Украинская баннерная сеть

№ 1/2005
 
Передова стаття / Editorial
Реалізація Програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні  
В.М. Коваленко, Ю.М. Сіренко, А.П. Дорогой
The realization of the program of prophylactics and treatment of arterial hypertension in Ukraine  
V.M. Kovalenko, Yu.M. Sirenko, A.P. Dorogoy
Починаючи з 70-х років ХХ ст. програми боротьби з артеріальною гіпертензією (АГ) у багатьох країнах дали позитивні результати. Концептуально умовою успіху стала популяційна стратегія впливу, концепція боротьби з інтегральними факторами ризику та розвиток доказової медицини. Перший етап виконання національної Програми в Україні пройшов успішно. Досягнуто позитивної динаміки на медико-соціальному рівні. Знизилася питома вага померлих від судинних уражень мозку в працездатному віці. Збільшилася тривалість життя хворих з мозковими інсультами від 69,6 до 71,3 року, з ІХС і АГ – від 73,6 до 74,6 року, що дозволило запобігти втратам 108 135 потенційних років життя. За п’ять років виконано нормативні показники поширеності АГ. Кількість пацієнтів з виявленою АГ зросла до 10 млн, одночасно виникли проблеми з диспансеризацією. Лише 36,1 % (!) виявлених хворих взято на диспансерний облік. Для осіб працездатного віку цей показник становить 62,6 %. Доцільно вдосконалювати систему через створення регіональних «фондів диспансеризації», які б стали для виконавців стимулом досягнення цільового результату і підвищення ефективності лікування. Друга проблема полягає в удосконаленні терапії пацієнтів з ІХС і АГ. Дуже важливо якнайширше запроваджувати дослідження повного ліпідного спектра крові, рівня електролітів, С-реактивного протеїну та вазоактивних речовин. Існують розбіжності у посмертній діагностиці АГ із супутньою патологією, які необхідно долати через  проведення патологоанатомічних досліджень та судово-медичних експертиз. Успіху в подальшому виконанні Програми сприятимуть вивчення міжнародного досвіду і адаптація рекомендацій з лікування АГ до особливостей нашої країни та системи охорони здоров’я.
Проблемні статті / Problem articles
Качество жизни у больных с заболеваниями системы кровообращения  
Г.В. Яновский
Quality of life in patients with diseases of circulation system  
G.V. Yanovsky
На основании результатов современных исследований сформулировано понятие качества жизни. Рассмотрена концепция этого критерия, позволяющая более полно оценить состояние больных с поражением системы кровообращения. Дана сравнительная характеристика общих и болезнь-специфических методик оценки качества жизни у таких пациентов. Приведена характеристика качества жизни у больных с гипертонической болезнью, ишемической болезнью сердца и хронической сердечной недостаточностью как фактора, существенно дополняющего диагностические и лечебные возможности и уточняющие прогноз заболевания. Подчеркнута перспективность дальнейшего изучения параметров качества жизни в связи с клиническими и специальными методами исследования больных кардиологического профиля.
