Ключові слова: тривожно-депресивні стани, фактори ризику, жіноча популяція

Збільшення захворюваності та смертності від серцево-судинних захворювань (ССЗ) за останні десятиріччя значною мірою пов’язане з ростом психо-соціального неблагополуччя в суспільстві: більше 110 млн осіб у світі страждають на депресію [12]. ВООЗ прогнозує, що до 2020 р. з десяти основних причин інвалідності та смертності депресія посяде друге місце, поступаючись лише ішемічній хворобі серця (ІХС).

Наявність взаємозв’язку між депресією та подальшим розвитком ІХС продемонстровано у проспективних дослідженнях: у дослідженні Glostrup Study, яке тривало 27 років, було показано, що захворюваність на ІХС та інфаркт міокарда (ІМ) в 1,7 разу вище у людей з депресією порівняно з особами без неї [6, 7, 10]. Встановлено, що депресія є незалежним предиктором виникнення смерті у хворих з ІХС, особливо в осіб з порушеннями ритму: смертність у пацієнтів з ІМ без депресії становила 3 %, з депресією – 17 %, а в осіб з депресією і синдромом ранньої реполяризації шлуночків – 50 % [8]. Депресія практично завжди супроводжується тривожною симптоматикою, яка значно підвищує ризик розвитку та обумовлює тяжкість ІХС. Є дані про зв’язок між традиційними факторами ризику розвитку ССЗ та тривожно-депресивними станами (ТДС): у жінок з артеріальною гіпертензією (АГ) поширеність ТДС достовірно вища, ніж у жінок з нормальним артеріальним тиском (АТ), а у пацієнтів з ТДС спостерігають більш високу частоту АГ, абдомінального ожиріння та інших чинників [3].

Відомо, що жінки, порівняно з чоловіками, мають більший рівень стресу та характеризуються підвищеною реакцією на його дію, тому у них в 1,5–1,8 разу частіше виникають різноманітні психоемоційні розлади [1, 2, 11].

Метою цього дослідження є вивчення поширеності тривожно-депресивних станів та їх зв’язкуз основними факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань у неорганізованій жіночій популяції.

Матеріал і методи

Обстежено 977 жінок віком 20–64 роки із неорганізованої популяції, що проживають у м. Києві. Фактори ризику визначали за допомогою стандартних епідеміологічних методів дослідження та уніфікованих критеріїв оцінки ВООЗ. Програма обстеження включала заповнення кардіологічної анкети ВООЗ та анкет, що містять дані анамнезу та соціально-демографічну інформацію, збирання даних про наявність поведінкових факторів ризику, реєстрацію електрокардіограми у спокої, вимірювання АТ, антропометрію, біохімічне визначення вмісту ліпідів плазми крові.

Для вивчення поширеності ТДС використовували Госпітальну шкалу тривоги та депресії (Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS)), розроблену A.S. Zigmond та R.P. Snaith у 1983 р. Критерії оцінки даних за HADS: 0–7 балів – норма; 8–10 балів – субклінічно виражена тривога/депресія; 11 балів і вище – клінічно виражена тривога/депресія [5].

АГ діагностували у пацієнтів з рівнем АТ 140/90 мм рт. ст. і вище; надлишкову масу тіла (НМТ) – при величині біомас-індексу (БМІ) 25 кг/м2 і більше; гіперхолестеринемію (ГХС) – при рівні загального холестерину (ХС) 5,2 ммоль/л і вище; гіпертригліцеридемію (ГТГ) – при рівні тригліцеридів (ТГ) 1,7 ммоль/л і більше; гіпоальфахолестеринемію – при рівні менше 1 ммоль/л.

Статистичну обробку даних здійснювали на персональній ЕОМ за допомогою наданого ВООЗ пакету прикладних програм із аналізу епідеміологічних даних “Epi-Info” та медичної інформаційно-статистичної системи “Епідеміологія”.

Результати та їх обговорення

Ознаки ТДС виявлені у 53,9 % обстежених жінок, причому у 31,7 % вони мали субклінічний характер, а у 22,2 % – клінічно виражений. За даними російських учених, відсоток клінічних станів у популяції більший, ніж субклінічних (відповідно 45,4 та 22 %) [3]. При аналізі структури ТДС виявлено, що у більшості (52,4 %) жінок з розладами переважає тривожна симптоматика, у 21,6 % – переважає депресивна симптоматика.

Психоемоційні розлади достовірно більше поширені серед жінок із середньою освітою, ніж серед тих, хто має вищу (відповідно 62,1 і 47,5 %, Р<0,05), що, можливо, пов’язане з необізнаністю осіб з більш низьким рівнем освіти про методи психопрофілактики. Також їх частіше спостерігають у вдів (72,2 %, Р<0,05) порівняно з незаміжніми, заміжніми та розлученими. Відмінності в частоті ТДС у заміжніх та розлучених жінок практично відсутні (відповідно 55,2 і 54,3 %), хоча у структурі порушень є тенденція до більшої поширеності серед заміжніх субклінічних станів, а серед розлучених – клінічно виражених. Звертає на себе увагу високий відсоток ТДС у заміжніх жінок, що, можливо, пояснюється низкою причин: незадоволенням подружніми стосунками, невпевненістю у майбутньому та соціальною і правовою незахищеністю жінок незалежно від сімейного стану.

