Ключові слова: артеріальна гіпертензія, антропометрія, будова тіла

Артеріальна гіпертензія (АГ) – одна з найактуальніших проблем сучасної медицини, яка привертає пильну увагу дослідників. Це зумовлено її значною поширеністю не тільки у старших вікових групах, а і серед молодих пацієнтів, недосконалістю методів лікування та профілактики, наслідком чого є обмеження соціальної та фізичної активності хворих [8]. У загальній структурі серцево-судинних захворювань питома вага АГ становить 15,0–54,2 % [8, 9]. Це хронічне, залежне від віку, з рецидивуючим перебігом захворювання, етіологія та патогенез якого до кінця ще не з’ясовані. Відомо, що будь-яка хвороба тією чи іншою мірою впливає на хід фізичного розвитку, а особливості індивідуального розвитку впливають на перебіг патологічних процесів.

Особливу увагу привертають роботи, присвячені фізичному розвитку хворих на AГ. Низка зарубіжних та вітчизняних досліджень вказує на значення збільшення маси тіла в розвитку гіпертонічної хвороби [2, 10]. Окремі дослідження свідчать, що порівняно зі здоровими хворі на АГ характеризуються збільшенням зросто-вагового індексу [5, 7].

Мета дослідження – на підставі результатів комплексного антропометричного дослідження визначити особливості змін будови тіла у хворих на артеріальну гіпертензію.

Матеріал і методи

Із 1159 пацієнтів (515 (44,4 %) чоловіків і 664 (55,6 %) жінок) випадкової вибірки українців віком 20–100 років відібрали 313 хворих на АГ, які пройшли обстеження та лікування у клінічних відділеннях Інституту геронтології АМН України. Серед них 108 чоловіків віком 41–81 років (у середньому (64,2±0,58) року) та 205 жінок віком 23–94 років (у середньому (64,8±0,75) року). Хворим проведено загальноклінічне та лабораторно-інструментальне обстеження для уточнення діагнозу АГ за загальноприйнятими критеріями ВООЗ (1996) [4]. Тривалість хвороби – 6–15 років. У контрольну групу увійшли 310 здорових осіб (140 чоловіків і 170 жінок) із ви падкової вибірки, зіставних за статтю та віком з хворими.

Всіх обстежених розподілили на 4 групи за віком: 20–44 років, 45–59 років, 60–74 років та 75 років і більше. Після попереднього математичного аналізу вікові групи з’єднали: 20–59 років, 60 і більше років, 20–94 років.

Всім обстеженим провели антропометричні вимірювання за загальновідомою в антропології класичною методикою [1, 3, 6], яка включає визначення маси тіла, 11 довжинних, 9 широтних, 5 кутових, 8 обхватних вимірів, шкірно-жирових складок (ШЖС) у дев’яти місцях тіла. Масу тіла виражали в кілограмах, довжинні, широтні, обхватні розміри – у сантиметрах, ШЖС – у міліметрах, кути – у градусах. Товщину ШЖС вимірювали в 9 місцях правої половини тіла каліпером з точністю близько 0,2 мм з постійним тиском 10 г/мм2 [6].

На основі цих показників вираховували 10 довжинних проекційних розмірів корпуса та кінцівок, у 8 місцях тіла визначали підшкірножировий шар (ПЖШ). Масу загального жиру тіла вираховували за методом Matiegka [12]. Цей метод базується на вимірюванні 6 ШЖС (плеча, передпліччя, над грудним м’язом, живота, стегна, гомілки) і загальної площі поверхні тіла. Масу загального жиру тіла для всіх вікових груп визначали за формулою: D=SЧdЧk, де D – абсолютна маса жиру в кілограмах, S – загальна поверхня тіла у м2, d – половина середнього значення 6 ШЖС разом із шкірою, k – константа для обчислення жиру у чоловіків – 0,13. Масу підшкірного жиру вираховували за методами, викладеними в роботі [6] для осіб різної статі і віку. При цьому у чоловіків вимірювали такі ШЖС: спини, над трицепсом, плеча спереду, передпліччя, живота, здухвинної ділянки, стегна, гомілки, над грудним м’язом. Одержані дані підставляли у формулу для осіб різної статі та віку: D1=S·d1Ч0,9, де D1 – маса підшкірного жиру, S – загальна поверхня тіла, d1 – половина середнього значення 8 ШЖС без шкіри (для чоловіків), 0,9 – константа для жиру. У жінок повну масу підшкірного жиру визначали так, як і у чоловіків, тільки при вирахуванні показника d1 використовували не 8, а 7 ШЖС (не вимірювали ШЖС на грудях).