Оригінальні дослідження / Original articles
Атеросклероз, ішемічна хвороба серця / Atherosclerosis, ischemic heart disease
Зміни показників системного запалення у хворих похилого віку з гострим інфарктом міокарда із зубцем Q  під впливом лікування з включенням різних доз інгібітора ангіотензинперетворюючого ферменту  
К.М. Амосова, В.В. Чоп’як, О.В. Рябцев, І.В. Вальчук,  Н.О. Карел
System inflammation parameters in the elderly patients with Q-wave acute myocardial infarction and their changes against a background of treatment with different doses of angiotensin-converting enzyme inhibitor  
К.М. Amosova, V.V. Chopyak, О.V. Ryabtsev, І.V. Valchuk, N.О. Каrеl
Мета роботи – оцінити ступінь системного імунного запалення у хворих похилого віку з гострим інфарктом міокарда (ГІМ) із зубцем Q за рівнем цитокінів у сироватці крові та його зміни на тлі терапії з включенням різних доз інгібітора ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) спіраприлу. У дослідження було включено 40 хворих на первинний ГІМ з зубцем Q, віком 60–84 роки (у середньому (69,0±1,2) року): чоловіків 28 (70 %), жінок 12 (30 %). У лікуванні додатково до загальноприйнятої терапії використовували інгібітор АПФ спіраприл, який призначали з першої доби ГІМ один раз на добу. У порядку надходження хворих було рандомізовано на 2 групи. До 1-ї групи увійшло 20 пацієнтів, що отримували «малу» дозу спіраприлу (3 мг/доб), до 2-ї – 20, які приймали повну терапевтичну дозу препарату (6 мг/доб). Вибір дози проводили випадково. Хворі обох груп були зіставними за віком, статтю, частотою виявлення артеріальної гіпертензії та цукрового діабету, локалізацією ГІМ, частотою гострої лівошлуночкової недостатності ІІ класу на час включення у дослідження. Показано, що на 1-шу добу ГІМ із зубцем Q у хворих похилого віку відзначають значне підвищення рівня прозапальних цитокінів IЛ-1b, ІЛ-6 та ФНП-a, зниження вмісту протизапального цитокіну ІЛ-10. Ступінь цих змін корелює з вираженістю порушень систолічної функції лівого шлуночка і є максимальним у пацієнтів з летальним виходом ГІМ. Крім того, в ході лікування з включенням інгібітора АПФ спіраприлу протягом 24–28 діб більш виражена позитивна динаміка показників системного запалення була при використанні повної терапевтичної дози (6 мг) порівняно з «малою» (3 мг), що обґрунтовує важливість використання повних терапевтичних доз інгібіторів АПФ у хворих з ГІМ із зубцем Q. 
Кардио-, ангиопротекторная и метаболическая активность розиглитазона у больных с ишемической болезнью сердца и сопутствующим сахарным диабетом 2-го типа  
М.И. Лутай, Т.В. Талаева, В.А. Шумаков, В.В. Братусь
Cardio-, angioprotective and metabolic activity of rosiglitazone in patients with ischemic heart disease combined with diabetes mellitus type 2  
M.I. Lutaj, T.V. Talayeva, V.A. Shumakov, V.V.Bratus
В работе исследовали эффективность применения розиглитазона – препарата, используемого для гликемического контроля, – у больных с ишемической болезнью сердца (ИБС) и сопутствующим сахарным диабетом 2-го типа. Розиглитазон  применяли у 15 пациентов в дозе 8 мг/сут на протяжении 2 мес на фоне стандартной антиангинальной терапии. В результате лечения отмечены достоверное улучшение показателей кардиодинамики, толерантности к физической нагрузке, отчетливая нормализация функциональной активности периферических и магистральных сосудов, восстановление функции эндотелия. Метаболический эффект розиглитазона не ограничивался уменьшением выраженности инсулинорезистентности и нарушений обмена глюкозы. Отмечены также выраженный противовоспалительный и антиоксидантный эффект препарата, а также его способность нормализовать липидный и липопротеиновый состав крови, содержание в ней свободных жирных кислот. Полученные данные свидетельствуют о том, что розиглитазон обладает не только антидиабетическим действием, но и способностью оказывать кардио- и ангиопротекторный эффекты у больных с сочетанием ИБС и сахарного диабета 2-го типа. 
Влияние ранней и отсроченной блокады ангиотензинпревращающего фермента на клиническое течение заболевания у больных с острым инфарктом миокарда  
А.Н. Пархоменко, А.В. Шумаков, С.П. Кушнир, О.И. Иркин, О.О. Солярик
Influence of early and delayed blockade of angiotensin-converting enzyme on clinical course of the disease in patients with acute myocardial infarction  
А.N. Parkhomenko, А.V. Shumakov, S.P. Kushnir, О.I. Irkin, О.О. Solyarik
В данном ретроспективном исследовании сравнивали две тактики блокады ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС) в острый период острого инфаркта миокарда (ОИМ). В 1-й группе (n=120) больным в дополнение к базисной терапии назначали каптоприл в первые 6–12 ч от начала ОИМ. Лечение каптоприлом во 2-й группе (n=60) начинали в среднем на 3-и сутки от начала ОИМ. Дозы каптоприла титровались в обеих группах, но средние поддерживающие суточные дозы не достигли рекомендованных антигипертензивных диапазонов как в 1-й группе – (27,0±1,6) мг, так и во 2-й – (23,0±3,1) мг. Сравнение результатов лечения, оцененных перед выпиской из отделения реанимации в обеих группах, показало преимущество ранней тактики назначения каптоприла для улучшения функции и ремоделирования левого желудочка (ЛЖ): фракция выброса ЛЖ у пациентов 1-й группы составила (42,9±0,8) % по сравнению с (40,0±0,9) % во 2-й, Р<0,05); конечно-диастолический индекс ЛЖ составил соответственно (76,6±1,8) и (87,7±2,7) мл/м2, Р<0,01; конечно-систолический индекс ЛЖ – соответственно (44,3±1,4) и (53,2±2,0) мл/м2, Р<0,001). Это преимущество было сопряжено с улучшением клинических характеристик у пациентов 1-й группы в динамике госпитального периода ОИМ. Предполагается, что подобное преимущество назначения каптоприла в первые часы ОИМ реализуется путем влияния блокады РААС на фибринолитический баланс плазмы, артериальную вазодилатацию и АДФ-индуцированную адгезию и агрегацию тромбоцитов.
