КЛЮЧОВІ СЛОВА: артеріальна гіпертензія, аліментарно-конституційне ожиріння, порушення ліпідного метаболізму, жирнокислотний спектр, ліпопротеїди, сироватка

Підвищення артеріального тиску (АТ) в осіб з нормальною вагою вважають небезпечним фактором унаслідок погіршення якості та зменшення тривалості життя [14, 15, 22]. У випадках супутнього ожиріння ризик розвитку небезпечних для життя хворого ускладнень з боку органів-мішеней зростає у 2–6 разів [14, 23]. Це пов’язано з тим, що підвищення АТ є модифікованим фактором ризику ішемічної хвороби серця (ІХС), оскільки сприяє прогресуванню атеросклерозу [10]. При цьому порушення ліпідного метаболізму (диз- або гіперліпопротеїдемії), які спостерігають при ІХС, артеріальній гіпертензії (АГ) та ожирінні, і є важливою складовою їх патогенезу [1]. Отже, АГ та ожиріння разом із тромбоутворенням, інсулінорезистентністю є частиною єдиного патологічного стану – метаболічного синдрому Х [26].

Існує мембранна концепція патогенезу цього патологічного стану (Ю.В. Постнов, 1987), згідно з якою структурно-функціональні зміни ліпідів призводять до порушення іонного транспорту та клітинної рецепції [7]. У результаті порушення синтезу специфічних для клітини фосфоліпідів змінюються фізико-хімічні властивості мембран та функція регуляторних білків (Na+/K+АТФаза), рецепторів до інсуліну [16], що призводять до блокування рецепторного захоплення ліпопротеїдів та активації пасивного транспорту насичених жирних кислот (ЖК) у клітини. Насичені ЖК, у свою чергу, формують локальні ділянки, через які починається пасивна дифузія одно- і двовалентних катіонів за градієнтом концентрації [18].

Метою роботи було вивчення ліпідного складу ліпопротеїдів високої та низької щільності у сироватці крові у хворих з артеріальною гіпертензією ісупутнім ожирінням та їх зміни під впливом комбінованої терапії.

Матеріал і методи

Матеріалом для дослідження була сироватка крові 53 хворих з АГ II стадії віком від 40 до 59 років, у середньому (49,3±1,6) року. Із них чоловіків було 20, жінок – 33. Тривалість захворювання АГ – від 4 до 19 років, у середньому (5,6±1,2) року.

АГ діагностували на підставі даних анамнезу, клінічних, лабораторних та інструментальних методів дослідження, рекомендованих комітетом експертів ВООЗ та Міжнародним товариством з вивчення гіпертензії (1999) з доповненнями робочої групи Українського товариства кардіологів (2001).

Ожиріння аліментарно-конституційного характеру виявляли в результаті збору анамнезу, дослідження та консультації ендокринолога у пацієнтів.

Залежно від маси тіла хворі з АГ були розподілені на дві групи: до 1-ї увійшли 25 хворих з нормальною масою тіла – (74,9±1,5) кг, з індексом маси тіла (ІМТ) – 25,3 кг/м2, до 2-ї – 28 хворих з ожирінням, при цьому маса тіла становила (100,4±1,8) кг, ІМТ – 35,9 кг/м2, обхват талії – (116,2±4,8) см, обхват стегон – (110,9±3,8) см, відношення обхвату талії до обхвату стегон – 1,05.

До контрольної групи ввійшли 15 практично здорових осіб та 17 осіб з ожирінням без АГ, які були зіставні з хворими з АГ за основними клініко-анамнестичними параметрами.

18 пацієнтам 2-ї групи призначали курс комбінованої терапії: препарат ніцерголін (“Pharmacia Upjohn S.р.а.”, США) у дозі 10 мг тричі на добу та препарат групи інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) еналаприл. Іншим хворим 2-ї групи призначали комбінацію препарату з b-стимулюючою дією сальбутамолу (4 рази на добу) та еналаприлу. Немедикаментозним компонентом лікування були: фізичні навантаження на велоергометрі (тривалістю 30 хв; 3–4 рази на тиждень); вранішня гігієнічна гімнастика; прогулянки протягом дня тривалістю 30 хв – 1 год. Курс лікування застосовувався протягом 4 тиж.