Визначали показники соматичної конституції (ендоморфію, мезоморфію та ектоморфію) за методом Heath–Carter [11]. Показник ендоморфії характеризує жировий компонент і визначається за шкалою F Heath–Carter. Показник мезоморфії свідчить про розвиток м’язів і кісток, оцінюється за шкалою М. Показник ектоморфії характеризує розвиток тіла у довжину, вираховували його як довжинно-масовий індекс (L/3Ц P; де L – довжина тіла, P – маса тіла) та оцінювали за шкалою L . Одержані результати згідно з цією методикою виражали у балах. Вираховували також деякі індекси фізичного розвитку [3].

Отримані кількісні антропометричні показники обробляли методами варіаційної статистики з визначенням середньої арифметичної величини (M) та похибки середнього квадратичного відхилення (m) у пакетах комп’ютерних програм Microsoft Excel та Statistica 5.0 for Windows. Різницю показників вважали достовірною при Р<0,05 за критеріями Стьюдента. Для оцінки ступеня взаємозв’язку між парами незалежних показників використовували коефіцієнт вибіркової кореляції Пірсона (r).

Результати та їх обговорення

Результати обстеження хворих на АГ та пацієнтів контрольної групи наведені у табл. 1. Групи хворих і здорових пацієнтів істотно не відрізнялися за віком. Виявлені значні зміни маси тіла, ПЖШ, довжинних, широтних, обхватних та кутових антропометричних показників у хворих на АГ.

Таблиця 1 Розбіжності середніх величин антропометричних показників у хворих на артеріальну гіпертензію порівняно зі здоровими

Примітка. * – різниця показників достовірна порівняно з такими у здорових осіб (Р<0,05–0,001). КН – кут нахилу; В – вертикаль; ВХС – відділ хребтового стовпа.

Маса тіла та ПЖШ. У хворих на АГ чоловіків і жінок порівняно зі здоровими достовірно збільшені середні величини таких показників: маса тіла – на 4,2 кг у чоловіків і на 3,13 кг у жінок (різниця маси та ідеальної маси тіла – відповідно 4,2 і 2,65 кг), ПЖШ під лопаткою – збільшений відповідно на 1,21 і 1,78 мм, ПЖШ на грудях (вимірювали тільки у чоловіків) – на 1,04 мм, ПЖШ трицепса – відповідно на 0,91 і 0,9 мм, плеча спереду – на 0,66 і 1,04 мм, передпліччя – на 0,75 і 0,64 мм, на животі – на 1,44 і 1,4 мм, над здухвинною точкою – на 0,94 і 1,1 мм, стегна – на 0,9 і 1,18 мм, середній ПЖШ тілa – на 0,92 і 1,1 мм, ендоморфії – на 0,55 і 0,69 бала, також виявлені тенденції до збільшення ПЖШ гомілки на 0,12 мм і зменшення показників ектоморфії на 0,21 бала (P<0,01) у чоловіків. При вивченні співвідношення маси загального жиру за Matiegka та підшкірного жиру у хворих з АГ було встановлено достовірне збільшення маси як підшкірного (на 1,9 і 1,96 кг), так і загального жиру (на 2,86 і 3,0 кг) по рівняно зі здоровими. Зміни показників маси тіла у хворих на АГ збігаються з даними проведених раніше досліджень [2, 10]. Проте ці показники були одержані при обстеженні хворих на АГ без зазначення, за рахунок яких складових (кількості води, м’язів або жирової тканини) було одержано його збільшення. У той же час у нашому дослідженні встановлено не тільки збільшення маси тіла у хворих на АГ, а й збільшення жирової маси. Цей факт має велике значення, оскільки жировий шар є основним компонентом, який забезпечує взаємозв’язок ожиріння із синдромом інсулінорезистентності у хворих на АГ [5, 7].

Оцінюючи та аналізуючи показники повної маси жиру за Matiegka та маси підшкірного жиру, встановили, що у хворих на АГ порівняно зі здоровими ці показники у чоловіків і жінок збільшуються, а це свідчить про те, що збільшення маси тіла хворих на АГ відбувається, в основному, за рахунок накопичення жирової маси всього організму.

Основною характеристикою розвитку організму людини як збалансованої системи є вивчення кореляційних зв’язків.