Артеріальні гіпертензії / Arterial hypertension
Эффективность антигипертензивной терапии фелодипином у больных с эссенциальной гипертензией с различной чувствительностью артериального давления к солевой нагрузке  
В.В. Коломиец,  К.А. Бобрышев,  С.В. Мищенко
Antihypertensive efficacy of felodipine in patients with essential hypertension with various salt sensitivity of blood pressure  
V.V. Коlomiets, К.А. Bоbrishеv, S.V. Мishchеnkо
Цель – изучить антигипертензивную эффективность и влияние на почечную гемодинамику фелодипина у больных с эссенциальной гипертензией (ЭГ) с различной чувствительностью артериального давления (АД) к солевой нагрузке. Обследован 31 больной с ЭГ ІІ стадии. Солевую чувствительность АД определяли, используя модифицированный тест Грима. Солечувствительными (n=16) считали тех пациентов, среднее АД которых снижалось на 10 мм рт. ст. и больше, солерезистентными (n=15) – тех, у кого среднее АД снизилось  менее чем на 10 мм рт. ст. Больным в течение 8 нед назначали фелодипин в дозе 5 мг/сут. Всем пациентам определяли почечный плазмоток (ПП), АД и микроальбуминурию. По формулам D. Gomez рассчитывали афферентную (RA) и эфферентную (RE) резистентность сосудов почек, а также клубочковое гидростатическое давление (PG). Антигипертензивная эффективность фелодипина не зависела от профиля чувствительности больных к солевой нагрузке: у пациентов с солерезистентной формой ЭГ АД снизилось на (22,1±2,0)/(18,0±2,3) мм рт. ст., тогда как у больных с солечувствительной формой ЭГ – на (17,2±2,6)/(22,6±2,4) мм рт. ст. При этом фелодипин не снижал ПП, поскольку уменьшил сопротивление сосудов почек: показатель RА снизился на 14,6 % (Р=0,020) у больных с солерезистентной формой ЭГ и на 10,5 % (Р=0,082) – у пациентов с солечувствительной формой. В то же время показатель RЕ не изменился. Фелодипин у пациентов  с солерезистентной формой ЭГ не увеличил PG. У  больных  с солечувствительной формой ЭГ была выявлена тенденция к снижению РG, что сопровождалось уменьшением микроальбуминурии. Таким образом, фелодипин у больных с ЭГ отчетливо снижает АД не зависимо от профиля солевой чувствительности, при этом благодаря селективному расширению прегломерулярных сосудов ПП не уменьшается; PG не увеличивается, а у  пациентов с солечувствительной формой ЭГ отмечается тенденция к снижению микроальбуминурии. 
