|
Оригінальні дослідження / Original articles
|
Популяційна кардіологія / Population cardiology
Епідеміологічні аспекти артеріальної гіпертензії
в сільській популяції України
І.М. Горбась, І.П. Смирнова, Н.М. Грицай, Н.М.
Середюк, І.П. Катеренчук, І.П. Вакалюк, І.П. Кайдашев, О.О. Кваша, Н.В.
Давиденко, О.В. Малацківська, О.В. Срібна, М.П. Шкляренко, В.М. Якимчук,
А.І. Волинський, І.Ф. Шумейко, О.Л. Зінковський |
Epidemiological aspects of arterial hypertension
among rural population of Ukraine
І.М. Gorbas’, І.P. Smirnova, N.М. Grytsay,
N.М. Serediuk, І.P. Kаterenchuk, І.P. Vakaliuk, І.P. Kaydashev, О.О. Кvasha,
N.V. Davydenko, О.V. Malatskivska, О.V. Sribna, M.P. Shklyarenko, V.M.
Yakymchuk, А.І. Volynskyj, І.F. Shumeyko, О.L. Zinkovskyj |
З метою оцінки епідеміологічної ситуації щодо артеріальної гіпертензії
(АГ) у сільського населення у межах виконання Програми профілактики і лікування
артеріальної гіпертензії в Україні проведено стандартизоване епідеміологічне
обстеження 1787 сільських мешканців віком 18–64 років. Вивчена поширеність
АГ та її основних чинників ризику, проведено аналіз стану контролю АГ у
сільській популяції. Стандартизований за віком показник поширеності АГ
у сільській популяції України становить 36,8 %. Серед хворих на АГ визначається
висока поширеність факторів ризику: надмірну вагу мають понад три чверті
чоловіків і майже 90 % жінок; у кожного четвертого чоловіка і кожної третьої
жінки виявляють гіперхолестеринемію, у третини – гіпертригліцеридемію;
50,9 % чоловіків курять, 85,4 % обстежених з підвищеним артеріальним тиском
вживають алкогольні напої. Серед сільських мешканців знають про наявність
АГ 66,1 % хворих, приймають антигіпертензивні лікарські засоби – 37,4 %
осіб, а ефективність лікування становить лише 8,0 %. Кожний четвертий хворий,
що лікується, намагається нормалізувати підвищений тиск препаратами другої
лінії.
Цель исследования – изучение распространенности и динамики курения среди
женщин в возрасте 20–59 лет. Сопоставлены результаты двух эпидемиологических
обследований репрезентативных выборок женщин в возрасте 20–59 лет, выполненных
с интервалом 20 лет и включавших соответственно 1036 и 845 лиц. В анализ
включили данные почтовых опросов населения, выполненных по программе СИНДИ-Украина.
За 20 лет распространенность курения среди женщин возросла с 5,4 до 17,8
%. Доля лиц, выкуривающих ежедневно от 10 до 19 сигарет, увеличилась с
18,2 до 31,3 %. Больше всего курят разведенные и одинокие женщины (соответственно
28,4 и 21,5 %). Вызывает тревогу рост в 4,5 раза потребления табачной продукции
среди замужних женщин. Уровень образования, как и 20 лет назад, не оказывает
существенного влияния на распространенность курения. Только каждая пятая
курящая женщина обеспокоена последствиями курения для здоровья. В то же
время избыточный вес имеют 6,7 %, дислипопротеидемию – 33,3 %, артериальную
гипертензию – 18,0 %. Выявлена высокая информированность женщин о последствиях
курения, однако она мало влияет на отказ от курения. Полученные данные
свидетельствуют об увеличении риска для здоровья населения. Представляется
необходимой разработка национальной стратегии снижения медицинского, социального
и экономического ущерба, обусловленных выраженным ростом курения среди
женщин. |
Атеросклероз, ішемічна хвороба серця / Atherosclerosis,
ischemic heart disease
Мета дослідження – оцінити ефективність та безпечність раннього використання
симвастатину у хворих на гострий інфаркт міокарда (ГІМ) із зубцем Q. Обстежено
110 осіб віком понад 55 років, хворих на ГІМ, госпіталізованих у перші
24 год від початку захворювання. Хворі були розділені на дві групи: основна
– 55 хворих, які, окрім основної терапії, отримували симвастатин у дозі
