Украинская баннерная сеть

№ 5/2005  

Проблемні статті / Problem articles Функція нирок у хворих з артеріальною гіпертензією: методи дослідження та стратегічні підходи до лікування. Частина ІІ  Ю.М. Сіренко, Г.Д. Радченко, В.М. Граніч Renal function in patients with arterial hypertension: methods of evaluation and strategy of treatment. Part II  Yu.M. Sirenko, G.D. Radchenko, V.M. Granich У статті висвітлюються основні стратегічні положення лікування хворих з артеріальною гіпертензією та ураженням нирок. Особлива увага приділяється застосуванню блокаторів ренін-ангіотензинової системи для запобігання або уповільнення прогресування дисфункції нирок. Окрім результатів світових досліджень, у статті наведено дані власного дослідження.

Оригінальні дослідження / Original articles

Атеросклероз, ішемічна хвороба серця / Atherosclerosis, ischemic heart disease Сравнительная эффективность использования элютинирующих (покрытых) и непокрытых эндопротезов в период госпитализации и в отдаленный период наблюдения при лечении пациентов с хронической ишемической болезнью сердца  Ю.Н. Соколов, Хоррам Сохраб, М.Ю. Соколов, В.И. Чубко, В.Г. Терентьев Comparative efficacy of the use of drug-eluting stents and bare metal stents during hospitalization and 2-year follow-up period in the treatment of patients with chronic ischemic heart disease  Yu.N. Sokolov, Khorram Sohrab, M.Yu. Sokolov, V.I. Chubko, V.G. Terentyev Цель исследования – сравнить эффективность элютинирующих и стандартных металлических стентов в лечении больных с хронической ишемической болезнью сердца (ИБС). Из 250 пациентов с ИБС у 85 были установлены металлические стенты, у 75 – элютинг-стенты, у 50 – комбинация металлических и элютинг-стентов. Результаты наблюдения в течение 24 мес свидетельствовали о сравнимой эффективности и безопасности разных видов стентов у больных с ИБС, меньшей частоте рестеноза и максимальном благоприятном эффекте на течение заболевания после установки элютинг-стентов.  Рівень С-реактивного протеїну та розчинних клітинних молекул адгезії у хворих на стабільну стенокардію  Т.І. Гавриленко, О.М. Ломаковський, О.М. Корніліна, Л.В. Якушко, С.І. Деяк Level of C-reactive protein and soluble cellular adhesion molecules in patients with stable angina pectoris  T.I. Gavrilenko, A.N. Lomakovsky, E.M. Kornilina, L.V. Yakushko, S.I. Deyak Обстежено 78 хворих на стабільну стенокардію (СС): 43 – із СС І–ІІ функціонального класу (ФК), 35 – із СС ІІІ–ІV ФК та 17 практично здорових чоловіків. Визначали вміст С-реактивного протеїну (СРП), sICAM-1 та sVCAM-1 у сироватці крові за методом імуноферментного аналізу. У хворих на СС спостерігали суттєве підвищення рівнів СРП, sICAM-1 та sVCAM-1 порівняно з такими у здорових осіб, що свідчить про наявність активного запального процесу при хронічній ішемічній хворобі серця. Відзначено достовірний прямий зв’язок рівня СРП з кількістю пошкоджених вінцевих артерій.  Уровни цитокинов и нейрогормонов при постинфарктном кардиосклерозе в зависимости от локализации перенесенного инфаркта миокарда  Л.А. Лапшина, Н.П. Копица, П.Г. Кравчун, О.В. Петюнина  Cytokines and neurohormones level in patients with postinfarction cardiosclerosis depending on localization of myocardial infarction  L.A. Lapshina, N.P. Kopitsa, P.G. Kravchun, O.V. Petyunina В исследование включено 53 больных, перенесших инфаркт миокарда c зубцом Q. Постинфарктный кардиосклероз после перенесенного инфаркта миокарда передней локализации характеризуется более выраженной экспрессией фактора некроза опухоли a, интерлейкинов-1b и -6, мозгового натрийуретического пептида, альдостерона, более существенными изменениями кардиогемодинамики, чем после инфаркта миокарда нижней локализации. Полученные результаты указывают на значение иммуно- и нейромодуляторов для более тяжелого течения постинфарктного периода после инфаркта миокарда передней локализации.  