Порівняльний кореляційний аналіз (загальна популяцiйна вибiрка) свідчить, що найбільш виражені зв’язки маси тіла спостерігаються: з обхватними розмірами (у чоловіків r=0,780–0,898, у жінок r=0,738–0,899); широтними (відповідно r=0,335–0,786 i r=0,198–0,699); довжинними (r=0,400–0,482 i r=0,218–0,415); ШЖС (r=0,405–0,687 i r=0,540–0,764). На останньому місці стоять коефіцієнти кореляцій маси тіла з кутовими розмірами (r=-0,058–0,062 i r=-0,077–0,138).

Встановлено високий достовірний (р<0,05–0,01) кореляційний зв’язок у групі чоловіків, хворих на АГ, ШЖС і маси тіла: під лопаткою (r=0,612, у контролі r=0,670); над трицепсом (відповідно r=0,512 i r=0,609); на плечі спереду (r=0,575 i r=0,532); передпліччі (r=0,587 i r=0,618); на животі (r=0,630 r=0,586); над здухвинною точкою (r=0,523 i r=0,643); на стегні (r=0,626 i r=0,620); на гомілці (r=0,282 i r=0,384).

У групі жінок, хворих на АГ, спостерігали високий достовірний зв’язок між масою тіла і: ШЖС під лопаткою (r=0,718, у здорових – r=0,745); ШЖС над трицепсом (r=0,841 і r=0,798); ШЖС плеча спереду (r=0,728 і r=0,731); ШЖС передпліччя (r=0,728 і r=0,761); ШЖС на животі (r=0,691 і r=0,698); над здухвинною точкою (r=0,744 і r=0,718); ШЖС на стегні (r=0,679 і r=0,680); ШЖС на гомілці (r=0,516 і r=0,490).

Широтні показники. Суттєві зміни у хворих на АГ порівняно з даними контрольної групи зареєстровані також щодо показників, які характеризують ши роти організму. Зокрема, у чоловіків достовірно збільшені ширина стегна на 0,27 см, ширина двох колін на 0,6 см, передньо-задній розмір грудної клітки на 0,6 см. У жінок збільшені ширина плеча на 0,12 см, ширина стегна на 0,21 см, вертельний розмір на 1,1 см, біакроміальний розмір на 0,5 см, передньо- задній розмір грудної клітки на 0,6 см, тазогребневий розмір на 0,96 см, ширина гомілки на 0,23 см.

За допомогою кореляційного аналізу в групі хворих на АГ встановлений позитивний достовірний взаємозв’язок між масою тіла і: шириною плеча у чоловіків (r=0,548, у контролі r=0,542), у жінок (r=0,752, у контролі r=0,665); шириною стегна у чоловіків (r=0,441 і r=0,608), у жінок (r=0,545 і r=0,618); біакроміальним розміром (відповідно r=0,572 і r=0,528; r=0,555 і r=0,574); поперечним розміром грудної клітки (відповідно r=0,657 і r=0,585; r=0,605 і r=0,658); передньозаднім розміром грудної клітки (r=0,542 і r=0,580; r=0,414 і r=0,547); тазогребневим розміром (r=0,434 і r=0,619; r=0,563 і r=0,612); розмахом рук (r=0,456 і r=0,323; r=0,386 і r=0,458); і значно менший зв’язок із шириною передпліччя (r=0,350 і r=0,363; r=0,367 і r=0,578) та шириною гомілки (r=-0,202 і r=0,384; r=0,283 і r=0,490).

Обхвати тіла. У чоловіків, хворих на АГ, достовірно збільшений обхват грудної клітки на 2,4 см, обхват грудної клітки (вдих) на 2,1 см, обхват грудної клітки (видих) на 2,5 см, обхват плеча на 0,78 см, обхват плеча напруженого на 0,9 см, обхват передпліччя на 0,6 см (табл. 1). Жінки мали збільшений обхват грудної клітки на 2,3 см, обхват грудної клітки (вдих) на 2,0 см, обхват грудної клітки (видих) на 2,1 см. Але хворі чоловіки мають тенденцію до збільшення: обхвату гомілки на 0,62 см, обхвату стегна на 1,0 см, обхвату зап’ястка на 0,3 см. Різниця характеристик мезоморфії між показниками чоловіків, хворих на АГ, і осіб контрольної групи досягла 0,37 бала (P<0,01).

Крім того, чоловіки з АГ мають тенденцію до зниження екскурсії грудної клітки на 0,41 см.