20 мг на добу від перших 24 год захворювання; контрольна – 55 хворих, які
отримували лише основну терапію. Групи були зіставними за віком, статевим
складом та базисною терапією. Всім хворим здійснювали ЕКГ та ехокардіографічне
дослідження при госпіталізації, через 21 добу від початку ГІМ та через
3 міс. Визначали показники ліпідограми, рівні продукції супероксиданіону
нейтрофілами та моноцитами, спонтанні та індуковані атерогенними циркулюючими
імунними комплексами. При госпіталізації та через 3 міс після початку захворювання
визначали рівні С-реактивного білка та інтерлейкіну-6. Безпечність терапії
оцінювали шляхом визначення функціонального стану печінки (за рівнями АлАТ
і АсАТ) та нирок (за рівнем креатиніну). Протягом дослідження у групі лікування
симвастатином було достовірно менше серйозних серцевих подій, достовірно
більша кількість хворих із серцевою недостатністю І функціонального класу
за NYHA. Фракція викиду лівого шлуночка була достовірно вищою в основній
групі через 21 добу та через 3 міс лікування. Рання терапія симвастатином
у дозі 20 мг/доб у пацієнтів з ГІМ ефективно впливала на неліпідні (продукція
супероксиданіону фагоцитами та активність гострофазового запалення) та
ліпідні (рівні загального холестерину та холестерину ліпопротеїнів низької
щільності) фактори атеротромбозу, тим самим покращуючи клінічний перебіг
захворювання без негативного впливу на функцію печінки та нирок.
Сравнительная оценка влияния каптоприла,
ирбесартана и их комбинации на вариабельность ритма сердца, показатели
процессов деполяризации и реполяризации миокарда по данным ЭКГ высокого
разрешения у больных с острым инфарктом миокарда
А.Н. Пархоменко, С.П. Кушнир, А.В. Шумаков,
О.И. Иркин, Ж.В. Брыль |
Comparative estimation of influence
of captopril, irbesartan and their combination on heart rate variability
and high-resolution ECG markers of depolarization and repolarization in
the patients with acute myocardial infarction
A.N. Parkhomenko, S.P. Kushnir, A.V.
Shumakov,
O.I. Irkin, Z.V. Bryl |
Цель исследования – изучение влияния раннего назначения ингибитора ангиотензинпревращающего
фермента каптоприла, блокатора рецепторов ангиотензина II ирбесартана и
их комбинации на неинвазивные электрофизиологические параметры и тонус
вегетативной нервной системы у больных с острым инфарктом миокарда. Полученные
результаты свидетельствуют об уменьшении у пациентов, принимавших ирбесартан,
реактивности симпатической нервной системы, увеличении частоты регистрации
нарушений ЭКГ высокого разрешения и дисперсии интервала Q-T, сопровождающихся
улучшением процессов трансмуральной реполяризации. Данные изменения расценены
как признак наличия большего объема жизнеспособного миокарда в зоне некроза
у больных, принимавших ирбесартан.
В результаті обстеження 102 хворих з ішемічною хворобою серця (ІХС)
та 210 практично здорових осіб виявлено значну кількість осіб з дефіцитом
вітамінів В2, В6, В12 як серед здорових
(відповідно 9; 9 та 8 %), так і, більшою мірою, серед хворих на ІХС (27;
32 і 26 %). Недостатня забезпеченість цими вітамінами до певної міри і
обумовлює підвищення концентрації гомоцистеїну в плазмі. Високий його рівень
у хворих на ІХС асоціюється з більшим дефіцитом вітамінів В6,
В12 ,В2. А саме: серед хворих з ІХС та гіпергомоцистеїнемією
(ГГЦ) в 75 % випадків реєструють дефіцит вітаміну В6, в 59 %
– В12 і в 75 % – рибофлавіну. Наявність суттєвого кореляційного зв’язку
між підвищеним рівнем гомоцистеїну та низькою вітамінною забезпеченістю
свідчить про можливу роль дефіциту вітамінів В2, В6,
В12 у виникненні ГГЦ. Ступінь вітамінної недостатності і частота
виявлення дефіциту вітамінів В12 та В2 у хворих на
стабільну стенокардію з ГХ та без такої достовірно не відрізнялися.