Визначальні фактори та діагностичне значення показників варіабельності ритму серця у хворих на гострий інфаркт міокарда  У.П. Черняга-Ройко, О.Й. Жарінов, М.С. Сороківський, І.М. Тумак Determinants and diagnostic value of heart rate variability parameters in patients with acute myocardial infarction  U.P. Chernyaha-Royko, О.J. Zharinov, M.S. Sorokivsky, І.М. Тumak Варіабельність ритму серця (ВРС) є незалежним предиктором виникнення небезпечних для життя ускладнень у хворих на гострий інфаркт міокарда (ІМ). Мета дослідження – визначення оптимального обсягу дослідження ВРС у хворих на ІМ на основі порівняння інформативності різних показників ВРС для оцінки особливостей перебігу захворювання та виникнення ускладнень під час госпітального періоду. У дослідження включили 115 хворих з першим гострим ІМ і збереженим синусовим ритмом серця, віком 27–71 рік, яким на 7–10-ту добу після виникнення ІМ здійснювали холтерівське моніторування ЕКГ та аналіз ВРС. Ехокардіографічне дослідження серця здійснювали у В-режимі перед випискою пацієнта з клініки. У контрольну групу увійшли 33 здорові особи. Для оцінки факторів, які визначають показники ВРС, здійснили однофакторний та багатофакторний кореляційний аналіз показників ВРС з клініко-гемодинамічними параметрами. У хворих з ІМ, порівняно з контрольною групою, найбільш відчутно знижувалися показники SDANN та LF/HF. Вік та частота скорочень серця незалежно впливали на показники ВРС, а наявність ІМ з  зубцем Q чи без впливала лише на показники SDNNindex та VLF. Встановлена висока специфічність та негативна передбачувальна здатність показників ВРС для оцінки госпітального прогнозу, зокрема, розвитку систолічної дисфункції міокарда та аневризми лівого шлуночка. Достовірних зв’язків між показниками ВРС та наявністю післяінфарктної стенокардії або ознак ішемії при холтерівському моніторуванні ЕКГ не виявлено. Для оцінки госпітального прогнозу у хворих з ІМ мають значення такі показники ВРС: SDNNindex, SDANN, rMSSD, співвідношення LF/HF та VLF.  Вплив кораргіну на функцію ендотелію у пацієнтів з ішемічною хворобою серця  М.І. Лутай, В.А.Слободський, В.С. Берестовенко, О.І. Моісеєнко Influence of corargin on endothelial dysfunction in patients with ischemic heart disease  М.І. Lutay, V.А. Slobodskyy, V.S. Berestovenko, О.І. Moiseyenko. Збагачення дієти L-аргініном (субстратом для синтезу  оксиду азоту ендотелієм) зменшує прояви дисфункції ендотелію і швидкість формування атером. Його ефективність при пероральному прийомі у хворих на ІХС до цього часу вивчена недостатньо. Використовуючи метод Целермаєра, було обстежено 30 хворих зі стабільною стенокардією напруження віком у середньому (54±5) років з верифікованою дисфункцією ендотелію. Кожен хворий був обстежений до і після 8 тиж прийому кораргіну (39 таблеток на добу) у відкритому дослідженні. Діаметр плечової артерії вимірювали у спокої, протягом реактивної гіперемії –  ендотелійзалежна вазодилатація (ЕЗВД) і після прийому нітрогліцерину – ендотелійнезалежна вазодилатація. Після курсу лікування кораргіном (9 таблеток на добу) ЕЗВД зросла від (4,61±0,51) до (7,22±0,71) % (Р<0,05), водночас, не було змін ендотелійнезалежної вазодилатації. Більш низькі дози не впливали на ендотелійзалежну та ендотелійнезалежну вазодилатацію. Лікування L-аргініном достовірно покращує ЕЗВД у хворих з ІХС, і це може сприятливо впливати на процес атерогенезу.  Оптимизация оценки систолической функции миокарда с использованием пропорции «золотого сечения» у больных с постинфарктным кардиосклерозом после операции аортокоронарного шунтирования  И.К. Следзевская, Л.Н. Бабий, Н.