Украинская баннерная сеть

№ 3/2007  

Проблемні статті / Problem articles Системний характер порушень метаболізму, активності запалення, оксидантного стресу та атерогенності плазми у хворих на ішемічну хворобу серця   В.В. Братусь, Т.В. Талаєва, В.В. Амброскіна, Т.А. Крячок, О.В. Корнієнко, І.В. Третяк The systemic character of metabolic disturbances, activity of inflammation, oxidative stress and plasma atherogenicity in patients with ischemic heart disease   V.V. Bratus, Т.V. Тalaeva, V.V. Аmbroskina, Т.A. Kriachok, О.V. Kоrniyenko, І.V. Тretjak  У дослідженні, проведеному у хворих з ішемічною хворобою серця (ІХС), встановлено системний характер змін, які зумовлюють патогенез атеросклерозу. Порушення обміну ліпідів та ліпопротеїнів крові закономірно поєднувалися із розвитком системного запалення та оксидантного стресу, появою інсулінорезистентності та зростанням вмісту в крові глікозильованого гемоглобіну. Продемонстрована пряма залежність між вираженістю зазначених порушень свідчить про існування прямого патогенетичного зв’язку між ними. Застосування гострого ліпідного навантаження дозволило отримати пряме підтвердження цього зв’язку, оскільки первинні зміни обміну ліпідів і ліпопротеїнів у цих умовах супроводжувалися розвитком системних змін у повному обсязі. Вираженість системних порушень, які виникали у хворих, у 5–6 разів перевищувала таку у здорових осіб, що свідчило про самостійну роль гіпертригліцеридемії як патогенетичного фактора атеросклерозу та ІХС і про суттєве зростання його значущості в динаміці захворювання. Кінцевий результат цих системних порушень – модифікація ліпопротеїнів і набуття ними проатерогенних, прозапальних та аутоантигенних властивостей, що, власне, і є головним патогенетичним фактором атеросклерозу.

Оригінальні дослідження / Original articles

Атеросклероз, ішемічна хвороба серця / Atherosclerosis, ischemic heart disease Оцінка особливостей вільнорадикального окиснення ліпідів та білків у хворих на ішемічну хворобу серця за умов застосування антигіперліпідемічних та бета-адреноблокуючих фармакологічних впливів   Л.С. Мхітарян, Н.М. Орлова, І.М. Євстратова, Н.М. Василинчук, Т.Ф. Дроботько Evaluation of special features of free radical oxydation of lipids and proteins in patients with ischemic heart disease under use of hypolipidemic and beta-adrenoblocking influences   L.S. Mkhitarian, N.M. Orlova, I.M. Yevstratova, N.M. Vasylinchuk, T.F. Drobotko Мета роботи – оцінка можливості впливу ліпідознижувального препарату аторвастатину та b-адреноблокатора карведилолу на інтенсивність вільнорадикального окиснення ліпідів та білків у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) з урахуванням стану систем антиоксидантного захисту. Об’єктом дослідження була сироватка крові хворих на ІХС. За допомогою біохімічних методів визначали вміст продуктів вільнорадикального окиснення ліпідів та білків, активність ферментів антиоксидантного захисту. Хворі отримували аторвастатин або карведилол протягом 2 міс. Лікування аторвастатином супроводжувалося змінами показників окиснювального стресу, властивого хворим на ІХС. Спостерігали суттєве (майже вдвічі) зниження підвищених показників вмісту продуктів вільнорадикального окиснення білків у сироватці крові при одночасному суттєвому підвищенні зменшеної активності супероксиддисмутази. Водночас вплив лікування аторвастатином на наслідки процесів перекисного окиснення ліпідів виявився менш суттєвим. Лікування b-адреноблокатором карведилолом також супроводжувалося позитивними зрушеннями активованих вільнорадикальних реакцій, про що свідчило значне (вдвічі) зменшення підвищеної кількості дієнових кон’югат, достовірне зниження вмісту малонового діальдегіду, зменшення підвищеного індексу перекисної модифікації атерогенних ліпопротеїнів. Водночас карведилол менш виражено і закономірно впливав на показники активації вільнорадикального окиснення білків. Таким чином, антиоксидантні властивості досліджуваних препаратів виявилися переважно спрямованими проти різних складових окиснювального стресу, що повинно враховуватися при виборі індивідуальної тактики лікування хворих.  Результаты физической реабилитации у больных c перенесенным инфарктом миокарда на фоне артериальной гипертензии   А.