Мета дослідження – оцінити вплив тривалого застосування триметазидину
у постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи із хронічною серцевою
недостатністю (ХСН), зумовленою ішемічною хворобою серця (ІХС), на толерантність
до фізичного навантаження (ТФН) і функціональний клас (ФК) ХСН. Обстежено
90 постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи віком 45–65 років з
ХСН ФК І–ІІІ класу, зумовленою ІХС. До групи І увійшли 54 хв, які отримували
стандартну терапію ХСН, до групи ІІ – 36 пацієнтів, яким до стандартної
терапії додатково призначали триметазидин MR у дозі 35 мг двічі на добу.
Обидві групи були зівставні за віком, стадією і ФК ХСН. Використали методику
переривчастого ступінчасто-зростаючого навантаження при швидкості педалювання
60 об/хв. Враховували порогову потужність фізичного навантаження (Wп),
об’єм і тривалість виконаної роботи, пороговий артеріальний тиск, частоту
скорочень серця. Розраховували величини індексу подвійного множення, хронотропного
та інотропного резервів серця, коефіцієнту ПД/Wп. За умов застосування
триметазидину MR у комбінації зі стандартною терапією при ХСН, зумовленою
ІХС, визначено збільшення порогової потужності на 13 %, об’єму виконаного
навантаження на 15,8 %. Вплив триметазидину MR на ТФН був тим більшим,
чим меншою була вихідна порогова потужність. Покращення ФК ХСН упродовж
госпітального лікування триметазидином MR спостерігали у 19,5 % пацієнтів,
у групі І – у 14,8 % хворих. При постійному застосуванні препарату відновний
ефект був сталим. Під впливом терапії у пацієнтів групи ІІ збільшувався
інтервал до прояву депресії сегмента ST, зростала тривалість навантаження
у перші 4 тиж лікування і, на відзнаку від пацієнтів групи І, ефект зберігався
при тривалій терапії. Зростання толерантності до фізичного навантаження
забезпечувалося за рахунок збільшення порогу ішемії міокарда при навантаженні.
Впродовж 4 тиж лікування триметазидином MR ефективність енергетичного забезпечення
1 Вт навантаження зростала на 12,8 % (P<0,05) і зберігалася достовірно
кращою відносно до вихідних даних протягом року. Ефекти впливу терапії
з включенням триметазидину MR обґрунтовують доцільність застосування її
у хворих із ХСН, зумовленою ІХС, для підвищення ТФН і поліпшення клініко-функціонального
стану хворих.
Метою дослідження було вивчення змін ендотелійзалежної дилатації плечової
артерії у хворих на стабільну стенокардію напруження, яким до базисного
лікування додатково призначали периндоприл. Обстежено 102 хворих віком
54–69 років із стабільною стенокардією напруження II–III функціональних
класів. Дослідження ендотелійзалежної дилатації плечової артерії у групі
практично здорових осіб (n=28) проводили один раз, у хворих на стабільну
стенокардію напруження – двічі: до та через 30 діб після додаткового призначення
до базисного лікування периндоприлу. Встановлено, що додавання периндоприлу
в дозі 8 мг на добу до базисної терапії хворих на стенокардію напруження
покращує ендотелійзалежну регуляцію судинного тонусу, що свідчить про його
ендотелійпротекторний ефект. |
Серцева недостатність / Cardiac arrhythmias
Сравнительное исследование селективных бета-адреноблокаторов
у больных с ишемической болезнью сердца в сочетании с артериальной гипертензией
и дисфункцией левого желудочка: результаты многоцентрового исследования
ЛОКУС-ЛЖ (ЛОКрен в Украине при Систолической дисфункции Левого Желудочка)
Л.Г. Воронков, В.А. Визир, В.И. Волков, А.И.
Дядык, Г.Г. Образцова, С.С. Павлык, В.М. Юрлов, А.Э. Багрий, А.Е. Березин,
И.И. Вишнивецкий, Л.А. Ковалевская, А.В. Онищенко, М.С. Сорокивский, И.В.
