КЛЮЧОВІ СЛОВА: стабільна стенокардія, С-реактивний протеїн, розчинні клітинні молекули адгезії

C-реактивний протеїн (СРП) – класичний білок гострої фази, який є чутливим маркером системного запалення та тканинної деструкції. Роль СРП в атерогенезі активно вивчається, але це питання ще далеко від остаточного з’ясування. На сьогодні не зрозуміло, чи бере участь СРП у пошкодженні стінки судини, чи є тільки маркером тяжкості системного запалення та підвищеного ризику атеросклерозу. Підвищення концентрації СРП навіть у межах, які раніше розглядали як нормальні (до 10 мг/л), пов’язане з підвищеною частотою виникнення ускладнень при атеросклерозі та розвитком гострого коронарного синдрому (рівень СРП 2,9 мг/л – відносний ризик). Останнім часом з’явилися дані про те, що СРП може запускати класичний шлях активації системи комплемента, підвищувати активність моноцитів/макрофагів, лімфоцитів та нейтрофілів, тим самим сприяючи посиленню продукції цитокінів, вільних радикалів. Вважають, що СРП підвищує експресію деяких молекул адгезії (Е-селектину, Р-селектину, ICAM-1, VCAM-1 та ін.), а саме адгезія лейкоцитів є важливим кроком у розвитку запалення та імунної відповіді. Е. Yeh встановив, що стимуляція експресії молекул адгезії відбувається тільки у присутності плазми крові людини [2, 3].

У наш час охарактеризовано понад 30 клітинних молекул адгезії (КМА), які складають 3 основних класи: селектини (Е, Р та L), інтегрини та суперклас імуноглобулінів (ICAM-1, VCAM-1). КМА забезпечують стимулюючий сигнал для активації лейкоцитів, регулюють їх міграцію з кровообігу та накопичення у зоні тканинного запалення, і тому вважаються ранніми маркерами активації імунної системи. Існує прямий зв’язок між рівнем розчинних молекул адгезії, які звільнюються з мембрани клітини внаслідок ферментативного розщеплення, та інтенсивністю їх експресії на клітинній мембрані, тому визначення рівня розчинних КМА має важливе значення для характеристики активації лейкоцитів та/або ендотеліальних клітин на тлі запалення.

Мета роботи – визначити концентрацію С-реактивного протеїну, рівень розчинних молекул адгезії (sICAM-1 та sVCAM-1) у сироватці крові у хворих на стабільну стенокардію, їх взаємозв’язок та відношення до клінічних проявів хронічної ішемічної хвороби серця.

Матеріал і методи

Обстежено 78 хворих на стабільну стенокардію (СС) (усі чоловіки) віком у середньому (45,2±3,4) року. У 43 пацієнтів (1-ша група) відзначено СС І–ІІ функціонального класу (ФК), у 35 пацієнтів (2-га група) – ІІІ–ІV ФК. У 39 хворих на СС була проведена коронарографія, за результатами якої у 22 пацієнтів виявлено ураження однієї вінцевої артерії, у 17 хворих – кількох. Давність клінічних проявів захворювання у 9 обстежених становила не більше одного року, у 34 пацієнтів – 1–5 років, у 16 хворих – 5–10 років, у 19 – понад 10 років. За віком хворі були розподілені на дві групи – до 50 років та більше 50 років (відповідно 37 та 41 пацієнтів). Післяінфарктний кардіосклероз відзначено у 23 пацієнтів. До контрольної групи увійшли 17 практично здорових чоловіків.

Матеріалом дослідження була периферична венозна кров, яку брали натщесерце. Вміст СРП, sICAM-1 та sVCAM-1 у сироватці крові визначали за допомогою імуноферментних тест-систем виробництва “Diagnostic Automation” (Канада) та “Immunotech” (Франція).

При статистичній обробці результатів використовували програму Microsoft Exсel. Для оцінки ступеня взаємозв’язку між парами незалежних ознаквикористовували коефіцієнт вибіркової кореляції Пірсона (r). Достовірність відмінностей розраховували за t-критерієм Стьюдента. Якісний аналіз результатів проводили за методом порівняння часток з використанням критерію Z.