П. Строганова, Н.С. Голубь Optimization of evaluation of left ventricular systolic function by use  of «golden section» constant in patients with cardiosclerosis and aorto-coronary bypass  I.K. Sledsevskaya,  L.N. Babiy,  N.P. Stroganova,  N.S. Golub Оптимизация оценки систолической функции левого желудочка (ЛЖ) у 107 больных с постинфарктным кардиосклерозом достигнута путем сравнения отклонений отношений ударного объема (УО) к конечно-диастолическому (УДО) и конечно-систолического объема (КСО) к УО с константой «золотого сечения». Использование отклонения КСО/УО от константы «золотого сечения», определяемого как внутрисердечный индекс (ВСИ), позволило повысить чувствительность метода определения систолической функции ЛЖ по сравнению с таковой при использовании фракции выброса (ФВ) на 21 % при сохранении высокой специфичности (95,4 %). 32 больных с постинфарктным кардиосклерозом обследовали через 1 год после операции аортокоронарного шунтирования (АКШ). Изменения эхокардиографических показателей кардиогемодинамики у 19 больных характеризовались увеличением ФВ и УО в сочетании с тенденцией к увеличению КДО и КСО, у 13 больных – тенденцией к уменьшению КДО и КСО при неизмененной величине ФВ и УО. В 1-й группе больных отмечена выраженная положительная динамика ВСИ, во 2-й – отрицательная динамика ВСИ. Совокупность признаков, характеризующих изменения кардиогемодинамики после АКШ, свидетельствует о благоприятном влиянии АКШ на инотропную функцию миокарда ЛЖ, у больных 2-й группы интерпретация совокупности приведенных признаков менее определенная. По-видимому, при анализе влияния оперативной реваскуляризации миокарда на функцию ЛЖ следует рассматривать несколько механизмов поддержания ее адекватного уровня – повышение инотропизма, реализация увеличенного КДО по механизму Франка–Старлинга, компенсаторное значение гипертрофии миокарда.  Гипергомоцистеинемия как фактор риска развития ишемической болезни сердца и ее коррекция  И.Я. Буртина Hyperhomocysteinemia as a risk factor in development of coronary artery disease and its correction  I.Ya. Burtina Цель исследования – анализ выраженности гипергомоцистеинемии у больных с ишемической болезнью сердца (ИБС), а также ее коррекция витаминами В1, В6, В12 и фолиевой кислотой. Обследованы 90 (66 – основная и 24 – контрольная группы) больных с диагнозом ИБС: стенокардия напряжения I–IV функционального класса. Все пациенты основной группы были разделены на 3 подгруппы: 1-я – с исходным уровнем гомоцистеина менее 10 мкмоль/л (n=14), 2-я – с уровнем гомоцистеина 10–15 мкмоль/л (n=32), 3-я – с уровнем гомоцистеина более 15 мкмоль/л (n=20). В 1-е и 14-е сутки была определена концентрация гомоцистеина. Помимо антиангинальной терапии, больные дополнительно получали витамины группы В (В1, В6, В12) и фолиевую кислоту в соответствующих дозах. Больные в подгруппах не отличались по возрасту, полу и функциональному классу стенокардии напряжения. Среди пациентов 3-й подгруппы больных со стенокардией напряжения IV функционального класса было больше на 23  %, чем среди пациентов 2-й подгруппы. Положительные результаты терапии витаминами В1, В6, В12 и фолиевой кислотой отмечались у всех больных: у больных 2-й подгруппы уровень гомоцистеина в плазме крови снизился с (11,8±0,2) до (10,9±0,3) мкмоль/л (Р<0,05), у больных 3-й подгруппы снижение концентрации было более значительным – с (18,9±1,4) до (15,1±1,2) мкмоль/л (Р<0,05). Уровень гомоцистеина свыше 15 мкмоль/л был выявлен у больных с более тяжелым течением ИБС и ранним развитием осложнений (инфаркт миокарда). Применение витаминов В1, В6, В12 и фолиевой кислоты в лечении ИБС позволяет снизить концентрацию гомоцистеина в плазме крови и тем самым улучшить клиническое течение заболевания.