У групі хворих на АГ відзначали достовірні позитивні зв’язки маси тіла з: обхватом гомілки у чоловіків (r=0,736, у здорових r=0,813), у жінок (відповідно r=0,682 і r=0,815); обхватом стегна (відповідно r=0,870 i r=0,820; r=0,838 і r=0,802); зап’ястка (r=0,767 i r=0,752; r=0,785 і r=0,774); обхватом грудної клітки (r=0,869 і r=0,897; r=0,874 і r=0,903); обхватом грудної клітки (вдих) (r=0,862 і r=0,892; r=0,889 і r=0,911); обхватом грудної клітки (видих) (r=0,866 і r=0,884; r=0,858 і r=0,901); обхватом плеча (r=0,750 і r=0,829; r=0,857 і r=0,880); обхватом плеча напруженого (r=0,749 і r=0,798; r=0,861 і r=0,878); обхватом передпліччя (r=0,825 і r=0,777; r=0,777 і r=0,870).

Оцінюючи та аналізуючи широтні показники, які характеризують в основному кісткову систему, і обхвати, що свідчать переважно про стан м’язової системи, кісткової та жирової тканин, встановили, що у хворих з АГ порівняно зі здоровими відбуваються зміни всіх трьох конституційних систем, але не однаковою мірою. Це означає наявність нових можливостей проведення профілактичних заходів та більш ефективного лікування цих хворих.

Довжинні показники. Довжинні показники у хворих на АГ чоловіків не відрізнялися від таких у здорових, але у жінок з АГ виявлені достовірні відмінності у збільшенні довжини тулуба на 1,1 см, довжини корпусу – на 1,2 см і у той же час спостерігалося зменшення довжини стегна на 0,7 см та тенденція до зменшення довжини плеча на 0,4 см. У жінок також виявили зменшення показника розмаху рук мінус довжина тіла на 0,95 см.

У групі жінок з АГ зберігалися достовірні фізіологічно закономірні зв’язки між масою тіла і довжиною тулуба (r=0,616 і r=0,571 у здорових) та довжиною корпуса (r=0,376 і r=0,550 у контролі).

У зв’язку з одержаними результатами можна припустити, що конституційні та онтогенетичні зміни будови тіла є факторами ризику виникнення АГ.

Кутові показники. При аналізі кутових характеристик та їх функціональних похідних у чоловіків суттєвої різниці між групами хворих та здорових не виявлено. У жінок, хворих на АГ, достовірно зменшені порівняно зі здоровими такі показники: кут нахилу до вертикалі шийного відділу хребтового стовпа на 1,34°, кут нахилу до вертикалі верхньо-грудного відділу хребтового стовпа на 1,66°, кут нахилу таза до вертикалі на 2,0° та вірогідне збільшення кута нахилу таза до горизонталі на 2,0°. Крім того, спостерігається тенденція до зменшення кута нахилу до вертикалі поперекового відділу хребтового стовпа на 1,42°.

У групі хворих і здорових жінок відзначалися слабкі кореляційні зв’язки маси тіла з кривинами хребтового стовпа (r=-0,009–0,030).

Вивчали статеві відмінності структури зв’язків антропометричних показників у хворих на АГ. Щодо деяких показників, наприклад, довжини тулуба, довжини корпусу, розмірів окремих фрагментів верхніх і нижніх кінцівок, показників кривин хребтового стовпа та показників мезоморфії і ектоморфії виявили значні статеві відмінності у структурі зв’язків при АГ (у жінок окремі показники довжини хребта і кінцівок та кутові показники достовірно змінені відносно контролю, тоді як у чоловіків змінені показники мезоморфії і ектоморфії).

Факторний аналіз підтвердив значущість цих антропометричних показників у виникненні АГ. Встановлена факторна структура варіацій будови тіла хворих на АГ, пов’язаних із середовищем, статтю та віком.

Проведений факторний аналіз на всій вибірці хворих окремо у чоловіків і жінок виявив наявність 5 ортогональних (не корелюючих між собою) факторів у чоловіків і 5 – у жінок, що вибирають із сукупності аналізованих змінних переважну частину сумарної дисперсії (83,3 % у чоловіків і 84,2 % у жінок). Відносний внесок найбільш значущого І фактора (довжинні показники тіла) у чоловіків становив 28,1 %, а І фактора у жінок (маса тіла) – 34,4 %. Вклад у загальну дисперсію найменш значущого V фактора (довжина голови і шиї) у чоловіків – тільки 5,9 % і V фактора (довжина передпліччя) у жінок – 5,9 % (табл. 2).

Таблиця 2 Факторний ортогональний статистичний комплекс змінних у хворих на артеріальну гіпертензію

Факторна структура I фактора (у межах 12 змінних у чоловіків і 15 змінних у жінок, що враховувалися в цьому випадку) свідчить про те, що показники маси загального і підшкірного жиру становлять основу фізичної організації.