Результати та їх обговорення

З наведених в табл. 1 даних видно, що у хворих на СС відзначено достовірно вищий рівень СРП, sICAM-1 та sVCAM-1, ніж у групі практично здорових осіб. Виявлено прямий кореляційний зв’язок між рівнем СРП у сироватці крові та рівнем sICAM-1 (r=0,31, P<0,05). Достовірної різниці показників у пацієнтів 1-ї та 2-ї груп не виявлено. Більш підвищеним був вміст СРП у хворих 1-ї групи. Концентрація sICAM-1 та sVCAM-1 у хворих 2-ї групи перевищувала ці показники у хворих 1-ї групи відповідно на 41,2 та 63,3 %.

Таблиця 1 Показники С-реактивного протеїну, sICAM-1 та sVCAM-1 у сироватці крові хворих на стабільну стенокардію

Примітка. * – різниця показників достовірна порівняно з такими у контрольній групі (Р<0,05).

Більш ретельний аналіз був проведений при розподілі хворих на СС залежно від рівня СРП: нормальний рівень СРП (до 3 мг/л) відзначено у 21 (26,9 %) пацієнта (підгрупа А), помірно підвищений (3–10 мг/л) – у 39 (48,7 %) пацієнтів (підгрупа Б), значно високий (більше 10 мг/л) – у 19 (24,4 %) пацієнтів (підгрупа В).

При порівнянні хворих 1-ї та 2-ї груп, що склали підгрупу А, різниці між показниками рівня СРП не виявлено, а кількість хворих становила відповідно 42,8 та 57,2 % (табл. 2). У підгрупах Б та В рівень СРП був вищим у хворих 2-ї групи, але різниця між цим показником і таким у 1-й групі була недостовірною. Відносна кількість хворих на СС І–ІІ ФК підгрупи Б становила 50,0 %, а серед хворих підгрупи В – 68,4 %.

Таблиця 2 Показники sICAM-1 та sVCAM-1 у сироватці крові хворих на стабільну стенокардію залежно від рівня С-реактивного протеїну

Примітки. Різниця показників достовірна порівняно з такими: * – у контрольній групі; ° – 1-й групі; D – у підгрупі А відповідної групи (Р<0,05).

Рівень СРП як показник гострої фази системного запалення у хворих на СС достовірно не залежав від віку хворих (P>0,05), давності стенокардії (P>0,05), ФК пацієнтів (P>0,05), наявності в анамнезі інфаркту міокарда (P>0,05). Разом з тим було відзначено достовірний прямий зв’язок між рівнем СРП у сироватці крові та кількістю пошкоджених вінцевих артерій (P<0,05). У 15 (78,9 %) пацієнтів підгрупи В було зареєстровано ураження кількох вінцевих судин.

Концентрація sICAM-1 у хворих підгруп А, Б та В зростала у міру підвищення рівня СРП відповідно на 124,2, 171,8 і 190,6 % порівняно з таким у контрольній групі. При порівнянні показника sICAM-1 у хворих на СС І–ІІ ФК та III–IV ФК спостерігали більш помітну різницю (Р<0,05) у групах хворих з нормальним та помірно підвищеним (в 1,34 та 1,18 разу) рівнем СРП, ніж у хворих підгрупи В (в 1,04разу). ФК як показник клінічної тяжкості хронічної ішемічної хвороби серця не завжди збігався з активністю системного запалення: у 12 (32,4 %) хворих на СС IIІ–IV ФК були відсутні риси системного запалення і, навпаки, у 32 (78,0 %) хворих на СС І–ІІ ФК було відзначено підвищення рівня СРП більше 3 мг/л.

Порівняльний аналіз концентрацій sVCAM-1 серед хворих підгруп А, Б, В не виявив достовірних відмінностей, але між групами хворих усередині підгрупи Б та В спостерігали трохи більший рівень sVCAM-1 саме у хворих на СС III–IV ФК. Часто підвищена концентрація sVCAM-1 асоціюється з атеросклеротичним ушкодженням периферичних та сонних артерій [1, 4, 5].