Підготовку біологічного матеріалу з метою виділення ліпопротеїдів низької (ЛПНЩ) та високої (ЛПВЩ) щільності із сироватки крові проводили за методикою [9].

Газохроматичне визначення жирнокислотного складу ліпідів ЛПНЩ та ЛПВЩ сироватки крові здійснювали за методикою [5]. У спектрі ЖК ЛПНЩ та ЛПВЩ сироватки крові ідентифікували 8 найбільш інформативних ЖК: насичених: С 14:0 – міристинову, С 16:0 – пальмітинову, С 18:0 – стеаринову; ненасичених: С 18:1 – олеїнову, С 18:2 – лінолеву, С 18:3 – ліноленову, С 20:4 – арахідонову, С 20:4,6 – полієнові ЖК.

Кількісну оцінку ЖК ліпідів ліпопротеїдів сироватки крові проводили шляхом нормування площ метильованих похідних ЖК та визначали їх вміст у відсотках.

Аналіз результатів дослідження проводили із застосуванням статистичної програми. Різницю між величинами, які порівнювали, вважали достовірною при P<0,05.

Достовірність відмінності оцінювали за t-критерієм Стьюдента.

Результати та їх обговорення

Рівень загального холестерину крові у хворих 1-ї групи становив у середньому (5,7±0,2) ммоль/л, у хворих 2-ї групи – (6,3±0,2) ммоль/л (P<0,05). При цьому у 2-й групі частка хворих з рівнем холестерину понад 6,18 ммоль/л була більшою (табл. 1).

Таблиця 1 Розподіл хворих залежно від рівня холестерину

 
Результати газохроматичного аналізу жирнокислотного складу ліпідів ЛПНЩ та ЛПВЩ сироватки у хворих з АГ наведені у табл. 2, 3.

Таблиця 2 Жирнокислотний склад ЛПНЩ сироватки крові до лікування (%)

Примітка. Різниця показників достовірна порівняно з такими: * – у контрольній групі практично здорових осіб; ° – у контрольній групі осіб з ожирінням; o – у 1-й групі (P<0,05). Те саме у табл. 3.

Таблиця 3 Жирнокислотний спектр ЛПВЩ сироватки крові до лікування (%)

 
У контрольній групі осіб з ожирінням порівняно з показниками практично здорових осіб контрольної групи відзначали тенденцію до зростання насиченості ліпідного комплексу ЛПНЩ за рахунок пальмітинової ЖК та тенденцію до загального зниження рівня поліненасичених ЖК (ПНЖК), істотних змін рівня окремих есенціальних ЖК не виявлено.

При порівнянні ліпідних показників хворих 1-ї та 2-ї груп і обох контрольних груп відзначали достовірну різницю у співвідношенні насичених та ненасичених ЖК, а також у рівнях ПНЖК ліпідів ЛПНЩ сироватки крові.

Так, рівень насиченості ліпідного комплексу ЛПНЩ сироватки крові у 1-й групі був підвищений на 70 %, у 2-й – на 41,5 % (P<0,05), при цьому насиченість ліпідного комплексу зростала за рахунок пальмітинової ЖК: у 1-й групі – у 1,57 разу, у 2-й – у 1,33 разу (P<0,05).

У свою чергу, зменшення рівня ненасиченості ліпідного комплексу ЛПНЩ сироватки крові спостерігали також у обох групах. Так, у 1-й та 2-й групах ненасиченість була меншою відповідно на 51,9 та 30,8 % порівняно з відповідною групою контролю (P<0,05).

Зменшення ненасиченості ліпідного комплексу ЛПНЩ сироватки крові супроводжувалося відповідно зниженням рівня ПНЖК у обох групах. Ці зміни відбувалися за рахунок таких есенціальних ЖК, як лінолева та арахідонова.

Проте при однаковій тенденції до зниження рівня ПНЖК у обох групах спостерігали різний рівень ПНЖК. У 1-й групі хворих рівень ліноленової ЖК та арахідонової ЖК був менший за такий у групі контролю (P<0,05). У 2-й групі хворих рівень ліноленової ЖК був менший у 1,5 разу (P<0,05), арахідонової ЖК – у 2 рази (P<0,05).