Аритмії серця / Cardias arrhythmias Опыт 1000 процедур радиочастотной катетерной абляции пароксизмальных тахиаритмий в кардиологической клинике  Ю.И. Карпенко, С.П. Ермураки, И.В. Бурдейный, В.И. Кушниренко Experience of 1000 procedures of radiofrequency catheter ablation of paroxysmal tachycardia in cardiologic clinics  Yu.I. Karpenko, S.P. Yermuraki, I.V. Burdeyniy, V.I. Kushnirenko Катетерная радиочастотная абляция  в клинической практике используется с начала 1990-х годов и рассматривается сегодня как альтернативный медикаментозной терапии метод лечения пароксизмальных тахиаритмий. В работе представлен опыт 1002 процедур катетерной абляции, выполненных в кардиологической клинике без кардиохирургической поддержки в период с 1995 по 2005 годы. Применяли электрофизиологическую систему «Биоток» (Россия) и радиочастотный генератор «Osypka Smart 300» (Германия). Искусственная полная атриовентрикулярная блокада с имплантацией электрокардиостимулятора проведена в 164 процедурах с эффективностью 98 %, по поводу атриовентрикулярной тахикардии выполнено 204 процедуры (эффективность 100 %), синдрома WPW – 182 (93 %), типичного трепетания предсердий – 382 (93 %). При данной патологии использование охлаждаемых электродов привело к повышению эффективности до 98 % и снижению количества рецидивов. По поводу предсердных тахикардий проведено 48 процедур с эффективностью 80 %, по поводу идиопатических желудочковых тахикардий и эктопий (преимущественно выходной тракт правого желудочка) – 22 (78 %). Нами выполнено 24 процедуры у детей с эффективностью 96 %. Средняя эффективность процедур – 93 %, количество рецидивов – 8 %,  осложнений – 1,6 %. С проведением процедуры связаны два случая смерти. Среди других осложнений – 3 ятрогенные атриовентрикулярные блокады и 5 сосудистых осложнений. Главным условием  безопасности и эффективности процедур является опыт персонала и наличие современного диагностического и лечебного оборудования.  Применение небиволола у больных с нарушениями ритма сердца при ишемической болезни сердца и эссенциальной артериальной гипертензии  О.С. Сычев, А.Н. Соловьян, О.В. Шуба, Е.Н. Романова, Т.В. Гетьман, Е.В. Могильницкий Nebivolol application in patients with cardiac rate disturbances at coronary heart disease and essential arterial hypertension  O.S. Sychov, A.N. Solovyan, O.V. Shuba, E.N. Romanova, T.V. Getman, E.V. Mogilnitskiy Целью исследования явилось изучение эффективности небиволола у больных с нарушениями ритма сердца (НРС) при ишемической болезни сердца (ИБС) и эссенциальной артериальной гипертензии (АГ). В исследование включено 43 пациента с НРС при ИБС и эссенциальной АГ (средний возраст – (54,02±1,46) года). Регистрировали следующие НРС: желудочковую экстрасистолию (ЖЭ) у 23,3 %, суправентрикулярную экстрасистолию (СВЭ) – у 25,6 %, сочетание ЖЭ и СВЭ у 51,1 % пациентов. Пароксизмы фибрилляции предсердий в сочетании с экстрасистолией наблюдали у 23,3 % больных. Всем пациентам назначали небиволол в индивидуальной дозе (до 10 мг). На фоне терапии небивололом отмечено статистически достоверное уменьшение частоты сокращений сердца в течение суток. Общее количество ЖЭ уменьшилось в среднем на 65 %, антиаритмический эффект препарата составлял 75 %. При СВЭ небиволол был эффективным у 57,6 % пациентов. Антигипертензивный эффект препарата составлял 60 %. Отмечено увеличение длительности выполнения пороговой нагрузки (Р<0,05), укорочение периодов восстановления АД и ЧСС (Р<0,01), уменьшение частоты возникновения аритмии в 2,5 раза (Р<0,05). Выявлена тенденция к уменьшению (Р=0,09) толщины межжелудочковой перегородки и значимое увеличение (Р<0,05) раннего диастолического наполнения левого желудочка. Содержание общего холестерина достоверно снизилось (Р<0,05). Установлен достаточный антиаритмический эффект небиволола у больных с НРС при ИБС и эссенциальной АГ. Препарат обеспечивает выраженное антигипертензивное действие у больных с АГ. Выявлено улучшение диастолического наполнения левого желудочка и благоприятное воздействие небиволола на переносимость физической нагрузки. Препарат улучшает показатели липидного спектра крови.  Клінічна ефективність та безпечність відновлення синусового ритму за допомогою пропафенону у хворих із фібриляцією передсердь  О.І. Фролов, С.В. Лизогуб Clinical efficiency and safety of restoration of sinus rhythm in patients with atrial fibrillation with propafenone  O.I. Frolov, S.V. Lizogub Метою дослідження було вивчити ефективність прпафенону для відновлення синусового ритму і встановити найбільш ефективну і безпечну схему застосування цього препарату. В дослідження включено 30 хворих віком 35–80 років, з яких 18 – чоловіки. Хворі отримували пропафенон у дозі 300 мг перорально, за відсутності ефекту через 1 год – 150 мг, і потім при невідновленні ритму – 150 мг через 1 год. Відновлення ритму зареєстровано у 82,5 % пацієнтів. Не зареєстровано побічних ефектів у хворих, які приймали пропафенон за такою схемою, що дає право застосовувати цей алгоритм в амбулаторних умовах. Частина хворих (n=5) отримала 600 мг пропафенону одноразово. У всіх хворих, які приймали препарат за цією схемою, відзначали побічні ефекти у вигляді зниження артеріального тиску, різкої слабкості, запаморочення. Тому таку схему можна використовувати тільки у стаціонарних умовах.