Особливості ураження нирок та серця у хворих з есенціальною та ренопаренхіматозною артеріальною гіпертензією  
Г.Д. Радченко, В.М. Граніч, Г.В. Пономарьова
Heart and renal damage in patients with essential and renoparenchymal arterial hypertension  
G.D. Radchenko, V.M. Granich, G.V. Ponomaryova
Метою дослідження було виявлення та оцінка ураження нирок і серця у хворих з есенціальною та ренопаренхiматозною артеріальною гіпертензією (АГ). У дослідження було включено 199 пацієнтів віком у середньому (53,3±1,3) року із АГ різного ступеня. До 1-ї групи увійшло 174 пацієнти з есенціальною АГ, до другої  – 25 хворих на хронічний пієлонефрит із вторинною АГ. Після відміни антигіпертензивних препаратів упродовж 7 діб пацієнтам проводили офісне вимірювання та добове моніторування артеріального тиску (АТ), ехокардіографію, біохімічний аналіз крові, визначення протеїнурії, мікроальбумінурії. Вираховували  швидкість клубочкової фільтрації за формулою Cockcroft–Gault. Встановлено, що пацієнти з м’якою та помірною ренопаренхіматозною АГ відрізнялися від пацієнтів з есенціальною АГ відповідного ступеня більш високим рівнем середнього добового, денного та нічного систолічного та діастолічного АТ. Пацієнти з ренопаренхіматозною АГ мали достовірно вищу денну та нічну варіабельність систолічного АТ та більшу частоту виявлення феномену «non-dipper», ніж пацієнти з есенціальною АГ, що, можливо, було пов’язано з більшим ураженням вегетативної регуляції тонусу судин. Пацієнти із хронічним пієлонефритом та вторинною АГ мали значно більший ступінь ураження нирок, ніж хворі з есенціальною АГ. Пацієнти обох груп достовірно не відрізнялися за ступенем вираженості гіпертрофії лівого шлуночка, але у пацієнтів із ренопаренхіматозною гіпертензією частіше виявляли концентричну гіпертрофію. У пацієнтів із ренопаренхіматозною АГ швидкість клубочкової фільтрації достовірно зворотно корелювала із рівнем офісного АТ. В обох групах існував достовірний кореляційний зв’язок між офісним систолічним, середньодобовим пульсовим АТ та рівнем мікроальбумінурії. У пацієнтів із вторинною АГ мікроальбумінурія була більш вираженою при зменшенні швидкості клубочкової фільтрації. 
Суточный профиль артериального давления и толерантность к физической нагрузке у участников ликвидации последствий Чернобыльской катастрофы с гипертонической болезнью при длительном лечении индапамидом ретардом  
И.Н. Хомазюк,  Ж.М. Златогорская
Daily blood pressure profile and exercise tolerability in hypertensive clean-up workers after Chernobyl disaster as result of long-term treatment with indapamid retard  
I.N. Khomayuk, G.M. Zlatogorskaya
Цель исследования – сравнительная оценка эффективности длительной антигипертензивной терапии с использованием индапамида ретарда при лечении гипертонической болезни у пострадавших вследствие Чернобыльской катастрофы. Обследовано 119 участников ликвидации последствий Чернобыльской катастрофы с мягкой и умеренной артериальной гипертензией. В 1-ю группу вошли 73 больных для лечения которых использовали индапамид ретард, во вторую – 46 больных, принимавших эналаприла малеат. Осуществляли суточное мониторирование артериального давления (АД), регистрацию ЭКГ, велоэргометрическое исследование в контрольный период, через 4 нед и 12 мес после начала лечения. Под влиянием индапамида ретарда АД нормализовалось у 64 % больных 1-й и 58 % больных 2-й группы, снижение АД до уровня пограничных значений наблюдали соответственно у 18 и 14 % пациентов. Индапамид ретард обеспе-чивал более эффективный контроль систолического и диастолического АД, индекса времени. При лечении индапамидом ретардом наблюдали нормализацию суточного индекса. Под влиянием лечения индапамидом ретардом прирост АД в ответ на пороговую нагрузку был менее выраженным и сочетался с уменьшением соотношения двойного произведения и пороговой нагрузки на 12,5 % (P<0,05), при данных во 2-й группе – 8,3 % (P>0,05). Применение индапамида ретарда у больных с мягкой и умеренной АГ обеспечивает надежный 24-часовой контроль АД, достоверно уменьшает среднесуточное, дневное и ночное систолическое и диастолическое АД, чаще восс-танавливает суточный индекс в случаях его исходного снижения, повышает пороговую мощность, длительность и объем физической нагрузки.