Сорокивская, Е.Л. Филатова, Л.С. Холопов, У.П. Черняга-Ройко |
Comparative study of seleсtive beta-blockers
in patients with ischemic heart disease combined with arterial hypertension
and left ventricular systolic dysfunction: results of multicenter study
LOKUS-LV (LOKren in Ukraine in Systolic dysfunction of Left Ventricle)
L.G. Voronkov, V.A. Vizir, V.I. Volkov,
A.I. Dyadyk, G.G. Obraztsova, S.S. Pavlyk, V.M. Yurlov, A.E. Bagriy, A.E.
Berezin, I.I. Vishivetsky, L.A. Kovalevskaya, A.V. Onischenko, M.S. Sorokivsky,
I.V. Sorokivska, E.L. Filatova, L.S. Holopov, U.P. Chernyaga-Rojko |
Цель исследования – сравнительное изучение влияния селективных b-адреноблокаторов
– бетаксолола, бисопролола и метопролола тартрата – на ишемию миокарда,
уровень артериального давления (АД) и эхокардиографические показатели левого
желудочка (ЛЖ) у больных с ишемической болезнью сердца в сочетании с артериальной
гипертензией, осложненной бессимптомной или клинически умеренно выраженной
(NYHA I–II) систолической дисфункцией ЛЖ. Группы пациентов были сопоставимы
по основным клинико-демографическим, гемодинамическим показателям и по
структуре базисной фармакотерапии: 30 пациентов, принимавших в течение
12 нед бетаксолол, 30 – бисопролол и 29 – метопролола тартрат. Вышеуказанные
b-адреноблокаторы (по данным суточного
мониторирования ЭКГ и АД) оказывали сопоставимое, в целом, антиишемическое
и антигипертензивное действие и достоверно повышали фракцию выброса ЛЖ.
По данным холтеровского мониторирования ЭКГ, бетаксолол в наибольшей мере
подавлял эктопическую желудочковую активность. В отличие от бетаксолола
и бисопролола, прием метопролола в течение 12 нед не сопровождался уменьшением
дилатации ЛЖ и, наряду с этим, характеризовался большей частотой возникновения
побочных эффектов.
Цель исследования – оценка влияния терапии метопрололом в течение 6
мес на кардиогемодинамику, функциональное состояние эпителия сосудов и
b-адренорецепторный аппарат эритроцитов у больных старше 65 лет с хронической
сердечной недостаточностью (ХСН). Обследовано 95 больных (90 мужчин и 5
женщин) в возрасте 65–89 лет (в среднем (77,5±1,2) года) с ХСН І–ІІА стадий,
ІІ–ІІІ функциональных классов (по NYHA). Определяли состояние кардиогемодинамики
и функции эндотелия до начала лечения, через 3 и 6 мес терапии. В 1-й группе
в комплексной терапии использовали эналаприл в дозе в среднем (12,5±1,1)
мг, во 2-й – дополнительно назначали метопролол в дозе в среднем (55,7±2,7)
мг/сут. Дозу увеличивали путем титрования. Целевой дозы 100 мг/сут удалось
достичь у 9 (18,8 %) пациентов, 50 мг – у 28 (58,3 %) пациентов. При использовании
эналаприла наблюдали улучшение диастолической функции левого желудочка.
При использовании комбинированной терапии эналаприлом и метопрололом отмечали
потенцирование влияния на функциональное состояние эндотелия сосудов и
b-адренорецепторный аппарат эритроцитов. |
|
Хвороби міокарда / Myocardial diseases
Клинико-инструментальное обследование (ЭКГ, эхокардиография, рентгенография
органов грудной клетки) выполнено у 32 пациентов с эндокардитом: 16 – с
первичным и 16 – с вторичным эндокардитом. В 34 % случаев был выявлен Staphylococcus
aureus, преимущественно у пациентов с хроническим тонзиллитом. У 8 пациентов
инфекционный эндокардит сопровождался аномалиями сердца, у 2 больных бактериальные
и грибковые вегетации возникли на митральном клапане и клапане легочной
артерии. У 65 % пациентов дилатация правых и левых камер сердца сопровождалась
развитием хронической сердечной недостаточности. Антибиотикотерапия включала
b-лактамазо-резистентные пенициллины, гентамицин, ванкомицин и другие цефалоспорины
с длительностью курса терапии 4–6 нед.