Артеріальні гіпертензії / Arterial hypertension Состояние кровоснабжения головного мозга у больных с гипертонической болезнью под влиянием спираприла  Н.М. Макомела, О.В. Гулкевич, Е.П. Свищенко, Л.В. Безродная Cerebral blood flow in patients with essential hypertension during spirapril treatment  N.M. Makomela, O.V. Gulkevych, E.P. Svyshchenko, L.V. Bezrodna С целью изучения динамики мозгового кровообращения в процесе монотерапии ингибитором ангиотензинпревращающего фермента спираприлом у 25 больных с гипертонической болезнью II стадии (средний возраст (50,6±2,0) года) были проведены (после 7 сут отмены антигипертензивных препаратов и через 30 сут терапии) измерение офисного и суточного артериального давления, дуплексное сканирование сонных артерий, транскраниальное дуплексное сканирование и мультиспиральная компьютерная томография головного мозга (перфузиография). В результате проведенного исследования выявлено, что спираприл эффективно снижает артериальное давление, не влияя на кровоток по сонных артериях и нормализуя кровоток по средней мозговой артерии, уменьшает сопротивление мозговых сосудов. Кроме того, терапия спираприлом улучшает мозговой кровоток, независимо от антигипертензивного эффекта, что может быть связано с прямым влиянием препарата на мелкие интракраниальные артерии.  Влияние метаболической терапии на компоненты синдрома инсулинорезистентности и энергетический обмен у больных c гипертонической болезнью, ассоциированной с ишемической болезнью сердца  Е.А. Болокадзе, О.Н. Ковалева Influence of metabolic therapy on components of insulin resistance syndrome and energy metabolism in patients with arterial hypertension associated with ischemic heart disease  E.A. Bolokadze, O.N. Kovalyova Цель исследования – изучить влияние триметазидина MR на компоненты синдрома инсулинорезистентности у больных с артериальной гипертензией и определить его влияние на активность маркеров митохондриальной деструкции. Обследовано 52 больных с артериальной гипертензией І–ІІ степени в сочетании с ИБС. В контрольной группе (n=24) проводили базисную антигипертензивную терапию, в основной (n=28) – дополнительно был назначен триметазидин MR в дозе 70 мг/сут в течение 1 мес. Применение триметазидина MR сопровождалось улучшением липидного профиля, не влияло на уровень глюкозы натощак, позволило снизить уровень МВ-КФК, не влияло на уровень артериального давления и частоту ритма сердца.  Порушення співвідношення між біоелектричною активністю та морфо-функціональною перебудовою серця при електрофізіологічній неоднорідності передсердь у хворих похилого віку  з гіпертонічною хворобою  Л.М. Єна, В.Є. Кондратюк Relationships between bioelectrical activity and morpho-functional remodeling of heart under atrial electrical inhomogenity in elderly hypertensives  L.M. Yena, V.E. Kondratyuk Мета дослідження – вивчення взаємовідношень між електричною активністю і структурно-функціональними змінами серця у хворих старшого віку з м’якою та помірною артеріальною гіпертензією (АГ) і практично здорових осіб при електричній негомогенності передсердь. Обстежено 133 хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) II стадії і 48 здорових осіб віком 45–74 років. Здійснювали ехокардіографію, ЕКГ високого підсилення (ЕКГ ВП), векторелектрокардіографію (ВКГ). У хворих на ГХ віком 45–59 років частота виявлення пізніх потенціалів передсердь (ППП) становила 17 %, віком 60–74 років – 26 %. У здорових осіб вони не реєструвалися. Частота виникнення ППП залежала від типу гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ): у пацієнтів з ГХ середнього віку частіше реєструють при ексцентричній ГЛШ з вираженою дилатацією лівого шлуночка (57 %), а у хворих похилого віку – при концентричній ГЛШ (46 %). У хворих на ГХ середнього й похилого віку з наявністю ППП значення FiP були більшими, ніж у пацієнтів без ППП, відповідно – на 19,4 і 21,8 % (Р<0,001), у хворих 45–59 років сумарний показник  кута відхилення MV петлі P був меншим, а величина сумарного периметра петлі T була більшою відповідно на 8,2 і 25,5 % (Р<0,05), у пацієнтів 60–74 років показник ударного індексу був достовірно меншим на 11,4  %, а величина індексу ремоделювання і співвідношення маса міокарда/ об’єм – більшою відповідно на 7,1 і 10,0 % (Р<0,05). У хворих на ГХ старшого віку при ексцентричній ГЛШ електрична негомогенність поєднується зі змінами біоелектричної активності міокарда: зменшенням сумарної площі петлі Р і збільшенням  сумарного периметра петлі Т, а при концентричній ГЛШ – зі змінами показників центральної та інтракардіальної гемодинаміки: зменшенням величини ударного індексу й збільшенням маси міокарда лівого шлуночка. Виявлені патологічні зміни атріальної ЕКГ ВП вказують на наявність передумов електричної нестабільності передсердь у хворих на ГХ старшого віку.  