Отже, при порівнянні ліпідного складу ЛПНЩ сироватки крові хворих з АГ різної ваги з таким у групі контролю виявлено зміщення у бік насиченості ліпідного комплексу та зниження рівня ненасиченості та ПНЖК. Більш виражені зміни ліпідного складу ЛПНЩ спостерігали у 1-й групі порівняно з такими у 2-й.

При оцінці ліпідних показників ЛПВЩ сироватки у хворих 1-ї та 2-ї груп порівняно з таким у групі контролю виявлено подібну тенденцію до зростання насиченості. У 1-й групі насиченість була більшою на 77,3 % (P<0,05), у 2-й – на 49,3 % (P<0,05). Рівень насиченості зростав за рахунок частки пальмітинової ЖК: у 1-й групі – у 1,5 разу (P<0,05), у 2-й – у 1,45 разу (P<0,05).

Рівень ненасиченості ліпідного комплексу ЛПВЩ сироватки знижувався в обох групах: у 1-й групі – на 50,9 % (P<0,05), у 2-й – на 32,7 % (P<0,05). Рівень ненасиченості ліпідного комплексу ЛПВЩ таПНЖК сироватки в обох групах зменшувався за рахунок значного зниження рівня ліноленової ЖК: у 1-й групі – у 3 рази (P<0,05), у 2-й – у 1,5 разу (P<0,05).

Поряд із цими змінами, спостерігали тенденцію до зростання рівня арахідонової ЖК в обох групах: у 1-й групі – у 1,2 разу (P<0,05), у 2-й – у 1,4 разу (P<0,05).

Отже, при порівнянні ліпідного складу ЛПВЩ сироватки крові у хворих з 1-ї та 2-ї груп виявлено зростання насиченості ліпідного комплексу ЛПВЩ за рахунок частки пальмітинової ЖК. При цьому рівень ненасиченості ЛПВЩ та ПНЖК достовірно знижувався. Рівень лінолевої ЖК знижувався у обох групах, проте більш виражено у 1-й групі хворих, рівень арахідонової ЖК – зростав.

Таким чином, виявлено різний характер порушень жирнокислотного складу ЛПНЩ та ЛПВЩ у хворих з АГ з різною масою тіла. Більш виражені зміни спостерігали у хворих 1-ї групи. Подібну тенденцію порушень ліпідного метаболізму (підвищений рівень вільних ЖК) відзначали у дослідженні Paris Prospective Study в осіб з АГ та різним ІМТ, і що характерно, найбільш часто – у худих пацієнтів [24]. Ці результати можуть свідчити про те, що підвищений АТ є більш прогностично значущим фактором порушень ліпідного обміну, ніж надлишкова маса тіла.

Результати газохроматичного аналізу жирнокислотного спектра ЛПНЩ та ЛПВЩ сироватки у хворих після лікування наведені у табл. 4.

Таблиця 4 Зміни жирнокислотного спектра ЛПНЩ та ЛПВЩ сироватки крові при застосуванні адренергічних препаратів

Примітка. * – різниця показників достовірна порівняно з такими до лікування (Р<0,05).

При порівнянні жирнокислотного спектра ліпідів ЛПНЩ та ЛПВЩ сироватки у хворих з АГ і супутнім ожирінням після курсу комбінованої терапії із призначенням ніцерголіну виявлено достовірну нормалізацію метаболізму есенціальних ЖК. При цьому рівень насиченості ліпідного комплексу ЛПНЩ та ЛПВЩ знижувався за рахунок зниження частки пальмітинової ЖК. Рівень насиченості ЛПНЩ знизився на 13,7 %, ЛПВЩ – на 8,09 %. При цьому рівні ненасиченості та ПНЖК зростали: ненасиченість комплексу ЛПНЩ – на 22 %, комплексу ЛПВЩ – на 11 %.

Виявлено зростання рівня лінолевої ЖК майже у півтора рази у складі ЛПНЩ та ЛПВЩ. При цьому відзначено різний характер впливу цієї терапії на рівень арахідонової ЖК: у складі ЛПНЩ рівень арахідонової ЖК зростав у 1,3 разу, проте у складі ЛПВЩ – зменшувався у 1,7 разу, досягаючи рівня контрольної групи.