Навантаження аналізованими змінними факторів і кореляція між окремими змінними і факторами свідчать про два напрямки варіабельності антропометричних змінних: краніо-каудальний (довжинні показники) і маси тіла (маса тіла, ШЖС, широти, обхвати).

Вивчення факторної структури окремо на чоловічій і жіночій вибірках дозволило виявити деякі статеві особливості. Зокрема, слід зазначити, що у чоловіків внесок 19 довжинних змінних у загальну дисперсію І, ІІІ, і V факторів краніо-каудального напрямку більший, ніж у жінок (17 довжинних змінних).

Таким чином, у хворих на АГ поява і розвиток патологічного процесу супроводжуються посиленою структурно-функціональною перебудовою опорно-рухової системи – збільшенням маси тіла, маси жиру, широтних, обхватних та зміни довжинних, кутових та інших показників. Зазначені соматичні показники слід зарахувати у групу факторів ризику виникнення АГ.

Висновки

1. Уперше встановлений взаємозв’язок між розвитком артеріальної гіпертензії і антропометричними (довжинними, широтними, кутовими та обхватними) показниками тіла.
2. Виявлені статеві відмінності ролі окремих антропометричних показників при артеріальній гіпертензії: у жінок – довжинних та кутових, у чоловіків – мезоморфії та ектоморфії.
3. Встановлено вплив маси підшкірного та загального жиру на захворюваність на артеріальну гіпертензію.
4. Підтверджено значення маси тіла у виникненні артеріальної гіпертензії.

1. Башкиров П.Н. Учение о физическом развитии человека. – М.: Изд-во МГУ, 1962. – 340 с.
2. Ведмедеря Т.И. Роль массы тела и величины АД в структурно-функциональных изменениях церебральных артериол у крыс с эмоциональной артериальной гипертензией (ЭАГ) разного возраста // V Всесоюзн. съезд геронтол. и гериатр. – К.: 1988, Ч. 1. – С. 113-114.
3. Гамбурцев В.А. Гониометрия человеческого тела. – М.: Медицина, 1973. – 200 с.
4. Доклад Комитета экспертов ВОЗ: борьба с артериальной гипертонией. – Женева: ВОЗ 1996. – С. 16-17.
5. Ковальова О.М., Ащеулова Т.В. Ожиріння, інсулінорезистентність та артеріальна гіпертензія // Укр. кардіол. журн. – 2000. – № 3. – С. 101-103.
6. Лутовинова Н.Ю., Уткина М.И., Чтецов В.П. Методические проблемы изучения вариаций подкожного жира // Вопр. антропол. – 1970. – № 36. – С. 32-54.
7. Мамедов М.Н., Петрова Н.В., Метельская В.А. и др. Взаимосвязь абдоминального типа ожирения и синдрома инсулинорезистентности у больных артериальной гипертонией // Кардиология. – 1999. – № 9. – С. 18-22.
8. Сиренко Ю.Н. Артериальная гипертензия. – К.: Морион, 2001. – 176 с.
9. Тепляков А.Т., Нестеров Ю.И. Первичная артериальная гипертензия. – Томск: Изд-во Томского ун-та. – 2003. – 380 с.
10. Шапаренко П.Ф., Шапаренко Г.П. Особенности телосложения больных гипертонической болезнью // Актуальные вопросы сердечно-сосудистой патологии: Тез. докл. – Винница, 1991. – 17 с.
11. Heath B.H., Carter J.L. A modified somatotype method // Amer. J. Phys. Anthropol. – 1967. – Vol. 27, № 1. – P. 57-74.
12. Matiegka J. The testing of physical efficiency // Amer. J. Physic. Anthrop. – 1921. – № 4. – P. 223-230.

Constitution of patients with arterial hypertension

V.P. Kolodchenko

The purpose of research – to determine changes of constitution in patients with arterial hypertension on the basis of complex anthropometry investigation. In 313 patients (108 men and 205 women), age 20–100 years, patients with hypertension and 310 healthy individuals we measured: 11 longitudinal, 9 width, 8 girth dimensions, 10 thickness of adipose folds, 5 angular sizes and body weight with the subsequent calculation of projection longitudinal sizes of the trunk, arm and leg subcutaneous of a layer in 9 places of a body, indexes of physical development. The comparison of parameters of hypertension with similar data in healthy subjects confirmed relation of hypertension to body weight. The connection between longitudinal, width, girth dimensions, angular sizes by parameters, thickness of adipose folds by a layer, quantity of general fat of a body and morbidity hypertension is established.