Ключові слова: ішемічна хвороба серця, гомоцистеїн, вітаміни В₂, В₆, В₁₂

Останнім часом з’явилися численні дані про роль гомоцистеїну у розвитку серцево-судинних захворювань [9]. У проспективних дослідженнях встановлено взаємозв’язок між виникненням інфаркту міокарда, а також смерті від ішемічної хвороби серця (ІХС) і високим рівнем гомоцистеїну [3]. Доведено, що підвищення гомоцистеїну в плазмі на 5 мкмоль/л підвищує ризик розвитку ІХС у чоловіків на 60 %, а у жінок – на 80 % [7].

Відомо, що зростанню концентрації гомоцистеїну сприяють багато чинників, і чільне місце серед них належить генетичним факторам. Важливою генетичною детермінантою гіпергомоцистеїнемії (ГГЦ) є точкова мутація, що пов’язана із заміною цитозину на тимін у нуклеотиді 677 (677Ц®T) гена метилентетрагідрофолатредуктази [5]. На метаболізм гомоцистеїну, окрім генетичних факторів, може впливати дефіцит вітамінів В₂, В₆, В₁₂ та В9, які необхідні для функціонування ферментів, що забезпечують його утилізацію. За даними мультицентрових досліджень в Європі, низька забезпеченість фолатом у чоловіків асоційована зі зростанням на 50 % ризику виникнення серцево-судинних захворювань у осіб з ГГЦ, а низька забезпеченість піридоксином – зі зростанням такого ризику вдвічі у чоловіків та втричі у жінок у період менопаузи [8]. Особливо часто (23–62 %) недостатність вітаміну В₁₂, фолієвої кислоти та піридоксину спостерігають у осіб похилого віку, і приблизно з такою частотою у них виявляють ГГЦ [4, 6].

Зв’язок між забезпеченістю населення України цими вітамінами та поширеністю ГГЦ серед здорових осіб і хворих з ІХС раніше не вивчався, що зумовлює необхідність проведення таких досліджень.

Метою дослідження було оцінити забезпеченість вітамінами В₂, В₆, В₁₂ здорового населення і хворих на серцево-судинні захворювання.

Матеріал і методи

Основну групу дослідження становили 102 пацієнти віком 45–65 років (у середньому (58,9±0,8) року) з ІХС: 53 чоловіки і 49 жінок. Діагноз ІХС встановлювали на підставі характерних скарг, даних анамнезу, фізикального обстеження та даних клініко-інструментальних методів дослідження (електрокардіографії, велоергометрії, ехокардіографії, добового моніторування електрокардіограми). Відповідно до результатів обстеження у всіх хворих виявляли стабільну стенокардію напруження І–ІV функціональних класів (за Канадською класифікацією). У 61 (60 %) хворого діагностовано гіпертонічну хворобу (ГХ) ІІ стадії (класифікація ВООЗ/МСАГ, 1999). До складу групи порівняння увійшло 210 практично здорових осіб без клініко-інструментальних ознак ІХС. За статтю та віком група порівняння була зіставною з основною.

Рівень загального гомоцистеїну визначали методом високоефективної рідинної хроматографії на апараті “Hewlett Packard” (США) після відновлення дисульфідів трибутилфосфіном та наступною їх дериватизацією з парахлормеркурібензоатом1.

Забезпеченість рибофлавіном визначали за активністю в еритроцитах рибофлавінзалежного ферменту глутатіонредуктази та ступеня його активації при додаванні коферменту флавінаденіндинуклеотиду (ФАД). Підвищення активації зазначеного ферменту під впливом ФАД більше 20 % розглядали як ознаку недостатності рибофлавіну, а у межах 15–20 % – як ознаку субнормальної забезпеченості ним [2].

Забезпеченість піридоксином оцінювали за визначенням активності піридоксинзалежного ферменту – аспартатамінотрансферази в гемолізаті еритроцитів і ступеня активації ферменту при додаванні піридоксальфосфату (ПАЛФ), так званий “ПАЛФ-ефект” [2]. Підвищення “ПАЛФ-ефекту” понад 80 % розцінювали як ознаку недостатності вітаміну В₆, а його значення у межах 75–80 % – як критерій маргінальної недостатності [2].

Забезпеченість вітаміном В₁₂ визначали за екскрецією метилмалонової кислоти (ММК), концентрацію якої в сечі оцінювали шляхом діазотування з паранітроаніліном [1]. Екскрецію ММК нижче 20 мкг/г креатиніну сечі розглядали як ознаку оптимальної забезпеченості вітаміном В₁₂, у межах 20–25 мкг/г креатиніну – як ознаку субнормальної забезпеченості, а екскрецію вище 25 мкг/мг – як ознаку недостатності вітаміну В₁₂. За деякими даними рівень ММК починає зростати вже тоді, коли вміст кобамідних коферментів у крові ще не змінюється.