Це дослідження підтверджує закономірність твердження про підвищення поширеності ТДС з віком: у віковій групі 35–44 роки цей показник становив 38,8 %, а у віковій групі 55–64 роки – близько 67,1 % (рисунок).

 
Рисунок. Поширеність тривожно-депресивних станів у жіночій популяції залежно від віку.

Аналізуючи залежність поширеності факторів ризику розвитку ССЗ від наявності/відсутності психоемоційних розладів встановлено, що у жінок з ознаками ТДС достовірно частіше, ніж у жінок без них, реєструють АГ (відповідно у 28,1 і 20,6 %, Р<0,05) та НМТ (відповідно у 59,1 і 44,8 %, Р<0,05). У них частіше виявляють такі порушення ліпідного обміну, як ГХС, ГТГ, зниження рівня ХС ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ), але достовірність розбіжностей встановлена лише щодо ГТГ (відповідно 25,4 і 15,1 %, Р<0,05). Обтяженість осіб з ТДС традиційними чинниками ризику пояснюється активацією при ТДС гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи та збільшенням секреції кортизолу [5]. Хронічна гіперкортизолемія призводить до розвитку АГ, ГХС, ГТГ, гіперглікемії та ожиріння.

Порівняльний аналіз середніх значень факторів ризику свідчить про більш високі рівні систолічного (САТ) та діастолічного (ДАТ) АТ, БМІ, ТГ, ХС та більш старший вік осіб з ТДС (табл. 1).

Таблиця 1 Фактори ризику у жінок із тривожно-депресивними станами

Примітка. * – різниця показників достовірна порівняно з такими у осіб без ТДС (Р<0,01–0,001).

За допомогою методу попарної кореляції встановлені прямі достовірні кореляційні зв’язки між ознаками ТДС і віком, БМІ, ТГ, рівнями АТ (табл. 2).

Таблиця 2 Кореляційний зв’язок між ознаками ТДС і факторами ризику

 
Існування патогенетичного зв’язку між ТДС та ССЗ підтверджує той факт, що у осіб з підвищеним АТ частіше виявляли психоемоційні порушення порівняно з особами з нормальним АТ (відповідно у 61,5 і 51,4 %, Р<0,05). Питома вага ТДС у жінок з БМІ 25 кг/м і більше перевищує аналогічний показник у жінок з БМІ менше 25 кг/м (відповідно 57,2 і 44,8 %, Р<0,05). У осіб з ліпідними порушеннями також частіше спостерігають тривожні та депресивні стани, ніж у осіб без них, але достовірно відрізнявся тільки показник ГТГ (відповідно 62,8 і 50,6 %, Р<0,05).

Встановлено, що у осіб з клінічно вираженими станами, тобто з максимальними показниками за госпітальною шкалою тривог та депресій (13–21 бал), відносний ризик виникнення ГТГ у 2,7 разу, ожиріння – у 2,2 разу, АГ – у 1,7 разу, ГХС – у 1,6 разу вище, ніж у осіб з мінімальними значеннями за HADS (0–4 бали). У жінок з клінічними ТДС відносний ризик виникнення ІХС становить 2,1; ІМ – 1,9. Схильність хворих з депресією до ІХС пояснюється такими патофізіологічними механізмами, як порушення у системі згортання крові (гіперреактивність тромбоцитів, підвищення рівня внутрішньоклітинного кальцію, фібриногену, фактора IV), підвищення рівня катехоламінів, що спричиняє вазоконстрикцію та тромбоутворення; активація симпатоадреналової системи призводить до збільшення частоти скорочень серця, підвищення АТ, скоротливості міокарда та потреби міокарда в кисні [9]. В осіб з ТДС спостерігають порушення функції ендотелію, про що свідчить зменшення ендотелійзалежної вазодилатації під час проби з реактивною гіперемією [3].

Згідно з даними літератури, кожний п’ятий пацієнт з діагнозом ІХС має ознаки клінічно вираженої депресії. Проведені дослідження доводять, що незалежно від того, була депресія первинною чи розвинулася вторинно як реакція на соматичне захворювання, вона значно ускладнює клінічний перебіг ІХС: у цих хворих достовірно нижча толерантність до фізичного навантаження за даними велоергометрії та гірші показники якості життя. Прихильність до лікування та дотримання рекомендацій лікаря щодо дієти, підвищення фізичної активності, частота відмови від куріння у пацієнтів з ІХС при наявності депресивної симптоматики достовірно нижчі, ніж у хворих без депресії [4]. У нашому дослідженні поширеність ТДС у осіб з ІХС перевищує таку в осіб без ІХС (відповідно 60,1 і 49,6 %), але різниця показників недостовірна. Клінічно виражені ознаки тривоги і/або депресії спостерігають у кожної четвертої жінки з діагнозом ІХС. Враховуючи значний негативний вплив ТДС на прогноз хворих з ІХС [8], своєчасна діагностика та лікування цих станів має пріоритетне значення.