Н. Липовецкий, И.К. Следзевская, Л.Н. Бабий Results of physical rehabilitation in patients with myocardial infarction and arterial hypertension   A.N. Lipovetsky, I.K. Sledzevskaya, L.N. Babiy Особенности восстановления работоспособности у пациентов после перенесенного инфаркта миокарда (ИМ) с наличием артериальной гипертензии (АГ) при проведении современного уровня лечения, в том числе и значение постгоспитального (санаторного) периода реабилитации, изучены недостаточно. Обследованы 47 больных с острым ИМ с наличием АГ II–III степени. Всем пациентам дважды проводили суточное мониторирование артериального давления (АД): первое исследование – в течение первых суток пребывания в санатории, второе – на 20–21-е сутки пребывания в санатории. Для оценки основных параметров внутрисердечной гемодинамики исследования проводили дважды: в конце стационарного периода (на 3-й неделе от начала развития ИМ) и после окончания санаторного этапа реабилитации (6–7-я неделя заболевания). Для оценки переносимости физической нагрузки проводили пробу на велоэргометре на 7–8-й неделе после развития ИМ сразу по окончании санаторного этапа. Кроме этого, оценивали уровень достигнутой активизации в конце санаторного этапа (одномоментная ходьба, комплекс ЛФК и подъем по лестнице). У больных с ИМ и АГ к концу второго месяца от начала развития ИМ при адекватно проведенном на стационарном этапе медикаментозном лечении сохраняются достигнутые в стационаре оптимизированные показатели АД по данным суточного мониторирования.  Тривала терапія метопрололом у хворих на хронічну ішемічну хворобу серця із супутнім хронічним обструктивним захворюванням легень: вплив на кардіогемодинаміку та бронхіальну прохідність   К.М. Амосова, Л.Ф. Конопльова, Д.Ш. Січінава, І.А. Сусак Continuous metoprolol therapy for patients with chronic ischemic heart disease and associated chronic obstructive pulmonary disease: impact on cardiac hemodynamics and bronchial permeability   K.M. Amosova, L.F. Konoplyova, D.S. Sichinava, І.A. Susak Обстежено 38 хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС), стабільну стенокардію напруження І–ІІ функціональних класів, серцеву недостатність ІІА стадії зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка у поєднанні з хронічними обструктивними захвоюваннями легень (ХОЗЛ), а також 32 здорові особи, які становили контрольну групу. Діагноз ІХС було встановлено при проведенні тредміл-тесту, холтерівського моніторування ЕКГ, стрес-ехокардіографії з добутаміном, черезстравохідної кардіостимуляції, спіральної комп’ютерної томографії. Для діагностики ХОЗЛ враховували показники функції зовнішнього дихання. Всі хворі отримували базисну терапію для лікування ІХС, яка включала b-адреноблокатор метопролол ретард, починаючи з 25 мг на добу, з поступовим підвищенням дози до 100 мг на добу. За наявності артеріальної гіпертензії хворі отримували лізиноприл, при стабільній стенокардії напруження ІІ функціонального класу – ізосорбіду динітрат; для лікування ХОЗЛ хворі отримували інгаляції b-агоніста, відхаркувальні препарати, а при ХОЗЛ ІІІ–ІV стадії – інгаляційний кортикостероїд беклометазон. Спостереження велося протягом 6 міс. Лікування метопрололом не призвело до виникнення бронхообструктивних ускладнень. Зменшення нападів частоти стенокардії спостерігали у 38 пацієнтів. При цьому в 11 хворих стенокардія зменшилася на один функціональний клас, а у 4 –  напади повністю припинилися. Суттєво знизилися також показники артеріального тиску. Погіршення окремих показників функції зовнішнього дихання відзначено при ХОЗЛ IV стадії, тобто у найтяжчих хворих. У хворих на ХОЗЛ ІІ та ІІІ стадій показники бронхообструкції під впливом метопрололу не погіршилися. Таким чином, застосування метопрололу ретарду в добовій дозі 25–100 мг (у середньому – 62,5 мг на добу) можливе при лікуванні ІХС у хворих з супутньою ХОЗЛ ІІ–ІІІ стадій; хворим на ХОЗЛ IV стадії призначення метопрололу не бажане.  Вміст цистеїну в практично здорових осіб та пацієнтів з ішемічною хворобою серця   І.І. Андрушко Content of cystein in healthy subjects and patients with ischemic heart disease   І.