Аритмії серця / Cardias arrhythmias
Использование лизиноприла у больных с нарушениями ритма сердца  
О.С. Сычев, Т.В. Гетьман, С.В. Лизогуб
Treatment with lisinopril in the patients with cardiac arrhythmias  
O.S. Sychov, T.V. Getman, S.V. Lizogub
Целью данного исследования было изучить влияние лизиноприла на морфо-функциональные характеристики пациентов с различными нарушениями ритма сердца. В исследование было включено 46 больных в возрасте 50–70 лет (в среднем (57,4±1,82) года) со следующими диагнозами: ишемическая болезнь сердца (стабильная стенокардия напряжения I–III функциональных классов) у 82,7 % пациентов, сердечная недостаточность I–IIA стадии у 91,3 % пациентов, гипертоническая болезнь сердца I–II стадии у 84,8 %, миокардиофиброз у 13 %. У всех пациентов, включенных в исследование, регистрировали нарушения ритма сердца. Обследование больных проводили до лечения и через 3 нед приема лизиноприла. Изучали влияние лизиноприла на нарушения ритма сердца и вариабельность ритма сердца. Прием препарата оказывал антиаритмический эффект у больных с наджелудочковыми и  желудочковыми нарушениями ритма сердца. Применение лизиноприла благоприятно влияло на показатели вариабельности ритма сердца.
Серцева недостатність / Cardiac arrhythmias
Организация и результаты многоцентрового исследования КОРСАР-СН (КОРдарон при жизнеопасных Сердечных АРитмиях при Сердечной Недостаточности)  
Л.Г. Воронков, Г.В. Дзяк, В.И. Целуйко, С.Н. Поливода, В.К. Тащук, А.М. Василенко, Н.А. Ткач, Е.Н. Бесага, Л.Н. Кремень, К.Ю. Киношенко, А.О. Соловьюк, А.А. Черепок, О.П. Динова, В.И. Фесенко
Design and results of multicenter study CORSAR-SN (Cordarone in life-threatening ventricular arrhythmias in heart failure)  
L.G. Voronkov, G.V. Dzyak, V.I. Tseluiko, S.N. Polivoda, V.K. Tashchuk, А.M. Vasylenko, N.A. Tkach, E.N. Besaga, L.N. Kremen, K.Ju. Kynoshenko,  A.O. Soloviuk,  A.A. Cherepok, O.P. Dinova, V.I. Sysenko.
Целью работы была оценка эффективности и безопасности применения амиодарона в среднетерапевтических дозах у больных с хронической сердечной недостаточностью (ХСН) со сниженной (меньше 45 %) фракцией выброса (ФВ) левого желудочка (ЛЖ) и выявленными при суточном мониторировании ЭКГ опасными для жизни желудочковыми аритмиями (ЖА). В исследовании были сформированы две ветви: І (n=54) – пациенты с декомпенсированной (застойной) ХСН и ІІ (n=27) – пациенты с клинически стабильной ХСН, получающие постоянное лечение ингибитором ангиотензинпревращающего фермента и бета-адреноблокатором (ББ). Больные І ветви получали амиодарон в дозе 300 мг 2 раза в сутки внутривенно капельно в течение 2 сут, а затем по 400 мг/сут внутривенно в течение 2 нед, а пациенты ІІ  ветви – 400 мг в течение 7 сут, затем 200–300 мг/сут в течение последующих 2 нед. На фоне терапии амиодароном у пациентов І и ІІ ветви наблюдали значительное (соответственно в 1 и 2 раза)  достоверное уменьшение общего числа эктопических желудочковых сокращений, а также полное устранение неустойчивой желудочковой тахикардии соответственно у 70 и 82 % пациентов. Прием амиодарона пациентами обеих групп не сопровождался повышением риска возникновения брадисистолии и нарушений проводимости. Гипотензию в ответ на внутривенное введение амиодарона наблюдали у трех пациентов со значительно сниженной (меньше 30 %) ФВ ЛЖ. Отмена амиодарона в связи с его побочым действием оказалась необходимой у 5 (4,9 %) больных. Таким образом,  использование среднетерапевтических доз амиодарона является эффективным и достаточно безопасным подходом к угнетению опасных для жизни ЖА у больных с ХСН и систолической дисфункцией ЛЖ, в том числе постоянно получающих ББ.