Вплив замісної терапії тиреоїдними гормонами на зміни геометрії лівого шлуночка та показників кардіогемодинаміки у хворих з гіпотиреозом та артеріальною гіпертензією  Т.О. Перцева, О.М. Кулікова The influence of thyroid replacement therapy on left ventricular remodeling and hemodynamic parameters in patients with hypothyroidism and arterial hypertension  T.O. Pertseva, O.M. Kulikova Метою роботи було вивчення впливу замісної терапії тиреоїдними гормонами на зміни геометрії лівого шлуночка та показників кардіогемодинаміки у хворих на гіпотиреоз та артеріальну гіпертензію. Було обстежено 52 хворих на первинний гіпотиреоз, за допомогою ехокардіографії, добового моніторування артеріального тиску. Артеріальну гіпертензію спостерігали у 34 % хворих. Замісна терапія тироксином у хворих на гіпотиреоз та артеріальну гіпертензію сприяла стабілізації артеріального тиску, зменшенню загального периферичного опору судин, регресу гіпертрофії лівого шлуночка. Зміни геометрії лівого шлуночка після замісної терапії залежали від тривалості хвороби та були більш виражені у хворих з уперше виявленим та незначним за тривалістю гіпотиреозом.  Діастолічна функція лівого шлуночка серця і фактори, які сприяють її порушенню, при гіпертонічній хворобі в учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи  І.М. Хомазюк, Н.В. Курсіна  Left ventricular diastolic function and factors promoting it in Chernobyl disaster survivors with essential hypertension  I.N. Khomazjuk, N.V. Kursina Мета дослідження – визначити особливості змін діастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ) серця і фактори, що сприяють розвитку її дисфункції, в учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з гіпертонічною хворобою (ГХ). Обстежено 157 хворих з ГХ І та ІІ стадії – учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. В контрольну групу увійшли 49 осіб без захворювань системи кровообігу. Проведено вимірювання артеріального тиску традиційним методом та добове моніторування артеріального тиску, ехо- та доплеркардіографічні дослідження. Діастолічну дисфункцію ЛШ діагностовано у 37  % обстежених з ГХ І стадії та 72,8  % – ІІ стадії. У хворих з ГХ ІІ стадії середнє значення відношення максимальних швидкостей раннього і пізнього діастолічного наповнення (Е/А) становило (0,9±0,03), тобто на 42  % менше, ніж у контрольній групі. Час ізоволюмічного розслаблення (IVRT) перевищував дані в контрольній групі на 50,6 мс (P<0,05) і становив понад 100 мс у всіх обстежених. Діастолічна дисфункція асоціювалася з більш суттєвим збільшенням товщини задньої стінки ЛШ, міжшлуночкової перегородки в діастолу, маси міокарда та її індексу. У 83  % обстежених з діастолічною дисфункцією вона асоціювалася з концентричною гіпертрофєю ЛШ. Середньостатистичні значення відношення Е/А були достовірно меншими, а IVRT – більшими при концентричній гіпертрофії ЛШ серця, ніж при ексцентричній. Встановлено кореляційну залежність між відношенням Е/А, IVRT та товщиною задньої стінки ЛШ, міжшлуночкової перегородки в діастолу, тривалістю і стадією ГХ. Найбільш ранньою ознакою дисфункції ЛШ серця при ГХ у постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи був перерозподіл трансмітрального потоку крові під час діастоли при збереженій систолічній функції ЛШ. Порушення діастолічної функції асоціювалося з гіпертрофією міокарда, змінами геометрії ЛШ і було найбільшим при концентричній гіпертрофії ЛШ. Більш суттєві зміни діастолічної функції ЛШ за менш тривалий строк відбувалися при концентричній гіпертрофії ЛШ.  Влияние амлодипина и лацидипина на уровень артериального давления, состояние коронарного резерва и электрофизиологические характеристики сердца у больных с артериальной гипертензией  М.