І. Аndrushko У роботі оцінено діапазон коливань рівня цистеїну в практично здорових осіб різного віку та статі і його асоціацію з іншими метаболічними факторами ризику у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС). Обстежено 388 практично здорових осіб віком 12–55 років та 137 хворих на ІХС. Встановлено, що у дорослих осіб нормальний рівень цистеїну становить 200–300 мкмоль/л, помірно високий – 301–349 мкмоль/л, високий – понад 350 мкмоль/л. У хворих на ІХС реєстрували вчетверо більше випадків гіперцистеїнемії, при цьому рівень цистеїну корелював з важкістю перебігу ІХС. Паралельно із зростанням рівня цистеїну у хворих на ІХС реєстрували і більш високі рівні гомоцистеїну. Значно меншою була асоціація між змінами концентрації цистеїну і змінами вмісту ліпідів та рівнів маркерів запалення.  Механизмы формирования дисфункции эндотелия у больных с ишемической болезнью сердца, инфицированных Helicobacter pylori   С.Н. Поливода, А.А. Черепок, Р.А. Сычев Endothelial dysfunction development mechanisms in patients with ischemic heart disease infected with Helicobacter pylori   S.N. Polyvoda, A.A. Cherepok, R.A. Sychov Целью исследования было изучить взаимосвязь дисфункции эндотелия с инфекцией Helicobacter pylori и механизмы ее формирования у больных с ишемической болезнью сердца (ИБС), инфицированных Helicobacter pylori. Обследованы 50 пациентов с ИБС (стенокардия напряжения I–II функциональных классов), у которых в анамнезе отмечали симптомы желудочной диспепсии либо были диагностированы язвенная болезнь или хронический гастродуоденит, а также 25 практически здоровых лиц. Инфицированность Н. pylori определяли иммуноферментным методом по содержанию антител класса IgG к Н. pylori в сыворотке крови. Для оценки дисфункции эндотелия определяли активность фактора Виллебранда в периферической крови. Определяли уровень антител к белкам теплового шока семейства HSP-65 в сыворотке крови иммуноферментным методом. Пациентов распределяли на 2 группы: 1-я – больные с ИБС, инфицированные Н. pylori, 2-я группа – пациенты с ИБС без признаков инфицированности Н. pylori. Наличие дисфункции эндотелия констатировано в обеих группах пациентов, однако в 1-й группе она была существенно более выражена. Отмечено достоверное увеличение уровня антител к HSР-65 в сыворотке крови у пациентов с ИБС, более выраженное у лиц 1-й группы. По результатам регрессионного анализа, выявлена достоверная взаимосвязь между уровнем активности фактора Виллебранда и уровнем антител к Н. pylori, а также уровнем антител к HSP-65 в сыворотке крови. Таким образом, у больных с ИБС наблюдается четкая взаимосвязь дисфункции эндотелия и инфекции Н. pylori. При наличии последней степень выраженности дисфункции эндотелия существенно увеличивается. При этом важным патогенетическим фактором, способствующим прогрессированию дисфункции эндотелия на фоне инфекции Н. pylori, является формирование и повышение уровня в сыворотке крови антител к белкам теплового шока.  Будова тіла хворих на ішемічну хворобу серця   В.П. Колодченко Anthropometry of patients with ischemic heart disease   V.P. Kolodchenko Вивчали антропометричні характеристики 426 хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС): 265 жінок і 161 чоловіка віком 20–100 років. Отримані дані порівнювали з даними 310 (140 чоловіків і 170 жінок) практично здорових осіб, які були зіставні за статтю, віком та етнічною належністю. Особливості чоловіків, хворих на ІХС: більші маса тіла, підшкірно-жировий шар (ПЖШ), показники підшкірного та загального жиру, довжина тулуба і корпусу, передньозадній розмір грудної клітки, обхват грудної клітки на вдиху і видиху, плеча і передпліччя, менші довжина передпліччя і показник ектоморфії. Встановлено, що у жінок, хворих на ІХС, були більші, ніж у здорових, маса тіла, ПЖШ, показники підшкірного і загального жиру, зріст сидячи, довжина тулуба, корпуса, тазогребневий і вертельний розміри, ширина стегна і гомілки, обхват грудної клітки, обхват грудної клітки на вдиху і видиху, показник ендоморфії, величина кута нахилу таза до горизонталі, спостерігали тенденцію до збільшення поперечного розміру грудної клітки, ширини плеча, а також тенденцію до зниження довжини руки, плеча, кисті, ноги і стегна, ектоморфії, кута нахилу до вертикалі поперекового відділу хребетного стовпа.