Під впливом комбінованої терапії, до складу якої входив препарат сальбутамол, рівень насиченості ліпідного комплексу ЛПНЩ знижувався на 16,7 %, рівень ненасиченості та ПНЖК зростали відповідно на 25,4 та 46,3 %. Істотних змін рівня насиченості, ненасиченості та ПНЖК у складі ЛПВЩ виявлено не було.

Рівень окремих ЖК у складі ЛПНЩ під впливом комбінованої терапії, до складу якої входив сальбутамол, також змінювався. Так, зростали рівні ненасичених ЖК, зокрема ліноленової (P<0,05) та арахідонової. Рівень пальмітинової ЖК зменшувався у 1,19 разу. Динаміка рівня окремих ЖК у складі ЛПВЩ виявилася такою: позитивна динаміка до зменшення рівня арахідонової ЖК у 1,4 разу, проте рівні інших ЖК істотно не змінилися.

Отримані результати свідчать про наявність у хворих основної групи порушень ліпідного метаболізму. Ці зміни можна пояснити, у першу чергу, функціональними особливостями білої жирової тканини (БЖТ). БЖТ є основним енергетичним депо організму [13]. З іншого боку, вона є важливим ендокринологічним органом [27]. Кількість та особливості розподілу БЖТ у організмі є прогностичним фактором для розвитку серцево-судиннихзахворювань, цукрового діабету, метаболічних порушень.

Підшкірно розташована БЖТ є найбільш функціонально активною за рахунок декількох чинників. Рецептори кортизолу, що пов’язані з експресією активності гормончутливої ліпопротеїдліпази, визначають високу ліполітичну чутливість цієї тканини. При цьому кортизол та статеві стероїдні гормони (прогестерон та тестостерон) є конкурентами за створення комплексів з рецепторами кортизолу. Фільтрація венозної крові від БЖТ та інших непарних органів черевної порожнини здійснюється у системі портального кровообігу. Вільні ЖК у v.porte пригнічують печінкову фазу очищення портального інсуліну, сприяючи гіперінсулінемії, та надлишкових ліпопротеїдів, сприяючи гіперліпідемії [21].

Відомо, що транспортною формою ліпідів у крові є ліпопротеїди – білково-ліпідні комплекси, які поділяються залежно від фізико-хімічних властивостей на ЛПНЩ та ЛПВЩ [12]. ЛПНЩ приносять у клітини холестерин, ЛПВЩ, у свою чергу, забезпечують відтік холестерину від клітини [20]. АпоА-1 ліпопротеїдні комплекси високої щільності переносять до клітин w-3 полієнові ЖК, апоВ-48 та апоВ-100 комплекси транспортують насичені ЖК [16].

Внаслідок дії різних чинників змінюється ліпідний склад ліпопротеїдів та активність ферментів ліполізу, що супроводжує розвиток патологічного процесу [17]. Серед цих чинників – генетичні зміни, інфекційні фактори, пероксидація ліпідів. Можливо, у хворих з АГ унаслідок реакцій пероксидації ліпідів змінюється склад ліпопротеїдів, порушується розпізнавання та зв’язування ЛПНЩ з рецепторами печінки. Елімінація таких ліпопротеїдівз крові сповільнюється, що призводить до зростання рівня загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, тригліцеридів. Такі ЛПНЩ при посередництві скевенджер-рецепторів захоплюються макрофагами, клітинами ендотелію та перетворюються на пінисті клітини [11].

ЖК, які транспортуються ліпопротеїдами, притаманні власні регуляторні функції. Так, ЖК (особливо довголанцюгові – арахідонова, олеїнова, лінолева) впливають на трансмембранні потоки Na+, K+, Ca2+, безпосередньо діючи на L-тип каналів Ca2+ [2, 28].

Таким чином, у хворих з метаболічним синдромом змінюються електрохімічний градієнт клітин, концентрація іонів по обидва боки мембрани, склад іонів цитозолю (зменшується вміст К+, Mg+) та пошкоджується функція основних сигнальних та транспортних систем. Внаслідок цього блокується надходження у клітини глюкози та полієнових ЖК. Інсулінорезистентність є проявом метаболічного синдрому, біохімічною основою його є зростання у крові пула вільних насичених ЖК [19].