А. Деев Influence of amlodipine and lacidipine on blood pressure, coronary reserve and myocardial electrophysiology in patients with arterial hypertension  M.A. Deyev С целью оценки анигипертензивного, антиишемического и электрофизиологических эффектов амлодипина и лацидипина при артериальной гипертензии осуществили длительный мониторинг ритма сердца и артериального давления (АД), эхокардиографию и электрофизиологическое исследование сердца у 88 пациентов с сенильным аортальным стенозом (АС) и артериальной гипертензией. Больные были разделены на две группы с одинаковыми исходными уровнями АД и другими показателями: 1-я группа – 42 пациента, которым назначали амлодипин в стартовой дозе 5 мг/сут и итоговой 10 мг/сут и 2-я группа – 46 больных, которым был назначен лацидипин в дозе соответственно 2 и 4 мг/сут. Длительность лечения составила 3 мес, контрольное обследование проводили через 1 нед и после завершения наблюдения. Установлено, что 3-я степень АГ на фоне АС сопровождается выраженной ишемией миокарда и синусовой брадикардией, синоатриальной и атриовентрикулярной блокадами сердца и триггерной экстрасистолической аритмией. По результатам терапии в течение 3 мес амлодипин и лацидипин в одинаковой степени снижали АД, уменьшали ишемию миокарда и нарушения ритма. Лацидипин имел преимущества перед амлодипином в виде более раннего снижения уровня диастолического АД и 50 % снижения средней длительности ишемии миокарда. Данные эффекты лацидипина способствовали и более отчетливому уменьшению количества синоатриальных блокад сердца и желудочковых экстрасистол по сравнению с амлодипином при одинаковой частоте отмены препарата (2 %) и низкой  частоте побочного действия.

Серцева недостатність / Heart failure Стан магістрального периферичного кровотоку у хворих з хронічною серцевою недостатністю та систолічною дисфункцією лівого шлуночка: зв’язок з клініко-гемодинамічними показниками та прогнозом виживання  Л.Г. Воронков, І.А. Шкурат, Є.М. Бесага  Magistral peripheral blood flow in patients with chronic heart failure and left ventricular systolic dysfunction: relation to clinical and hemodynamic parameters and prognosis of survival  L.G. Voronkov, І.А. Shkurat, E.М. Besaga Мета дослідження – вивчення стану магістрального периферичного кровотоку (МПК) та клініко-прогностична оцінка показників МПК у хворих з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) і систолічною дисфункцією лівого шлуночка (ЛШ). У дослідження включено 162 хворих з ХСН (II–IV функціональні класи за NYHA), спричиненою ІХС або дилатаційною кардіоміопатією (ДКМП), з фракцією викиду ЛШ менше 40 %. Контрольну групу становили 30 здорових осіб. Для вивчення показників периферичного кровотоку використовували ультразвукове дослідження задньої великогомілкової артерії (ЗВГА) та тильної артерії стопи (ТАС) за стандартною методикою реєстрації та розрахунку показників: пікової систолічної та кінцевої діастолічної швидкостей кровотоку (Vps та Ved) та індексу периферичного опору судин (RI). Виявлено, що у хворих з гемодинамічно стабільною ХСН спостерігається достовірне зниження пікової систолічної та кінцевої діастолічної швидкостей кровотоку та підвищення опору судин в артеріях стопи та гомілки. Вираженість зазначених порушень з боку магістрального периферичного кровотоку зростає з погіршенням клініко-функціонального стану хворих та є більшою за наявності більших значень ЧСС  (понад 91 за 1 хв) та більш низьких величин систолічного АТ (менше 110 мм рт. cт), а також при ДКМП. Виживаність хворих з ХСН упродовж 12 міс залежить від Vps, Ved, RI у ЗВГА та RI в ТАС. Предикторами гіршого виживання протягом року є такі показники МПК: Vps  у ЗВГА < 36 см/с, Ved у ЗВГА < 6 см/с, RI  у ЗВГА і у ТАС > 0,84.

Експериментальна кардіологія / Experimental cardiology Морфогенез гипертрофии сердца при хронической коронарной недостаточности  А.С. Гавриш The morphogenesis of myocardial hypertrophy under chronic coronary insufficiency  A.S. Gavrish На клиническом и экспериментальном материале, с использованием гистологических, гистохимических, электронно-микроскопических методик и морфометрии изучали общие закономерности гипертрофии сердца при хронической коронарной недостаточности. Показано, что увеличение его массы при данной патологии обусловлено сложным комплексом взаимосвязанных адаптационных и патологических реакций с активным участием всех тканевых компонентов: вентрикулярных кардиомиоцитов, клеток и волокнистых структур стромы, микроциркуляторного русла, а также форменных элементов крови. Инициируясь как компенсаторная гипертрофия рабочих клеток миокарда, которая реализуется в условиях перманентной циркуляторной гипоксии, варьирующей по глубине на микрорегиональном уровне, реактивно-адаптационное увеличение массы кардиомиоцитов и стромальных структур со временем дополняется их гуморально детерминированной перестройкой, которая уже не координируется сократительной функцией сердечной мышцы и ограничивает ее во все возрастающей степени.