Артеріальна гіпертензія / Arterial hypertension Діастолічна функція та гіпертрофія лівого шлуночка у пацієнтів з тяжкою артеріальною гіпертензією   Г.Д. Радченко, С.В. Поташов, С.М. Кушнір, Ю.В. Кудіна, Г.В. Пономарева, Ю.М. Сіренко, А.С. Ващилко Diastolic function and left ventricular hypertrophy in patients with severe arterial hypertension   G.D. Radchenko,  S.V. Potashov, S.M. Kushnir, Yu.V. Kudina, G.V. Ponomareva, Yu.M. Sirenko, A.S. Vashchilko Мета дослідження – оцінити гіпертрофію (ГЛШ) та діастолічну функцію (ДФ) лівого шлуночка (ЛШ) у пацієнтів з тяжкою артеріальною гіпертензією (АГ) та виявити зв’язок між їх вираженістю та рівнем артеріального тиску (АТ), а також ознаками ураження інших органів-мішеней. У дослідження включили 56 пацієнтів з тяжкою АГ. Достовірні ЕКГ-ознаки ГЛШ виявляли у 25 % пацієнтів, ехокардіографічні ознаки – у 78,5 %. Лише у 5,4 % пацієнтів відзначали нормальну геометрію, у 16,1 % – концентричне ремоделювання ЛШ, у 19,6 % – ексцентричну ГЛШ та у 58,9 % – концентричну ГЛШ. Індекс маси міокарда ЛШ достовірно корелював з рівнем офісного систолічного (САТ) АТ (R=0,38, р=0,005), середньодобового САТ (R=0,25, р=0,059) та пульсового АТ (R=0,25, р=0,057), середньодобовою (R=-0,30, р=0,029) та нічною частотою скорочень серця (R=-0,32, р=0,025), індексом навантаження часом (R=0,25, р=0,057) та площею (R=0,29, р=0,049) для САТ, середнім денним (R=0,29, р=0,047) та нічним (R=0,25, р=0,06) пульсовим АТ. Величина індексу маси міокарда ЛШ була тісно пов’язана з чоловічою статтю (R=0,37, р=0,007) та ознаками ураження інших органів-мішеней – рівнем альбумінурії (R=0,27, р=0,054) та товщиною комплексу інтима-медіа (R=0,28, р=0,043). Окрім того, чим більшим був індекс маси міокарда ЛШ, тим більшим був розмір лівого передсердя (R=0,43, р=0,001) та аорти (R=0,33, р=0,015), і тим меншою була фракція викиду ЛШ (R=-0,28, р=0,037). У 87,5 % пацієнтів виявили порушення ДФ ЛШ: у 53,6 % зафіксовано порушення релаксації, у 26,8 % – псевдонормальний тип порушення наповнення, у 7,1 % – рестриктивний тип. Більш глибокі порушення ДФ ЛШ частіше відзначали у пацієнтів чоловічої статі (R=0,36, р=0,013), з цукровим діабетом (R=0,22, р=0,084), з більшим рівнем офісного пульсового АТ (R=0,28, р=0,043) та альбумінурії (R=0,22, р=0,075), з більшими розмірами лівого передсердя (R=0,31, р=0,027), ЛШ (для кінцево-систолічного та кінцево-діастолічного об’ємів ЛШ відповідно R=0,39, р=0,008 та R=0,29, р=0,039) та індексом маси міокарда ЛШ (R=0,26, р=0,044), з нижчою фракцією викиду (R=-0,32, р=0,02) та більшою варіабельністю денного ДАТ (R=0,28, р=0,044). Окрім того, чим більше порушена була ДФ ЛШ, тим більшою була швидкість поширення пульсової хвилі по артеріях еластичного типу. Єдиним незалежним від інших фактором, достовірно пов’язаним із ступенем діастолічної дисфункції, виявилася варіабельність денного ДАТ.  Маркери дисфункції ендотелію та запалення у молодих осіб з обтяженою спадковістю щодо артеріальної гіпертензії   Н.В. Щепіна, М.А. Станіславчук Markers of endothelial dysfunction and inflammation in young subjects with а family history of arterial hypertension   N.V. Shchepina, M.A. Stanislavchuk Мета – дослідити рівні маркерів дисфункції ендотелію (ДЕ) та запалення у молодих осіб з обтяженою спадковістю (ОС) щодо артеріальної гіпертензії (АГ), а також їх зв’язок з показниками добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ), масою міокарда лівого шлуночка (ММ ЛШ) та функціональним станом ендотелію. Обстежено 30 молодих осіб (середній вік (19,5±2,8) року) з ОС щодо АГ та 30 практично здорових осіб без ОС щодо серцево-судинних захворювань, зіставних за віком та статтю (група контролю). Всім обстеженим проводили ДМАТ, ехокардіографічне дослідження з визначенням ММ ЛШ та індексу ММ ЛШ (ІММ ЛШ), неінвазивне дослідження функціонального стану ендотелію плечової артерії (ПА) за допомогою проби з реактивною гіперемією. Вміст маркерів ДЕ (фактора Віллебранда (ФВ), розчинних молекул адгезії судинних клітин (рМАСК-1), гомоцистеїну) та системного запалення (С-реактивного білка (СРБ), інтерлейкіну-6 (ІЛ-6), L-селектину) в крові визначали імуноферментним методом. У молодих осіб з ОС щодо АГ, порівняно з практично здоровими особами групи контролю, встановлено достовірне (Р<0,05) зниження ендотелійзалежної вазодилатації ПА (ЕЗВД ПА) (відповідно (11,0±2,5) і (14,1±2,9) %), підвищення рівня гомоцистеїну в крові (відповідно (9,11±1,32) і (7,73±1,36) мкмоль/л), рМАСК-1 (відповідно (730±111) і (657±111) нг/мл), активності ФВ (відповідно (110,0±10,8) і (101,0±8,8) %) та L-селектину (відповідно (1,19±0,22) і (1,07±0,19) мкг/мл). Виявлено залежність показників ДЕ від рівня гомоцистеїну в крові: особи з рівнем гомоцистеїну вище 66-го процентиля мали достовірно меншу ЕЗВД ПА (відповідно (9,5±2,7) і (12,7±1,7) %), вищі рівні рМАСК-1 (відповідно (797±70) і (650±131) нг/мл) та активності ФВ (відповідно (115,0±9,6) і (102,0±11,0) %), ніж ті, в кого рівень гомоцистеїну був нижче 33-го процентиля. Встановлено позитивний кореляційний зв’язок ЕЗВД, рівнів маркерів ДЕ та запалення з показниками ДМАТ, переважно САТ, ММ ЛШ та ІММ ЛШ. У молодих осіб з ОС щодо АГ, порівняно з особами без ОС, спостерігали зниження ЕЗВД, підвищення вмісту в крові рівнів гомоцистеїну, ФВ, рМАСК-1 та L-селектину. Встановлено зв’язок рівнів маркерів запалення та ДЕ з показниками ДМАТ, а також з ММ ЛШ та ІММ ЛШ. Виявлено позитивну асоціацію вмісту гомоцистеїну в крові з маркерами ДЕ (рМАСК-1, ФВ) та його зворотний зв’язок з ЕЗВД.  Гипертрофия миокарда левого желудочка у пациентов с метаболическим синдромом и ее регресс под действием квинаприла   Е.И. Митченко, В.Ю. Романов, Г.Б. Каспрук, Т.В. Беляева Left ventricular hypertrophy in patients with metabolic syndrome and influence of quinapril on its regress   E.I. Mitchenko, V.Yu. Romanov, G.B. Kaspruk, T.V. Beliajeva Целью исследования было сопоставление диагностической значимости двух формул определения гипертрофии миокарда левого желудочка (ГЛЖ) по данным эхокардиографического исследования и оценка возможного регресса ГЛЖ под влиянием курсового лечения ингибитором ангиотензинпревращающего фермента квинаприлом на протяжении 6 мес. Обследованы 30 пациентов (13 женщин и 17 мужчин) с метаболическим синдромом (МС). У всех больных были проведены измерение офисного артериального давления (АД), суточное мониторирование АД, эхокардиография и биохимические исследования. В результате приема квинаприла в комбинации с гидрохлоротиазидом нормализовалось АД и уменьшилась ГЛЖ. В конце исследования среднее АД составило (124,4±3,1)/(81,3±3,5) мм рт. ст. у женщин и (122,9±2,1)/(78,7±3,2) мм рт. ст. у мужчин. Масса миокарда левого желудочка уменьшилась в среднем на 16,5 %. Было показано, что у пациентов с МС для выявления ГЛЖ более целесообразно применение формулы ИММ2 ЛЖ=масса миокарда/рост2,7 (где ИММ – индекс массы миокарда), так как при этом повышается выявляемость ГЛЖ на 23,1 % у женщин и на 29,4 % у мужчин по сравнению с результатами применения формулы ИММ1 ЛЖ=масса миокарда/площадь поверхности тела, а также этот метод позволяет более точно оценить регресс ГЛЖ на фоне проводимой терапии. Так, согласно формуле ИММ1 ЛЖ после 6 мес лечения ГЛЖ не выявляли у 50 % пациентов, а согласно ИММ2 ЛЖ – только у 20 %. За время лечения не произошло усугубления нарушений углеводного и липидного обменов. Результаты исследования позволяют рекомендовать комбинацию квинаприла и гидрохлоротиазида для лечения пациентов с МС и ГЛЖ.  