – 2000. – Vol. 35, № 5. – P. 763-768.
13. Ito K., Akita H., Kanazawa K. et al. Comparison of effects of ascorbic acid on endothelium-dependent vasodilation in patients with chronic congestive heart failure secondary to idiopathic dilated cardiomyopathy versus patients with effort angina pectoris secondary to coronary artery disease // Amer. J. Cardiology. – 1998. – Vol. 82. – P. 762-767.
14. Kamata K., Kojima S., Sugiura M. et al. Preservation of endothelium-dependent vascular relaxation in cholesterol-fed mice by the chronic administration of prazosin or pravastatin // Jpn. J. Pharmacology. – 1996. – Vol. 70. – P. 149-156.
15. Keaney J.J., Vita J.A. Atherosclerosis, oxidative stress, and antioxidant protection in endothelium-derived relaxing factor action // Prog. Cardiovasc. Dis. – 1995. – Vol. 38. – P. 129-154.
16. Luscher T.F. Angiotensin, ACE-inhibitors and endothelial control of vasomotor tone // Basic. Res. Cardiology. – 1993. – Vol. 88 (Suppl. I). – P. 15-24.
17. Luscher T.F., Raij L. Endothelium-dependent vascular responses in normotensive and hypertensive Dahl rats // Hypertension. – 1987. – Vol. 9. – P. 157-163.
18. Luscher T.F., Vanhoutte P.M. Dysfunction of the release of endothelium-derived relaxing factor // Endothelial cell dysfunction / Eds. M. Simionescu, N. Simionescu. – N. Y.: Plenum Press, 1992. – P. 65-102.
19. Neunteufl T., Katzenschlager R., Hassan A. et al. Systemic endothelial dysfunction is related to the extent and severity of coronary artery disease // Atherosclerosis. – 1997. – Vol. 129. – P. 111-118.
20. Panza J.A., Quyyumi A.A., Callahan T.S. et al. Effect of antihypertensive treatment on endothelium-dependent vascular relaxation in patients with essential hypertension // J. Amer. Coll. Cardiology. – 1993. – Vol. 21. – P. 1145-1151.
21. Raij L., Hayakawa H., Coffee K. et al. Effect of doxazosin on endothelial dysfunction in hypercholesterolemic/antioxidant-deficient rats // Amer. J. Hypertension. – 1997. – Vol. 10. – P. 1257-1262.
22. Rodrigues E.A., Lahiri A., Hughes L.O. et al. Antianginal efficacy of carvedilol, a new beta-blocking drug with vasodilating activity // Amer. J. Cardiology. – 1986. – Vol. 58. – P. 916-921.
23. Rubanyi G.M. The role of endothelium in cardiovascular homeostasis and diseases // J. Cardiovasc. Pharmacology. – 1993. – Vol. 22 (Suppl. 4). – P. 1-14.
24. Toyoshima H., Nasa Y., Hashizume Y. et al. Modulation of cAMP-mediated vasorelaxation by endothelial nitric oxide and basal cGMP in vascular smooth muscle // J. Cardiovasc. Pharmacology. – 1998. – Vol. 32. – P. 543-551.
25. Van Der Does R., Eberhardt R., Derr I., Еhmer В. Treatment of chronic stable angina with carvedilol in comparison with nifedipine s.r. // Eur. Heart J. – 1991. – P. 12; 60-64.
26. Yue T.L., McKenna P.J., Gu J.L. et al. Carvedilol, a new vasodilating beta-adrenoceptor blocker antihypertensive drug, protects endothelial cells from damage initiated by xanthine-xanthine oxidase and neutrophils // Cardiovasc. Res. – 1994. – Vol. 28, № 3. – P. 400-406.
27. Yue T.-L., Wang X., Gu J.-L., Ruffolo R.R., Feuerstein C.Z. Carvedilol, a new vasodilating b-adrenoreceptor blocker, inhibits oxidation of low density lipoproteins by vascular smooth muscle cells and prevents leukocyte adhesion to smooth muscle cells // J. Pharmacol. Exp. Ther. – 1995. – Vol. 273. – P. 1442-1449.

Correction of endothelial dysfunction under treatment with carvedilol in patients with ischemic heart disease

M.I. Lutay, L.S. Mhitarian, V.A. Slobodsky

Flow-mediated, endothelium-dependent dilatation (EDD) of the coronary and peripheral circulation is impaired by increased oxidative stress in patients with coronary artery disease (CAD). Carvedilol is a b-adrenoblocker with an antioxidant effect. The influence of carvedilol on endothelial dysfunction associated with coronary artery disease has not been examined in clinical trials. We studied 35 patients with stable angina pectoris. Twenty one patient received carvedilol (11 – with postinfarction cardiosclerosis), and 14 – atenolol (7 – with postinfarction cardiosclerosis). We also studied 12 age- and sex-matched control subjects. Brachial EDD during reactive hyperemia and nitroglycerin-induced, endothelium-independent dilatation were assessed by high-resolution ultrasound. EDD was smaller in patients with CAD, compared with controls, although nitroglycerin-induced dilatation was similar. Carvedilol significantly improved EDD after long-term treatment (from (4,55±0,60) % at baseline to (7,7±0,8) % after 2 months; P<0,05), but not after short-term treatment. Therapy with atenolol had no effect on endothelial dysfunction (5,1±0,9) % at baseline vs (4,6±0,8) %, P NS). Neither carvedilol, nor atenolol had effect on nitroglycerin-induced dilatation after short- and long-term treatment. After long-term treatment carvedilol significantly decreased concentration of products of lipid’s and protein’s peroxidation in plasma. We suggest that improvement of endothelial function by carvedilol may be caused by its antioxidant activity. That’s why it’s use in treatment of CAD is preferable among another b-adrenoblockers.