Целью исследования было изучить состояние внутрисердечной гемодинамики
у больных с митральной недостаточностью, осложненной легочной гипертензией
и сердечной недостаточностью. Обследовано 83 больных с митральной недостаточностью
ревматического генеза в возрасте 16–71 (в среднем (50,3±1,3) года). Всем
больным проводили эхокардиографическое обследование в М-режиме, режиме
секторального сканирования, импульсно- и постоянно-волнового допплеровского
сканирования и цветового допплеровского картирования по общепринятой методике.
Все больные были распределены на группы, соответственно уровню систолического
давления в легочной артерии, каждая группа была распределена на подгруппы
соответственно стадии сердечной недостаточности. У больных с митральной
недостаточностью и умеренной легочной гипертензией прогрессирование сердечной
недостаточности сопровождалось повышением уровня систолического давления
в легочной артерии, давления в правом предсердии и величины индекса гипертензии
легочной артерии. Наиболее информативными показателями для оценки легочной
гипертензии являлись градиент регургитации на трикуспидальном и на митральном
клапанах, а также величина систолического давления в легочной артерии,
давления в полости правого предсердия и величина индекса гипертензии легочной
артерии. Полученные данные следует учитывать при определении стадии сердечной
недостаточности. |
Артеріальні гіпертензії / Arterial hypertension
Целью настоящего исследования было оценить распространенность повышенной
экскреции b2-микроглобулина с мочой и установить клиническое и диагностическое
значение b2-микроглобулинурии как маркера поражения почек у пациентов с
гипертонической болезнью (ГБ). Уровень b2-микроглобулинурии определяли
в группе больных с ГБ, которую составили 54 мужчины и 51 женщина (в возрасте
в среднем (49,32±1,57) года), и у 37 практически здоровых лиц (группа контроля).
Пациенты с клинически значимой сопутствующей патологией были исключены
из исследования. Уровень микроальбуминурии и b2-микроглобулинурии определяли
иммуноферментным методом. Величина b2-микроглобулинурии у пациентов с ГБ
статистически значимо отличалась от показателя у практически здоровых лиц
(соответственно (0,356±0,018) и (0,164±0,014) мг/сут). Уровень b2-микроглобулинурии
у больных с ГБ зависел от степени тяжести артериальной гипертензии (F=8,49;
P=0,0039) и стадии ГБ (F=76,71; P<0,001). Корреляционный анализ выявил
достоверную взаимосвязь величины b2-микроглобулинурии и показателей систолического
и диастолического артериального давления (r=0,55; 0,36; 0,47; P<0,05,
соответственно). Регрессионный анализ продемонстрировал, что взаимосвязь
между уровнем экскреции альбумина и b2-микроглобулина с мочой статистически
значимо аппроксимируется моделью линейной регрессии (R=0,628; F=67,13;
P<0,001). Таким образом, можно заключить, что повышенная экскреция b2-микроглобулина
с мочой является маркером нефропатии при ГБ.
Антигипертензивная эффективность фиксированной
низкодозовой комбинации периндоприла и индапамида у больных с артериальной
гипертензией I–II степени (результаты многоцентрового исследования «UNIA»
– Ukrainian Noliprel study In Arterial hypertension)
Ю.Н. Сиренко, О.Л. Рековец, Е.Н. Амосова,
С.А. Андриевская, А.Э. Багрий, Г.В. Дзяк, A.И. Дядык, В.И. Целуйко, Е.В.