Таким чином, у хворих на хронічну ішемічну хворобу серця активація ендотеліальних клітин, про що свідчить підвищення експресії ендотелієм розчинних молекул адгезії, та активність системного запалення (рівень СРП крові) є пов’язаними між собою процесами. СРП має здатність зв’язувати протизапальні цитокіни інтерлейкін-4 та трансформуючий фактор росту b, тому його підвищення може впливати на баланс цитокінів і сприяти переключенню імунної відповіді з гуморальної на клітинну. Це може призводити до посилення синтезу прозапальних цитокінів (фактора некрозу пухлини a, інтерлейкіну-1, g-інтерферону), які, у свою чергу, викликають активацію ендотеліоцитів.

Виcновки

1. У хворих на стабільну стенокардію відзначають підвищений рівень С-реактивного протеїну і розчинних клітинних молекул адгезії sICAM-1 та sVCAM-1, що свідчить про наявність активного запального процесу при хронічній ішемічній хворобі серця.

2. Рівень С-реактивного протеїну в сироватці крові пов’язаний із кількісною характеристикою коронарного атеросклерозу – кількістю уражених вінцевих судин і не залежить від давності стенокардії, наявності післяінфарктного кардіосклерозу, віку хворих.

3. Не знайдено зв’язку між активністю системного запалення і функціональним класом як показником клінічної тяжкості хронічної ішемічної хвороби серця.

4. У 27 % хворих на стабільну стенокардію запалення у стінці судин (підвищення вмісту sICAM-1 та sVCAM-1) не супроводжувалося активацією системного запалення (нормальний рівень С-реактивного протеїну).

1. Hwang S.-J., Ballantyue C.M., Sharrett A.R. et al. Circulating adhesion molecules VCAM-1, ICAM-1, and E-selectin in caroid atherosclerosis and incident coronary heart disease cases: the Atherosclerosis Risk in Communities (ARIC) Study // Circulation. – 1997. – Vol. 96. – P. 4219-4225.
2. Lagrand W.K., Niessen H.W., Wolbink G.J. et al. C-reactive protein colocolizes with complement in human hearts during acute myocardial infarction // Circulation. – 1995. – Vol. 91. – P. 2844-2850.
3. Liuzzo G., Colussi C., Ginnetti F. et al. C-reactive protein directly induces the activation of the transcription factor NFkb in human monocytes: a clue to pathogenesis of acute coronary syndromes // Eur. Heart J. – 2001. – Abstr. (Suppl. 3). – P. 372.
4. Price D.T., Loscalzo J. Cellular adhesion molecules and atherogenesis // Amer. J. Med. – 1999. – Vol. 107. – P. 85-97.
5. Yang Y., Zincoff A., Plow E., Topol E. Cell adhesion molecules in coronary artery disease // J. Amer. Coll. Cardiology. – 1994. – Vol. 24. – P. 1591-1601.

Level of C-reactive protein and soluble cellular adhesion molecules in patients with stable angina pectoris

T.I. Gavrilenko, A.N. Lomakovsky, E.M. Kornilina, L.V. Yakushko, S.I. Deyak

78 patients with stable angina pectoris (SAP) (43 patients with I–II functional classes (FC) and 35 patients with III–IV FC) and 17 healthy volunteers were observed. The serum levels of CRP, sICAM-1 and sVCAM-1 were determined by enzyme immunoassay. The significant increase of CRP, sICAM-1 and sVCAM-1 levels was marked in SAP patients in comparison with healthy persons. Comparing SAP patients with normal CRP level (up to 3 mg/l) we didn’t reveal reliable differences between indexes in both groups of patients. The insignificant increase of CRP level was noted in SAP patients III–IV FC among patients with moderate (3 to 10 mg/l) and highly elevated CRP (>10 mg/l). The sICAM-1 concentration increased as far as CRP level was elevated. A most marked difference was observed in groups patients with normal and moderately elevated CRP level in comparing SAP patients with I–II FC and III–IV FC. The insignificant increase of sVCAM-1 level was noted in SAP patients with III–IV FC and moderately or very elevated CRP levels as compared to SAP patients with I–II FC. The correlation between CRP level in blood serum and quantity of injured coronary arteries was established.