21–24 вересня 2004 р. у Дніпропетровську відбувся VII конгрес кардіологів України, в роботі якого взяли участь близько двох тисяч лікарів-кардіологів, кардіохірургів та терапевтів України. Протягом 4 діб робота конгресу була спрямована на вирішення найбільш актуальних у наш час проблем наукових досліджень і практики кардіологічної служби країни.

Програма конгресу охоплювала такі проблемні питання сучасної кардіології, як гострий коронарний синдром (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда); атеросклероз, хронічна ішемічна хвороба серця; нові напрямки клінічної фармакології та фармакотерапії; профілактична кардіологія, органiзацiя кардіологічної служби; серцево-судинна хірургія, інтервенцiйна кардіологія; порушення ритму серця; артеріальна гіпертензiя; дитяча та підліткова кардіологія; некоронарогенні хвороби серця; фундаментальна кардіологія; серцева недостатність; новітні досягнення в кардіології та нові методи діагностики серцево-судинних захворювань.

У рамках конгресу проведено науково-практичний симпозіум “Сучасні напрямки лікування захворювань серцево-судинної системи”, науково-практичний семінар “Фіксована низькодозова комбінація антигіпертензивних засобів”, круглий стіл “Хронічна серцева недостатність зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка”, 8 сателітних симпозіумiв з оцінки ефективності фармакологічних засобів кардіологічного профілю, які використовуються в Україні, та презентацію нових лікарських засобiв.

Під час конгресу заслухано 3 лекції провідних кардіологів України з актуальних питань сучасної кардіології, відбувся конкурс науково-дослідних робіт молодих учених. Проведено 8 пленарних та 5 секційних засідань. В обговоренні зазначених вище питань і дискусіях взяли участь як науковці, так і практичні лікарі. На конгресі обговорені і затверджені рекомендації робочих груп Асоціації кардіологів України із застосування сучасних методів профілактики і лікування ішемічної хвороби серця, гострого коронарного синдрому, артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності, порушень ритму серця, некоронарогенних захворювань міокарда.

На конгресі зазначено, що після переєстрації Асоціації кардіологів України Міністерством юстиції у лютому 2004 р. вона стала спадкоємницею колишнього Наукового товариства кардіологів України. Після звіту президента асоціації відбулися вибори нового правління і президії правління (ради) асоціації, а також президента, віце-президентів, секретаря і скарбника. Президентом Асоціації кардіологів України був обраний член-кор. АМН України професор В.М. Коваленко, віце-президентами – академік АМН України професор Г.В. Дзяк, член-кор. АМН України професор К.М. Амосова, професор М.І. Лутай, секретарем – професор О.М. Пархоменко, скарбником – доктор медичних наук Л.М. Бабій.

Конгрес відзначив істотні досягнення вітчизняної кардіології та кардіохірургії, а саме:

• виконання затвердженої Указом Президента Національної програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні є успішним (за розробку організаційних напрямків боротьби з артеріальною гіпертензією, уніфікованих методів її профілактики та лікування колективу авторів була присуджена Державна премія України);
• розроблена і затверджена Програма профілактики і лікування дисліпідемій;
• впроваджені у медичну практику методи інтервенційної кардіології із застосуванням елютинг-стентів при гострих та хронічних формах ішемічної хвороби серця;
• впроваджується у практику охорони здоров’я концепція дiагностики та лікування гострих коронарних синдромів, як з елевацією сегмента ST, так і без неї;
• поширюється впровадження методів захисту міокарда у хворих з гострим інфарктом міокарда під час проведення реваскуляризації (тромболітичної терапії, первинної ангіопластики і стентування) із застосуванням водорозчинної форми інгібітора ліпоксигенази кверцетину вітчизняного виробництва, який уже з’явився на фармацевтичному ринку;
• запропонована методика оцінки ризику розвитку ускладнень у хворих з гострим інфарктом міокарда і нестабільною стенокардією із застосуванням генетичних маркерів;
• впроваджується державний статистичний реєстр хворих з інфарктом міокарда;
• розроблено і запропоновано до практичного використання систему відбору хворих з ішемічною хворобою серця після перенесеного інфаркту міокарда для проведення хірургічного втручання на вінцевих судинах та подальшої реабілітації;
• впроваджено у широку мережу кардіологічних закладів сучасний алгоритм діагностики, лікування та прогресування хронічної серцевої недостатності;
• розроблені і впроваджені методи хірургічного лікування уражень вінцевих судин на “працюючому” серці;
• почав впроваджуватися в практику метод лікування серцевої недостатності шляхом ресинхронізуючої електростимуляції шлуночків;
• поширюється впровадження методів амбулаторного моніторування ЕКГ та артеріального тиску із застосуванням сучасних технологій телемедицини;
• підвищилася наукова активність молодих кардіологів щодо розробки нових методів діагностики та лікування захворювань серцево-судинної системи;
• розроблені концептуальні підходи для запобігання виникненню раптової серцевої смерті в Україні;
• розроблено діагностичнi критерії імунопатологічних синдромів, що супроводжують захворювання ішемічної та неішемічної етіології.