Андреев, В.В. Ганюченко, О.В. Говорова, О.А. Приколота, А.А. Ханюков |
Antihypertensive effectiveness of fixed
low-dose combination of perindopril with indapamide in patients with arterial
hypertension I–II stage (results of open multicentre study «UNIA» – Ukrainian
Noliprel study In Arterial hypertension)
Yu.N. Sirenko, O.L. Rekovets, E.A. Amosova,
S.A. Andryevskaja, A.E. Bagriy, G.V. Dzjak, A.I. Dyadyk, V.I. Tseluyko,
E.V. Andreyev, V.V. Ganyuchenko, O.V. Govorova, O.A. Pricolota, A.A. Khanyukov |
Цель исследования – изучить антигипертензивную эффективность и переносимость
фиксированной низкодозовой комбинации периндоприла и индапамида у больных
c артериальной гипертензией (АГ) 1–2-й степени. В исследование было включено
119 пациентов в возрасте в среднем (51,19±0,96) года с индексом массы тела
– (28,03±0,46) кг/м2. В течение 3 мес осуществлялся контроль офисного артериального
давления (АД) и частоты сокращений сердца (ЧСС), эффективности проводимой
терапии, регистрировали случаи развития побочных реакций. В исходе и через
3 мес приема препарата проводили амбулаторное мониторирование АД, контроль
биохимических показателей сыворотки крови, общий анализ крови и мочи. Фиксированную
низкодозовую комбинацию периндоприла и индапамида назначали по 1 таблетке
в сутки в течение 1 мес. Далее, при необходимости назначали фиксированную
комбинацию в удвоенной дозе, а еще через месяц допускалось увеличение дозы
препаратов еще в 2 раза. Исходный уровень среднего офисного АД составил
(158,53±0,95)/(96,72±0,73) мм рт. ст. Установлено, что у больных с АГ 1–2-й
степени лечение фиксированной низкодозовой комбинацией периндоприла и индапамида
или ее удвоенной дозой по 1 или 2 таблетки в сутки обеспечивает достоверное
снижение офисного систолического АД на 28,05 мм рт. ст., диастолического
АД – на 14,68, среднесуточного систолического АД на 13,08 мм рт. ст., диастолического
АД – на 6,46, уменьшение показателей индексов времени и давления, как среднесуточных,
так и среднедневного и средненочного АД. Регистрировали недостоверное уменьшение
ЧСС. Целевое АД по данным офисного измерения (меньше 140/90 мм рт. ст.)
было достигнуто у 82 % пациентов, по данным суточного мониторирования АД
(меньше 125/80 мм рт. ст.) – у 55 %. Не отмечали значимых изменений биохимических
показателей сыворотки крови, ЭКГ и эхокардиографии. Развитие побочных эффектов
наблюдали у 5 % пациентов. Результаты проведенного многоцентрового исследования
свидетельствуют о высокой антигипертензивной эффективности и хорошей переносимости
фиксированной низкодозовой комбинации периндоприла и индапамида в качестве
средства монотерапии у больных с АГ 1–2-й степени.
Проведена оценка клинической эффективности и фармакодинамических свойств
низкодозовой комбинации периндоприла и индапамида при лечении 30 пациентов
(17 женщин и 13 мужчин) с мягкой и умеренной артериальной гипертензией
(АГ) на фоне метаболического синдрома. Антигипертензивную эффективность,
переносимость и безопасность препарата определяли при хроническом приеме
в течение 3 мес. Стартовую дозу через 7–10 сут корригировали при отсутствии
достижения к данному моменту целевых уровней артериального давления (АД).
У 73 % больных эффективный контроль АД достигался и поддерживался в дозе
1 таблетка в сутки. Была выявлена хорошая переносимость, безопасность и
высокая антигипертензивная эффективность приема в течение 3 мес фиксированной
низкодозовой комбинации периндоприла и индапамида в снижении уровней офисного
АД, а также уровней и профиля АД по данным суточного мониторирования у
больных с АГ на фоне метаболического синдрома. У женщин снижение уровня
АД было более выраженным, чем у мужчин. У пациентов с сахарным диабетом
выявлена необходимость более частого и тщательного мониторирования антигипертензивной
эффективности препарата, по сравнению с пациентами без его клинической
манифестации, для предупреждения негативного влияния дестабилизации углеводного
обмена на результаты антигипертензивной терапии.
Метa роботи – вивчити вплив лізиноприлу на мінеральну щільність кісток
у жінок з есенціальною гіпертензією (ЕГ) у період постменопаузи з урахуванням
варіабельності ритму серця (ВРС). Обстежено 79 жінок з ЕГ ІІ стадії у період
постменопаузи. Мінеральну щільність кісток (МЩК) визначали за допомогою
двофотонного рентгенівського денситометра. У досліджуваній групі призначали
лізиноприл у дозі 10–20 мг 1 раз на добу. Групу порівняння становили хворі,
які не приймали антигіпертензивних препаратів. Дослідження здійснювали
до лікування і через рік. У групі хворих, які приймали лізиноприл, не спостерігали
втрату кісткової маси за даними денситометрії, що свідчить про сповільнення
прогресування остеопорозу після проведеного лікування. Динаміка показників
МЩК обстежених пацієнток групи порівняння свідчила про подальше прогресування
у них остеопорозу. Вираженість остеопорозу корелювала з показниками варіабельності
ритму серця у жінок з есенціальною гіпертензією у період постменопаузи.