При м’язовій діяльності підсилюється симпатоадреналова b-адренергічна стимуляція та знижується у крові рівень інсуліну. У людини b-адренергічні інгібіторні механізми модулюють ліполіз у стані спокою, b-адренергічна стимуляція переважає під час фізичних навантажень [8].

При стимуляції b2-адренорецепторів (при застосуванні b2- адреностимуляторів) спостерігається розслаблення гладеньких м’язів внаслідок підвищення активності аденілатциклазної системи, рівня цАМФ, які пригнічують специфічну кіназу [6], що деякою мірою ми спостерігали.

При блокаді a-адренорецепторів (при застосуванні препаратів із a-адреноблокуючою дією – ніцерголіну) спостерігаються позитивні метаболічні зміни: зниження концентрації ліпопротеїдів дуже низької щільності та, можливо, зростання рівня холестерину ЛПВЩ, що можна пояснити ефектами вазодилатації [25].

Висновки

1. Зміни жирнокислотного спектра комплексів ліпопротеїдів низької та високої щільності сироватки у хворих з артеріальною гіпертензією можуть бути розцінені як додатковий критерій порушень ліпідного метаболізму, особливо якщо рівень загального холестерину перебуває у межах норми.
2. При застосуванні комбінованої терапії із призначенням препаратів з різнонаправленою адренергічною дією поряд із фізичними навантаженнями виявлено загальний позитивний вплив на жирнокислотний спектр комплексів ліпопротеїдів низької щільності у сироватці крові.
3. Позитивні зміни жирнокислотного спектра комплексів ліпопротеїдів високої щільності у сироватці крові спостерігали після комбінованої терапії із призначенням ніцерголіну.