Кардіохірургія / Cardiac surgery
Опыт хирургического лечения массивной и субмассивной тромбоэмболии легочной артерии  
Б.М. Тодуров
Experience of surgical treatment of massive and submassive pulmonary embolism  
B.M. Todurov
Цель работы – оценить эффективность оперативного лечения больных с  массивной и субмассивной тромбоэмболией легочной артерии. Прооперировано 44 пациента с острой и хронической тромбоэмболией легочной артерии. Дооперационное обследование у больных с хронической постэмболической легочной гипертезией в 93 % случаев выявило недостаточность трехстворчатого клапана различной степени выраженности. Давление в правом желудочке у оперированных больных исходно  превышало 60 мм рт. ст., среднее давление в легочном стволе – 35 мм рт. ст. В условиях искусственного кровообращения пациентам выполняли тромбэктомию из легочной артерии или эндартерэктомию, а при необходимости – коррекцию недостаточности трехстворчатого клапана. В послеоперационный период отмечалось значительное снижение давления в легочной артерии, увеличилось насыщение крови кислородом. Также в послеоперационный период отмечали положительную динамику клинико-функционального состояния пациентов. Сделан вывод об эффективности хирургического лечения массивной и субмассивной тромбоэмболии легочной артерии, в том числе на фоне хронической постэмболической легочной гипертензии. 
Клінічний перебіг і основні гемодинамічні симптоми пізньої тампонади серця після кардіохірургічних втручань  
С.Д. Бабляк
Clinical presentation and main hemodynamic symptoms of late cardiac tamponade after open-heart surgery  
S.D. Bablyak
Проаналізовано досвід 1322 кардіохірургічних втручань, виконаних у період 1995–2003 рр. У 16 пацієнтів діагностовано пізню тампонаду серця – ускладнення, що виникало у відносно віддалений післяопераційний період. У роботі представлено клінічні симптоми і гемодинамічні прояви цієї патології, об’єктивно висвітлено труднощі діагностики. Враховано власний досвід і рекомендації іноземних фахівців. Наголошено, що аналіз клінічної картини лише у поєднанні з даними інструментальних і лабораторних обстежень допомагає лікареві своєчасно розпізнати пізню тампонаду серця і провести адекватне лікування.
Популяційна кардіологія / Population cardiology
Медико-соціальні причини та фактори, що сприяють формуванню первинної інвалідності при захворюваннях системи кровообігу, шляхи її профілактики  
А.В. Іпатов, О.В. Сергієні, В.М. Лехан, Т.В. Ананьєва
Medical-social causes and factors conditioning primary disability due to cardiovascular diseases, approaches to its prevention  
A.V. Ipatov, O.V. Sergieni, V.M. Lekhan, T.V.Ananieva
Вивчали медико-соціальні причини інвалідизації населення України внаслідок хвороб системи кровообігу (ХСК) для розробки і надання пропозицій щодо зменшення кількості випадків інвалідизації і запобігання їх появі у подальшому. За даними медико-експертних справ уперше визнаних інвалідами внаслідок ХСК (цереброваскулярних захворювань, ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби, гострих і хронічних ревматичних хвороб серця, хвороб артерій і вен) було складено і проаналізовано 308 робочих карт вивчення причин інвалідності за 66 параметрами, об’єднаними у 6 розділів: І. Загальні відомості; ІІ. Виробнича діяльність до інвалідності; ІІІ. Соціально-побутові умови; IV. Лікувально-профілактичне обслуговування; V. Медико-соціальна експертиза; VI. Причини інвалідності. Відзначено, що стратегія профілактики і зниження рівня первинної інвалідності від ХСК на сучасному етапі розвитку охорони здоров’я залежать від ранньої діагностики захворювання, рівня первинної та вторинної профілактики, своєчасного стаціонарного і амбулаторного лікування, активних реабілітаційних заходів, динамічного диспансерного нагляду, а також від зацікавленості хворого у відновленні працездатності. Цілеспрямовані зусилля повинні спрямовуватися на усунення факторів ризику, пов’язаних з виробничими умовами, матеріальним добробутом, способом життя, а також на виявлення осіб з високим ризиком розвитку ХСК та їх лікування на ранніх стадіях. Профілактика на всіх рівнях, адекватне лікування та реабілітація хворих здатні суттєво знизити рівень інвалідності у цьому класі захворювань. 