Аналіз отриманих даних проводили з використанням t-критерію Стьюдента. За рівень статистичної значущості було прийнято Р<0,05.

Результати та їх обговорення

Встановлено, що активність еритроцитарної АсАТ у пацієнтів з ІХС була на 18 % нижчою від такої у здорових осіб. При цьому достовірно зростав ступінь активації ферменту під впливом ПАЛФ (табл. 1). Більш детальний аналіз даних показав: якщо у контрольній групі налічувалося лише 9 % пацієнтів здефіцитом вітаміну В₆, то серед хворих на ІХС вже у 32 % було діагностовано дефіцит піридоксину.

Таблиця 1 Показники забезпеченості вітаміном В₆ у практично здорових осіб та у хворих на ішемічну хворобу серця

Примітка. Різниця показників достовірна порівняно з такими у осіб: * – контрольної групи; ° – без ГХ (Р<0,05). Те саме в табл. 2, 3.

Частота виявлення дефіциту вітаміну В₆ у хворих на стабільну стенокардію з ГХ та без неї достовірно не відрізнялася.

Результати дослідження показали, що оптимальну забезпеченість вітамінами В₁₂ та В₂ мали 80 % здорових осіб, тоді як серед пацієнтів з ІХС – відповідно лише 36 і 44 % (табл. 2, 3). Серед хворих на ІХС виявляли і більшу частку осіб з дефіцитом вітамінів (27 % – вітаміну В₁₂ та 26 % – рибофлавіну), ніж у контрольній групі (відповідно 9 та 8 %).

Таблиця 2 Показники забезпеченості вітаміном В₁₂ у практично здорових осіб та у хворих на ішемічну хворобу серця

Таблиця 3 Показники забезпеченості вітаміном В₂ у практично здорових осіб та у хворих на ішемічну хворобу серця

 
Ступінь вітамінної недостатності і частота виявлення дефіциту вітамінів В₁₂ та В₂ у хворих на стабільну стенокардію з ГХ та без неї достовірно не відрізнялися.

У подальшому всі хворі були розділені на групи за рівнем гомоцистеїну згідно з рекомендаціями D.W. Jacobsen (1998): з нормальним рівнем (менше 10 мкмоль/л), з високим нормальним (10–15 мкмоль/л), з легкою ГГЦ (15–25 мкмоль/л) та із середньою і тяжкою ГГЦ (більше 25 мкмоль/л).

Аналіз взаємозв’язку між рівнем гомоцистеїну та забезпеченістю вітамінами, причетними до його метаболізму, у хворих на ІХС показав, що підвищення рівня гомоцистеїну у них супроводжувалося достовірним зниженням частоти оптимальної забезпеченості вітамінами В₆, В₁₂ та В₂ (табл. 4). Якщо серед пацієнтівз нормальним рівнем гомоцистеїну було 50 % осіб з оптимальною забезпеченістю вітаміном В₆, у групі хворих з легкою ГГЦ – 24 %, то серед хворих з тяжкою ГГЦ осіб з оптимальним забезпеченням цими вітамінами взагалі не було. У групі хворих на ІХС з ГГЦ частка осіб з дефіцитом піридоксину (75 %) була більшою порівняно з такою в осіб з нормальною концентрацією гомоцистеїну (23 %).

Таблиця 4 Зв’язок рівня гомоцистеїну із забезпеченістю вітамінами В₆, В₁₂ та В₂ у пацієнтів з ішемічною хворобою серця

Примітка. Різниця показників достовірна порівняно з такими у пацієнтів: * – з нормальним рівнем гомоцистеїну; ° – з високим нормальним рівнем гомоцистеїну; D – з легкою ГГЦ (Р<0,05).

Аналогічну спрямованість мали зміни і частоти виявлення дефіциту вітамінів В₁₂ та В₂. Більш високий рівень гомоцистеїну асоціювався із зменшенням кількості осіб, в яких діагностували оптимальну забезпеченість вітамінами В₁₂ та В₂ (відповідно 8 і 17 %). Саме у групі хворих із середньою та тяжкою ГГЦ була максимальною кількість осіб з дефіцитом вітамінів В₁₂ та В₂ (по 75 %).

Проведений кореляційний аналіз встановив достовірний зв’язок між рівнем гомоцистеїну та показниками забезпеченості вітамінами, а саме – піридоксином, рибофлавіном та вітаміном В₁₂ (відповідно r=0,39; 0,40 та 0,40, Р<0,05).