Огляди / Reviews Возможности оптимизации антитромбоцитарной терапии у больных с острым коронарным синдромом со стойкой элевацией сегмента ST  Е.А. Коваль Possibilities of optimization of antiplatelet therapy in patients with acute coronary syndrome with sustained elevation of ST segment  Е.А. Koval Рассмотрены современные возможности повышения эффективности антитромботической терапии острого коронарного синдрома (ОКС) со стойкой элевацией сегмента ST за счет применения клопидогреля в составе адъювантной комбинированной антитромбоцитарной терапии. Для этого сегодня имеются теоретические основания: подавление 2 основных путей агрегации тромбоцитов: арахидонат/тромбоксан и АДФ-зависимого, прерывание клопидогрелем в терапевтических дозах взаимоактивации агрегации тромбоцитов и лейкоцитов через CD 40/40L, что разрывает магистральную взаимосвязь тромбоза и воспаления, а также наличие клинически значимой частоты аспиринорезистентности. Проведенные пилотные исследования и недавно закончившиеся масштабные многоцентровые, рандомизированные  плацебо-контролированные исследования CLARITY  (TIMI 28), COMMIT-ССS2, охватившие более 50 000 больных с инфарктом миокарда (ИМ), показали снижение частоты тромботических осложнений (смерть, ИМ и инсульт в течение госпитального периода) на 9 % за счет достоверно лучшей (на 36 %) коронарной перфузии в ранние сроки заболевания с урежением частоты  ретромбоза, независимо от пола, возраста, получения и вида тромболитика, антитромбиновой  и антиишемической терапии без достоверного учащения геморрагических осложнений, включая инсульты при раннем (в первые 24 ч от начала симптомов) дополнительном применении клопидогреля.  Отмечена высокая частота рутинного использования клопидогреля у больных с ИМ по данным зарубежных регистров ACOS, CRUSADE, Euro Heart Survey, ACS II  и других: от 51,5 % до 68 % пациентов. Все вышеперечисленное  свидетельствует об эффективности, безопасности и целесообразности дополнительного раннего применения клопидогреля  в комплексной антитромбоцитарной терапии у больных с ОКС со стойкой элевацией сегмента ST.  Натрийуретические пептиды: физиологическая и клиническая роль  Н.Т. Ватутин, Н.В. Калинкина, Е.В. Склянная, Т.А. Дубова, О.О. Зима Natriuretic peptides: a physiological and clinical role  N.T. Vatutin, N.V. Kalinkina, E.V. Sklyannaya, Т.А. Dubova, О.О. Zima В обзоре представлены новейшие данные литературы, касающиеся физиологической и клинической роли натрийуретических пептидов. Описаны синтез, метаболизм этих гормонов, методика определения и их концентрации в физиологических условиях. Представлены диагностическая и прогностическая ценность натрийуретических пептидов при некоторых заболеваниях сердечно-сосудистой системы, таких как сердечная недостаточность, острый коронарный синдром, антрациклиновая и гипертрофическая кардиомиопатии; их терапевтическое применение.  Сравнительная характеристика поражений венечных артерий у больных с болевой и безболевой ишемией миокарда  В.В. Бугаенко Comparative characteristics of the coronary vessels lesions in patients with symptomatic and silent myocardial ischemia  V.V. Bugayenko В результате многочисленных исследований не установлено особенностей поражения венечных артерий (ВА) у лиц с безболевой ишемией миокарда (ББИМ), так как имеющиеся данные крайне противоречивы, и сделать какие-либо определенные выводы в отношении наличия или отсутствия различий в выраженности поражения ВА у пациентов с болевой ишемией миокарда (БИМ) и ББИМ не представляется возможным. Существует несколько противоположных точек зрения, отображающих степень выраженности поражения ВА, число пораженных ВА, распространенность поражений и их локализацию в определенных сегментах ВА, преимущественную локализацию поражений ВА, а также степень выраженности коллатеральной сети циркуляции. Противоречивые данные, отображающие различия и сходство поражений ВА у пациентов с БИМ и ББИМ, наблюдали не только у лиц без постинфарктного кардиосклероза, а и у обследованных с постинфарктным кардиосклерозом. При этом следует отметить, что все исследователи наблюдали атеросклеротическое поражение ВА как у пациентов с БИМ, так и у обследованных с ББИМ.