Висновки

1. Виявлена висока поширеність тривожно-депресивних станів у неорганізованій жіночій популяції віком 20–64 роки, яка не поступається поширеності традиційних факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань і становить 53,9 %, причому в структурі переважають тривожні порушення над депресивними.
2. Результати дослідження свідчать про обтяженість осіб з ознаками тривожно-депресивних станів традиційними факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань: артеріальною гіпертензією, надмірною масою тіла, порушеннями ліпідного обміну та більш високими їх величинами.
3. Патогенетичний зв’язок між тривожно-депресивними станами та серцево-судинними захворюваннями підтверджує факт достовірно більшої поширеності психоемоційних розладів у жінок з артеріальною гіпертензією, надмірною масою тіла, гіпертригліцеридемією та гіперхолестеринемією.
4. Для підвищення ефективності заходів з первинної та вторинної профілактики серцево-судинних захворювань необхідно контролювати не лише добре відомі фактори ризику, а й виявляти і коригувати психоемоційні розлади.

1. Копина О.С., Суслова Е.А., Заикин Е.В. Популяционное исследование психо-социального стресса как фактора риска сердечно-сосудистых заболеваний // Кардиология. – 1996. – № 3. – С. 53-56.
2. Оганов Р.Г., Ольбинская Л.И., Смулевич А.Б. и др. Депрессии и расстройства депрессивного спектра в общемедицинской практике. Результаты программы КОМПАС // Кардиология. – 2004. – № 1. – С. 48-54.
3. Оздоева Л.Д., Небиеридзе Д.В., Погосова Г.В., Выгодин В.А. Взаимосвязь факторов риска атеросклероза и тревожно-депрессивных состояний у мужчин из неорганизованной популяции // Кардиоваскулярная терапия и профилактика. – 2003. – № 1. – С. 59-64.
4. Погосова Г.В. Депрессия – новый фактор риска ишемической болезни сердца и предиктор коронарной смерти // Кардиология. – 2002. – № 4. – С. 86-90.
5. Cмулевич А.Б. Депрессии в общей медицине. – М.: Медицинское информационное агентство, 2001. – 253 с.
6. Anda R., Williamson D., Jones D. et al. Depressed affect, hopelessness and risk of ischemic heart disease in a cohort of US adults // Epidemiology. – 1993. – № 4. – Р. 285-294.
7. Barefoot J.C., Scholl M. Symptoms of depression, acute myocardial infarction and total mortality in a community sample // Circulation. – 1996. – Vol. 93. – Р. 1976-1980.
8. Frasure-Smith N., Lesperance F., Talajic M. Depression and 18-month prognosis after myocardial infarction // Circulation. – 1995. – Vol. 91. – Р. 999-1005.
9. Nemeroff C.B., Musselman D.L. Are platelets the link between depression and ischemic heart disease? // Amer. Heart J. – 2000. – Vol. 140. – P. 557-572.
10. Pratt L.A., Ford D.E., Crum R.M. et al. Depression, psychotropic medication and risk of myocardial infarction: prospective data from Baltimore ECA follow-up // Circulation. – 1996. – Vol. 94. – P. 3123-3129.
11. Schenck-Gustafsson K. Risk factors for cardiovascular disease in women // Heart Beat. – 2000. – № 1. – Р. 1-3.
12. Weissman M.M., Dland R.C., Canino G.J. et al. Cross-national epidemiology of major depression and bipolar disorder // JAMA. – 1996. – Vol. 276. – № 4. – P. 293-299.

Correlation of the traditional risk factors of cardiovascular diseases and anxiety-depression disorders among female population

O.V. Malatskivska, I.М. Gorbas

The aim of investigation was to study the prevalence of anxiety-depression disorders (ADD) and its connection to main risk factors of the cardiovascular diseases among female population. The examination of 977 women 20–64 years old by means of standard epidemiological research methods and psychological examination by means of Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS), were carried out. The high prevalence of ADD in unorganized female population (53,9 %) and burden of such persons of the traditional risk factors were determined. The anxiety states prevail in the ADD structure above depression (52,4 and 21,6 %, accordingly). The group of persons with ADD differs from the group without this pathology by the reliably elder age, higher levels of systolic and diastolic pressure, triglycerides and larger biomass index. It was determined that the relative risk of hypertriglyceridemia among the women with clinical ADD is 2,7, obesity – 2,2, arterial hypertension – 1,7, hypercholesterolemia – 1,6, ischemic heart disease – 2,1, myocardial infarction – 1,9. Hence, it is necessary to control not only well-known risk factors but to detect and correct the depressive disorders for the improvement of the efficiency of the primary prevention.