Таким чином, проведене дослідження виявило незадовільне забезпечення вітамінами, які беруть участь у метаболізмі гомоцистеїну, у здорових осіб і більше у пацієнтів з ІХС, що до певної міри і зумовлює високий рівень гомоцистеїну. Це підтверджується наявністю достовірного кореляційного зв’язку між показниками забезпеченості цими вітамінами та рівнем гомоцистеїну крові у хворих на ІХС. Високий рівень гомоцистеїну асоціюється з більш вираженим дефіцитом вітамінів В₆, В₁₂, В₂.

Висновки

1. Недостатність та маргінальну забезпеченість піридоксином, рибофлавіном та вітаміном В₁₂ було діагностовано відповідно у 21, 20 та 20 % у практично здорових осіб.
2. Оптимальну забезпеченість вітамінами В₆, В₁₂, В₂ мали відповідно лише 34, 36 та 44 % хворих на ішемічну хворобу серця. Маргінальну забезпеченість і дефіцит зазначених вітамінів діагностували відповідно у 66, 64 та 56 % таких пацієнтів. Не виявлено достовірної різниці показників забезпеченості вітамінами у хворих на ішемічну хворобу серця з гіпертонічною хворобою та без неї.
3. У 75 % пацієнтів з ішемічною хворобою серця та гіпергомоцистеїнемією виявлено дефіцит вітаміну В₆, у 59 % – вітаміну В₁₂ і у 75 % – рибофлавіну. Наявність суттєвого кореляційного зв’язку між підвищеним рівнем гомоцистеїну та низькою забезпеченістю вітамінами свідчить про можливу роль дефіциту вітамінів В₂, В₆, В₁₂ у виникненні гіпергомоцистеїнемії.

1. Снегирева Л.В., Арешкина Л.Я. Метод определения метилмалоновой кислоты // Прикладная биохимия и микробиология. – 1972. – Т. 8, № 3. – С. 363-366.
2. Методы оценки и контроля витаминной обеспеченности населения / Под ред. В.Б. Спиричева. – М.: Наука, 1984. – 170 с.
3. Booth G., Wang E. Preventive health care, 2000 update: screening and management of hyperhomocysteinemia for the prevention of coronary artery disease events // CMAJ. – 2000. – Vol. 163, № 1. – Р. 21-29.
4. Herrmann W., Schorr H., Bodis M. et al. Role of homocysteine, cystathionine and methylmalonic acid measurement for diagnosis of vitamin deficiency in high-aged subjects // Eur. J. Clin. Invest. – 2000. – Vol. 30, № 12. – P. 1083-1089.
5. Matthews R.G. Methylenetetrahydrofolate reductase: A common human polymorphism and its biochemical implications // Chem. Rec. – 2002. – Vol. 2, № 1. – P. 4-12.
6. Ortega R.M., Jimenez A., Andres P. et al. Homocysteine levels in elderly spanish people: influence of pyridoxine, vitamin B₁₂ and folic Acid intakes // J. Nutr. Health Aging. – 2002. – Vol. 6, № 1. – P. 69-71.
7. Selhub J. Homocysteine metabolism // Ann. Rev. Nutr. – 1999. – Vol. 19. – P. 217-246.
8. Verhoef P., Meleady R., Daly L.E. et al. Homocysteine, vitamin status and risk of vascular disease; effects of gender and menopausal status. European COMAC Group // Eur. Heart J. – 1999. – Vol. 20, № 17. – P. 1234-1244.
9. Warren C. Emergent cardiovascular risk factor: Homocysteine // Prog. Cardiovasc. Nurs. – 2002. – Vol. 17. – P. 35-41.

The vitamins В₂, В₆, В₁₂ status and its relation to the homocysteine level in the patients with ischemic heart diseases

I.I. Andrushko

The aim of the study was to investigate the content of vitamins В₂, В₆, В₁₂ in healthy subjects and the patients with ischemic heart disease (IHD). The study group consisted of 102 patients with IHD. Among them, 53 (52 %) were males and 49 (48 %) – females, aged from 45 to 65 ys (the mean age was (58,9±0,8)). The control group consisted of 210 practically healthy people. The rate of total homocysteine (HC) was determined by the method of highly effective fluid chromatography after the renovation of disulfides by tributilphosphine and their subsequent derivation with parachlormercuribenzoate. Vitamin В₁₂ supply was estimated by the excretion of methylmalonic acid. Deficit of vitamins В₂, В₆ and В₁₂ was revealed in 8, 9 and 9 % healthy persons and in 26, 27 and 32 % patients with IHD, correspondingly. In conclusion, the presence of correlation between the increase of HC level and low vitamin deficiency were found. These findings confirmed the role of vitamins В₂, В₆, В₁₂ deficiency in development of hyperhomocysteinemia.