Медико-економічні аспекти ефективності та вартості кардіологічної допомоги в Україні  
В.М. Корнацький, О.М. Рогуцька, О.М. Шевченко
Medical economic aspects of efficiency and cost of cardiologic aid in Ukraine  
V.M. Kornatskyi, O.M. Rogutska, O.M. Shevchenko
Питання ціноутворення у збереженні та покращанні стану здоров’я є надзвичайно актуальними.  Забезпечення належної медичної допомоги за оптимальними фінансовими витратами вимагає динамічного підходу у рекомендаціях щодо стандартів медичної допомоги,  постійного пошуку ефективних та дешевих препаратів. Покращання якості кардіологічної допомоги та впровадження сучасних медичних технологій лікування на основі фармако-економічного аналізу мінімізації витрат вимагає активної організаційної роботи серед фахівців усіх рівнів.
Функціональна діагностика / Functional diagnostics
Можливості двомірної ехокардіографії та імпульсно-хвильової доплерографії у ранній діагностиці скорочувальної дисфункції лівого шлуночка у хворих із серцевою недостатністю ішемічного та запального генезу  
О.М. Червонописька
Possibilities of the two-dimension echocardiography and impulse-wave Doppler in case of early diagnostic of the contractive dysfunction of the left ventricle in patients with heart failure of ischemic and inflammatory origin  
O.M. Chervonopyska
Мета дослідження – визначити нові діагностичні критерії скорочувальної дисфункції серця на ранніх стадіях серцевої недостатності на підставі порівняльного аналізу структурно-функціонального стану лівих камер серця за результатами двомірної ехокардіографії (режим 2D) та імпульсно-хвильової доплерографії у хворих зі стабільними формами ішемічної хвороби серця (ІХС) та міокардитами. Обстежено 67 пацієнтів зі стабільними формами ІХС та 60 пацієнтів з міокардитами. У режимі 2D визначали об’єми лівих камер серця. В імпульсно-хвильовому режимі проводили фазовий аналіз серцевого циклу. Показано, що режим 2D залишається основним для оцінки ступеня дилатації та сферизації камери лівого шлуночка (ЛШ). Проте, використання імпульсно-хвильової допплерографії дозволяє реєструвати ранні ознаки скорочувальної дисфункції (зміни атріовентрикулярного градієнта, перерозподіл об’єму кровотоку у різні фази діастоли, зниження об’єму ударного викиду до аорти, непрямі ознаки підвищення жорсткості міокарда). Також продемонстровані широкі можливості, висока інформативність та переваги цієї сучасної діагностичної технології для характеристики систолічної функції ЛШ.
Експериментальна кардіологія / Experimental cardiology
Морфология дисфункции сосудистого эндотелия при хроническом стрессе и атерогенез  
А.С. Гавриш
Morphology of dysfunction of vascular endothelium in chronic stress and atherogenesis  
А.S. Havrysh
Хронический эмоционально-болевой стресс моделировали на кроликах массой 2,5–3,5 кг. Эндотелий аорты исследовали с использованием трансмиссивной электронной микроскопии и цитохимии. Согласно полученным данным, хроническое стрессорное воздействие, стимулирующее оксидантные процессы и дислипопротеидемию, резко усиливает морфо-функциональную гетерогенность клеток эндотелиального монослоя, нарушая его антигемостатические свойства и функцию как ключевого компонента гистогематического барьера. При этом сосудистый эндотелий из важнейшего звена поддержания организменного гомеостаза трансформируется в мощный источник целого комплекса биологически активных веществ и модифицированных липопротеидов. Массовый масштаб хронического стресса в экономически развитых странах дает основания рассматривать его как универсальный компонент патогенеза атеросклероза, интегрирующий многочисленные факторы риска этого патологического процесса. Диагностика и снятие хронического стресса могут рассматриваться как важный аспект профилактики атеросклероза и обусловленных им патологических состояний.
Спостереження з практики / Case report
Случай сочетания декстрокардии и синдрома слабости синусового узла (клиническое наблюдение)  
А.И. Фролов, С.В. Лизогуб, Ю.В. Зинченко, Н.В. Пелех
Case of dextrocardia and sick sinus syndrome  
A.I. Frolov, S.V. Lizogub, Yu.V. Zinchenko, N.V. Pelekh
Рассматривается клинический случай пациентки в возрасте 38 лет, у которой сочетаются синдром слабости синусового узла (СССУ) и декстрокардия. Описан комплекс клинических и инструментальных методов обследования, который позволил установить диагноз СССУ. Изложены рентгенологические и электрокардиографические признаки декстрокардии. Приведены классификации декстрокардии и СССУ. Рассмотрены вопросы этиологии СССУ и декстрокардии у данной пациентки.