1. Амосова Е.Н. Гиполипидемическая терапия при ишемической болезни сердца // Укр. кардіол. журн. – 2002. – № 6. – С. 13-18.
2. Асташкин Е.И. Сравнительное изучение влияния липидных вторичных мессенджеров на [Са 2+] в электровозбудимых и невозбудимых клетках // Труды II съезда биофизиков России. – Москва, 1999. – Т. 2. – № 1. – С. 478-479.
3. Барабой В.А., Орел В.Э., Карнаух И.М. Перекисное окисление и радиация. – К.: Наукова думка, 1991. – 256 с.
4. Бурлакова Е.Б., Крамаков С.А., Храпова Н.Г. Роль токоферола в перекисном окислении липидов биомембран // Биологич. мембраны. – 1998. – № 2. – С. 137-167.
5. Гичка С.Г., Брюзгина Т.С., Вретик Г.М., Рева С.Н. Газохроматический метод определения липидных показателей крови при ишемической болезни сердца // Укр. кардіол. журн. – 1998. – № 7–8. – С. 50-52.
6. Коркушко О.В., Мороз Т.З. Адренорецепторы в сердечно-сосудистой системе // Кардиология. – 1989. – Т. 29, № 7. – С. 124-128.
7. Курята А.В., Недзвецкий В.С. Полипептидный и липидный состав мембран эритроцитов у пациентов с гипертонической болезнью с различной активностью Na+/K+-АТФазы // Укр. мед. часопис. – 1999. – №3/11. – V–VI. – С. 138-141.
8. Метаболизм в процессе физической деятельности / Под ред. Харгривса. – К.: Олимпийская литература, 1998. – 284 с.
9. Методика выделения липопротеидов // Хемилюминесцентный анализ в профилактической и клинической медицине: Метод. рекомендации. – М., 1989. – 26 с.
10. Нетяженко В.З., Барна О. Артеріальна гіпертензія: сучасні погляди на патофізіологію, діагностику, лікування // Ліки України. – 2003. – № 5. – С. 4-9.
11. Нетяженко В.З., Скибчук В., Соломончук Т., Барна О. Проблема атеросклерозу: роль діабетичної дисліпідемії // Ліки України. – 2003. – № 9. – С. 4-8.
12. Панасенко О.М., Сергиенко В.И. Свободнорадикальная модификация липопротеинов крови и атеросклероз // Биол. мембраны. – 1993. – Т. 10. – С. 141-181.
13. Постнов Ю.В., Орлов С.Н., Покудин Н.И. Нарушение внутриклеточного распределения Са в жировой ткани при гипертонической болезни // Кардиология. – 1980. – № 8. – Т. XX. – С. 65-67.
14. Рекомендації Українського товариства кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії: Посібник до Національної Програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії. – К.: Віпол, 2001. – 55 с.
15. Сиренко Ю. Диагностика, профилактика и лечение артериальной гипертензии // Ліки України. – 2004. – № 1 (78). – С. 6-9.
16. Титов В.Н. Сложные липиды кровотока: функциональная роль и диагностическое значение (обзор литературы) // Клин. лаб. диагн. – 1997. – № 12. – С. 3-10.
17. Титов В.Н. Патогенез атеросклероза для XXI века (Обзор литературы) // Клин. лаб. диагн. – 1998. – № 1. – С. 3-11.
18. Титов В.Н. Нарушение транспорта в клетки насыщенных жирных кислот в патогенезе эссенциальной гипертонии (Обзор литературы) // Клин. лаб. диагн. – 1999. – № 2. – С. 3-9.
19. Титов В.Н. Альбумин, транспорт насыщенных жирных кислот и метаболический стресс-синдром (Обзор литературы) // Клин. лаб. диагн. – 1999. – № 4. – С. 3-11.
20. Титов В.Н. Липопротеиды высокой плотности: структура, функция и диагностическое значение // Клин. лаб. диагн. – 2000. – № 2. – С. 25-32.
21. Bjorntorp P. Obesity and adipose tissue distribution as risk factors for the development of disease. A review // Infusions therapie. – 1990. – Vol. 17, № 1. – P. 24-27.
22. Chobanian A.V., Bakris G.L., Black H.R. et al. The seventh report of the Joint National Committee on prevention, detection, evaluation, and treatment of high blood pressure: The JNC-7 report // JAMA. – 2003. – Vol. 289. – P. 2560-2572.
23. Despers J.P. Waist circumference as a clinical assessment of visceral obesity, a risk factor for type 2 diabetes and cardiovascular disease // Can. J. Diabetes Care. – 1998. – Vol. 22, № 2. – P. 32-37.
24. Fagot-Campagna A., Balkau B., Simon D. et al. High free fatty acid concentration: an independent risk factor for hypertensionin the Paris Prospective Study // Int. J. of Epidemiology. – 1998. – № 27. – P. 808-813.
25. Lithell H. Metabolic effects of antihypertensive drugs interacting with sympathetic nervous system // Eur. Heart J. – 1992. – Vol. 13. – P. 53-57.
26. Montani J. Hypertensionarterielle et obisite: Deux menaces pour la civilisation moderne // Bull. Soc. Fribourg. Sci. Natur. – 2000. – Vol. 89, № 2. – P. 24-38.
27. Werner N., Nickenig G. From fat fighter to risk factor. The zigzag trek of leptin // Arterioscler. Thromb. Vascular. Biol. – 2004. – Vol. 24. – P. 7-9.
28. Wilde D.W., Massey K.D., Walker G.K. et al. High-fat diet elevates blood pressure and cerebrovascular muscle Ca++ current // Hypertension. – 2000. – Vol. 35, № 3. – P. 832-837.

A comparative characteristic of the changes of spectrum of high-density and low-density lipoproteins in the serum in patients with arterial hypertension and concomitant obesity

V.G. Lizogub, T.S. Bryuzgina, M.L. Sharayeva, I.V. Bilyachenko

The lipoproteins (LP) are the main transport form of lipids in the blood. There are many various factors which influence the structure and function of LP, lipid peroxydation among them. So, the changes of transport link of free acids (f.a.) can provoke pathological changes of lipid metabolism. 53 patients with arterial hypertension (AH) were examined. The control group consisted of 15 healthy subjects and of 17 persons with alimentary-constitutional obesity. The f.a. composition of serum high-density LP (HDLP) and low-density LP (LDLP) was investigated. The f.a. composition was analyzed by the gas-chromatografic method. The elevation of lipid complex saturation through increase of palmitinic f.a. in patients with AH was observed. At the same time, polyunsaturated f.a. level (by linoleic and arachidonic f.a.) was sufficiently decreased in patients with AH. More evident decrease of polyunsaturated f.a. level was determined in patients with AH in comparison with patients with AH and common alimentary-constitutional obesity. Thus, AH plays a more important role in the development of lipid metabolism disorders than the alimentary-constitutional obesity.