• не втрачає гостроти проблема фінансування невідкладної допомоги кардіологічним хворим (тромболітики, гепарини, нітрати, бета-адреноблокатори, стенти, катетери тощо);
• неактивно впроваджуються у практику охорони здоров’я методи кількісного аналізу тропонінів для діагностики інфаркту міокарда без зубця Q;
• відсутній державний статистичний облік хворих з нестабільною стенокардією, фібриляцію передсердь та серцевою недостатністю;
• недостатньо застосовується тромболітична терапія при гострому інфарктi міокарда, яка є важливою передумовою для зниження смертності і інвалідизації внаслідок серцевої недостатності;
• недосконала діагностика запалень міокарда, які мають невиразний клінічний перебіг;
• залишаються неузгодженими правовi стосунки лікаря і пацієнта;
• недостатня підтримка проведення популяційних досліджень, спрямованих на виявлення факторів ризику розвитку та прогресування серцево-судинних захворювань в Україні для проведення профілактичних заходів, недосконале законодавство щодо створення умов для здорового способу життя;
• недостатня кількість центрів діагностики та лікування аритмій серця, де застосовуються інвазивні методи лікування та діагностики.

• прийняти до використання рекомендації робочих груп із діагностики та лікування найбільш поширених хвороб системи кровообігу;
• вважати пріоритетним завданням реалiзацію Національної програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії та Програми профілактики та лікування дисліпідемій;
• удосконалювати та впроваджувати в клінічну практику стандарти діагностики і лікування серцево-судинних захворювань;
• розробити Національну програму профілактики і лікування атеросклерозу та ішемічної хвороби серця;
• ширше впроваджувати методи ангіопластики, стентування та шунтування в лікуванні атеросклерозу вінцевих судин серця;
• удосконалювати та впроваджувати методи інвазивної електрофізіології та електрокардіостимуляції;
• активізувати проведення комплексних фундаментально-клінічних досліджень у кардіології;
• здійснювати моніторинг епідеміологічної ситуації серцево-судинних захворювань та їх факторів ризику з метою регулярного інформування владних структур і громадськості щодо медико-соціальної ефективності профілактичних програм та заходів;
• продовжувати просвітницьку роботу з населенням, спрямовану на популяризацію здорового способу життя;
• удосконалювати співпрацю із закладами післядипломної освіти кардіологів щодо більш активного і широкого впровадження нових класифікацій, методичних рекомендацій, затверджених Європейським та Українським товариствами кардіологів;
• продовжувати роботу з профільним комітетом Верховної Ради України із забезпечення законодавчої бази про неприпустимість реклами науково необґрунтованих методів і засобів профілактики та лікування;
• звернутися до Кабінету Міністрів України з пропозицією посилити контроль щодо реалізації кардіологічних лікарських засобів за рецептами;
• створити робочу групу молодих учених-кардіологів та її представництво у правлінні (раді) асоціації;
• провести аналіз та розробити пропозиції щодо об’єктивізації причин смерті від хвороб системи кровообігу і забезпечення відповідності з Європейськими стандартами вітчизняних статистичних показників.