Під впливом лізиноприлу в обстежених пацієнток спостерігали оптимізацію
показників варіабельності ритму серця. |
|
Огляди / Reviews
В обзоре обсуждается роль альдостерона в формировании структурных изменений
миокарда при кардиологических заболеваниях. Повышенная концентрация альдостерона
ассоциируется с различными осложнениями при сердечно-сосудистой патологии.
Максимальная блокада негативных последствий повышенной продукции альдостерона
должна рассматриваться как важный терапевтический подход в предупреждении
ремоделирования миокарда и профилактике прогрессирования сердечной недостаточности,
нарушений ритма сердца, внезапной смерти.
Мелатонін – головний гормон епіфізу, який виконує низку життєво важливих
функцій, серед яких найголовнішими вважаються ритморегулюючі, антиоксидантні
і імуномодулюючі. У клінічній практиці препарат застосовують при порушеннях
сну, в онкопатології, а також у комплексній терапії ішемічної хвороби серця,
гострого інфаркту міокарда і артеріальної гіпертензії. Мелатонін нормалізує
роботу шлунково-кишкового тракту, виявляє ноотропні та мнестичні властивості,
поліпшує зір і сприяє нейропротекції. Препарати мелатоніну безпечні при
застосуванні, у фізіологічних дозах не мають побічної дії і добре переносяться.
Описаны особенности анализа магнитнорезонансного изображения сосудов
коронарного русла и перспективы клинического применения магнитнорезонансной
коронароангиографии (МРКА). Проанализированы современные методики оптимизации
изображения МРКА по сравнению со стандартным методом катетерной коронарографии |
|
Новини кардіології / News of cardiology
Обзорная статья посвящена возможности использования телемедицинских
технологий в кардиологической практике. В ней дано определение телемедицины
Американской ассоциации телемедицины, рассмотрены преимущества телемедицинских
технологий, показана диагностическая ценность данного метода. В статье
суммированы данные о применении телемедицинских устройств при остром коронарном
синдроме, кардиореабилитации, артериальной гипертензии, хронической сердечной
недостаточности, желудочковых и предсердных тахиаритмиях, для контроля
за работой кардиовертера-дефибриллятора, у пациентов с пароксизмами фибрилляции-трепетания
предсердий и другими неотложными состояниями. Пока не разработано четких
показаний для выделения групп пациентов с различными видами нарушений ритма
и проводимости сердца, которым целесообразно проводить телемониторирование
ЭКГ. |
|
Лекції / Lectures
В работе представлены современные данные о роли инсулинорезистентности
в атерогенезе и о ведущих патогенетических механизмах ее развития. Обосновывается
значимость инсулина как одного из важнейших регуляторов обмена глюкозы,
липидов и липопротеинов крови, функции жировой ткани, поддержания системного
липидного гомеостаза, что определяет развитие диабетической дислипидемии
при инсулинорезистентности как фактора повышения риска развития атеросклероза
и ишемической болезни сердца при инсулинонезависимом сахарном диабете.
Приводится патогенетическое обоснование применения глитазонов – синтетических
агонистов PPAR-g рецепторов не только для восстановления чувствительности
к инсулину, но и для устранения диабетической дислипидемии, снижения риска
развития атеросклероза и его клинических проявлений. Полученные данные
позволяют рассматривать глитазоны не только как антидиабетическое средство,
но и как эффективные препараты с кардио- и ангиопротекторным действием
у больных с сочетанием ишемической болезни сердца и сахарного диабета 2-го
типа.
В лекции рассматриваются критерии дифференциальной диагностики менопаузальной
кардиомиопатии и ишемической болезни сердца. Рассмотрены варианты течения
менопаузального периода, в частности, кардиомиопатия и менопаузальный метаболический
синдром. Описана роль анамнеза, ЭКГ и других функциональных методов исследования
в проведении дифференциальной диагностики. |
|
Контрольовані клінічні дослідження / Controlled
clinical studies
Ювілеї / Jubilee
Рецензія / Book review
|