Огляди / Reviews
Диагностика метаболического синдрома в научных исследованиях и клинической практике  
О.Н. Ковалева, А.А. Янкевич
Diagnostics of the metabolic syndrome in research and clinical practice  
O.N. Kovalyova, A.A. Yankevich
Со времени появления первых сообщений о метаболическом синдроме накоплено большое количество данных, подтверждающих его клиническое значение. В ряде исследований продемонстрирована важная роль этого синдрома в развитии таких заболеваний, как сахарный диабет 2-го типа, ишемическая болезнь сердца, атеросклероз и артериальная гипертензия, которые часто сопровождаются опасными для жизни осложнениями. Тем не менее, в настоящее время существует ряд спорных вопросов, касающихся диагностических критериев, которые применяются для выявления метаболического синдрома в научных исследованиях и повседневной практике. В данном обзоре предпринята попытка анализа разных подходов к этой проблеме в свете результатов современных исследований. Особое внимание было уделено вопросам выявления ключевых компонентов метаболического синдрома: сахарного диабета 2-го типа, нарушения толерантности к глюкозе, инсулинорезистентности, абдоминального ожирения, дислипидемии и артериальной гипертензии. 
С-реактивный белок и атеросклероз. Часть I  
Н.Т. Ватутин, В.А. Чупина
C-reactive protein and atherosclerosis. Part I  
N.T. Vatutin, V.A.Chupina
В обзоре освещены основные механизмы развития воспалительных реакций при атеросклерозе. Описана корреляция между выраженностью воспалительного процесса в стенке сосуда и уровнем С-реактивного белка (СРБ) крови. Изложены основные биологические свой ства и особенности лабораторного определения СРБ. Приведены данные экспериментальных и клинических исследований, демонстрирующих связь концентрации СРБ с риском инициации и прогрессирования ишемической болезни сердца и ее осложнений. Указана возможность использования СРБ в качестве нового независимого фактора риска развития сердечно-сосудистых катастроф, который может найти широкое применение в клинической практике.
Лекції / Lectures
Діагностика та лікування ідіопатичної фібриляції передсердь  
О.Й. Жарінов, В.О. Куць, Н.П. Левчук, Н.О. Ліфантьєва, Н.В. Тхор
Diagnosis and treatment of idiopathic atrial fibrillation  
О.J. Zharinov, V.О. Kuts, N.P. Levchuk, N.О. Lifant’yeva, N.V. Тkhor
У лекції розглядаються принципи діагностики та ведення хворих з ідіопатичною фібриляцією передсердь (ФП), частка якої може становити до 30 % серед усіх хворих з ФП. Ключовий аспект діагностики ідіопатичної ФП – комплексне клініко-ехокардіографічне дослідження, спрямоване на виключення наявності структурного ураження серця і екстракардіальних причин виникнення ФП. Добір лікування ідіопатичної ФП здійснюється з урахуванням механізмів «запуску» пароксизмів і, зокрема, їх залежності від вегетативного дисбалансу. Основою припинення та профілактики пароксизмів ідіопатичної ФП та її ускладнень є медикаментозна терапія, яка включає антиаритмічні засоби, антиагреганти і антикоагулянти. Препарати підкласу 1с пропафенон і флекаїнід – антиаритмічні засоби першого вибору у хворих із симптомною ідіопатичною пароксизмальною ФП.
Новини кардіології / News of cardiology
Фиксированная низкодозовая комбинация антигипертензивных средств: клиническая реальность и перспективы  
Материалы VII Национального конгресса кардиологов Украины
The fixed low-dose combination of antihypertensive drugs: clinical reality and perspectives 
Materials of VII National Congress of Cardiology of Ukraine
Некролог / Obituary
Інна Іларіонівна Крижанівська Іnna Ilarionivna Kryzhanivska
Інформація /  Information
Покажчик статей, опублікованих в «Українському кардіологічному журналі» у 2004 році List of articles published in the Ukrainian Journal of Cardiology in 2004
До відома авторів To the attention of the authors
Інформація про додатки до Українського кардіологічного журналу Information about supplements to the Ukrainian Journal of Cardiology