10 березня 2006 р. виповнилося 80 років від дня народження і 55 років наукової, педагогічної, практичної і організаційної роботи Дмитра Деонисовича Зербіно. Д.Д. Зербіно – директор Інституту клінічної патології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького (з 1966), дійсний член Академії медичних наук і член-кореспондент Національної академії наук України, заслужений діяч науки України, лауреат Державної премії України (2002).

Д.Д. Зербіно – один з провідних клінічних патологів України. Наукове, теоретичне і практичне значення досліджень Д.Д. Зербіно полягає у нових підходах до вивчення патологічних процесів і нозологічних форм у людини, зокрема і особливо в галузі кардіології та ангіології. Основні напрями його наукових пошуків: патологія лімфатичної системи; васкуліти, ангіопатії; патологія мікроциркуляції; артеріосклероз; екологічна патологія.

Д.Д. Зербіно – засновник нового розділу патологічної анатомії – патоморфології лімфатичної системи. Він показав значення лімфатичної системи в низці загальнопатологічних явищ (набряки, дистрофія, склероз). Д.Д. Зербіно вперше обґрунтував теорію недостатності лімфообігу на підставі структурних змін, детально вивчив патологічну анатомію слоновості (хронічної лімфоедеми), дав визначення резорбтивної, бар’єрно-елімінативної і транспортно-елімінативної функцій лімфатичної системи. Принципово нові уявлення запропонував Д.Д. Зербіно щодо шляхів і механізмів лімфогенного і гематогенного метастазування раку, а також наслідків блокади лімфатичних шляхів пухлиноподібними клітинами. Було встановлено роль лімфатичної системи у генезисі хронічної недостатності кровообігу. Д.Д. Зербіно відкрив нові феномени і явища у патології лімфатичної системи: старечі зміни і варикоз судин, лімфо-венозні шунти, феномен резорбції пошкоджених ультраструктурних елементів. Уперше детально описав процеси регенерації і карциноз лімфатичних судин. Конкретним завершенням циклу цих досліджень стали: монографія “Общая патология лимфатической системы” (К.: Здоров’я, 1974), статті у ВМЕ (том 13, 1980), розділи в 4-томному “Керівництві з кардіології”, ред. акад. Е.І. Чазов (т.1, 1982, гл.7, 17, 27), шість винаходів.

Одним із перших у нашій країні Д.Д. Зербіно став вивчати ультраструктурну патологію лімфо- і гемоциркуляторних шляхів. Це другий напрям його досліджень. В них було виявлено закономірності змін ультраструктури лімфатичних шляхів серця, нирок, серозних покривів за патологічних процесів, вивчено ультраструктурні основи резорбції. Він запропонував гіпотези про роль і перетворення мембран ендотелію в умовах гіпоксії, про морфогенез ревматичних гранульом, про роль застою лімфи у виникненні гіалинових пневмопатій, дослідив патогенез хілус-рефлексу. З електронної мікроскопії мікроциркуляторних шляхів він опублікував понад 30 наукових робіт. Ряд праць Д.Д. Зербіно присвячені новому аспекту патології мікроциркуляторних шляхів – вивченню синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові: описані морфологічні критерії синдрому, розглянуто його морфогенез і роль у виникненні і розвитку різних нозологічних форм і термінальних станів. Опублікована монографія “Дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові” (Медицина, 1987).

Третій напрям наукової творчості Д.Д. Зербіно – вивчення малорозроблених питань уражень судин неатеросклерозного генезису – васкулітів і ангіопатій, а також артеріосклерозу. В результаті цих досліджень Д.Д. Зербіно висунув концепцію про роль забруднення навколишнього середовища в розвитку уражень судин. Підставою для неї послужили нові важливі факти, описані Д.Д. Зербіно: розвиток деяких видів васкулітів під впливом чужорідних речовин, роль професії і професійного маршруту в розвитку системного артеріїту, облітеруючого ендартеріїту, неспецифічного аорто-артеріїту, пато- і морфогенез уражень вінцевих артерій (коронаритів, артеріосклерозу) у молодому віці. Етапним підсумком досліджень стала монографія “Васкуліти і ангіопатії” (К., Здоров’я, 1977), а також збірка матеріалів симпозіуму “Васкуліти, ангіопатії, ангіодисплазії” (Львів, 1983), видана під редакцією Д.Д. Зербіно.

Четвертий напрям – екологічна патологія людини. Д.Д. Зербіно вдалося вперше встановити етіологію низки васкулітів, у генезисі яких мають значення ксенобіотики: неспецифічний аорто-артеріїт, системний артеріїт, коронарити. За допомогою нових підходів він показав роль важких металів в ураженні судинної системи. Д.Д. Зербіно запропонував номенклатуру екологічної патології. Антропогенні екологічні ситуації і гострі екологічні захворювання відображені в монографіях “Антропогенні екологічні катастрофи” (1991) “Чернівецька хімічна хвороба: нове екологічне захворювання?” (1998, співавт. А.М. Сердюк) і “Екологічні катастрофи у світі та в Україні” (2005, співавт. М.Р. Гжегоцький).

П’ятий напрям діяльності Д.Д. Зербіно – наукознавчий. Він опублікував цикл статей і дві монографії з проблем наукової творчості – “Научная школа как феномен” (1994) і “Наукова школа: лідер і учні” (2001).

Під безпосереднім керівництвом Д.Д. Зербіно підготовлено і захищено 71 дисертацію, з них 16 – докторських, тобто він створив свою наукову школу.

Редакція “Українського кардіологічного журналу”, колеги та учні щиро вітають дорогого Дмитра Деонисовича Зербіно з визначним ювілеєм, бажають міцного здоров’я, наснаги, довгих років плідної праці на благо української медичної науки.