Вплив комбінації бета-адреноблокатора і діуретика на вміст фактора некрозу пухлин a та С-реактивного білка у хворих з артеріальною гіпертензією   Т.В. Ащеулова, О.М. Ковальова Influence of combination beta-adrenoblocker and diuretic on tumor necrosis factor a, C-reactive protein levels in patients with arterial hypertension   T.V. Ashcheulova, O.M. Kovalyova Мета дослідження – вивчення впливу комбінації b1-селективного b-адреноблокатора бісопрололу та тіазидоподібного діуретика індапаміду на рівень фактора некрозу пухлини a (ФНП-a) і С-реактивного білка (СРБ) у пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ). Рівні ФНП-a і СРБ у плазмі крові визначали до лікування і через 3 міс від початку лікування у 35 пацієнтів з АГ. Показники маси і функції лівого шлуночка отримані при ехокардіографічному дослідженні у М- і В-режимах. Виявлено підвищення рівнів СРБ ((5,86±0,61) мг/л) і ФНП-a ((42,00±11,91) пкг/мл), що має несприятливе прогностичне значення щодо прогресування АГ. Комбінація бісопрололу ((6,14±0,36) мг на добу) та індапаміду (2,5 мг на добу) не тільки має достатній антигіпертензивний ефект, сприяє регресу гіпертрофії міокарда та покращує систолічну функцію лівого шлуночка, а й може приводити до зниження вмісту у плазмі крові ФНП-a (P=0,0006) і СРБ (P=0,0005) у пацієнтів з АГ.  Сравнительная оценка эффективности и переносимости лозартана и эналаприла у больных с гипертонической болезнью   Е.П. Свищенко, Л.В. Безродная, Е.Г. Купчинская, О.В. Гулкевич, Н.І. Цирульнева Comparative evaluation of losartan and enalapril efficacy and tolerability in patients with essential hypertension   Е.P. Svishchenko, L.V. Bezrodnaya, O.G. Kupchinskaya, O.V. Gulkevich, N.I. Tsyrulneva Цель исследования – сравнительная оценка клинической эффективности и переносимости блокатора рецепторов ангиотензина II лозартана и ингибитора ангиотензинпревращающего фермента эналаприла. Обследованы 60 больных с гипертонической болезнью II стадии, которые были распределены на две группы по полу, возрасту, уровню офисного артериального давления (АД). После семидневного безмедикаментозного периода пациентам 1-й группы назначали лозартан в дозе 50 мг в сутки однократно, пациентам 2-й группы – эналаприл в дозе 20 мг в сутки в два приема. Курс лечения составил 4 нед. Анализировали динамику офисного суточного АД, клинических симптомов и регистрировали случаи развития нежелательных реакций на фоне проводимой терапии. Лозартан и эналаприл оказывали сопоставимый антигипертензивный эффект. Терапия лозартаном реже, чем терапия эналаприлом, сопровождалась развитием нежелательных реакций.

Ревматологія / Rheumatology Зв’язок дисфункції ендотелію та атеросклеротичних змін у сонних артеріях з ліпідним спектром крові у хворих на системний червоний вовчак   С.В. Шевчук Association of endothelial dysfunction and atherosclerotic changes in carotid arteries with lipid flood spectrum in patients with systemic lupus erythematosus   S.V. Shevchuk У хворих на системний червоний вовчак з наявністю дисліпідемій відзначають більш значущі порушення функції ендотелію та вираженість атеросклеротичного ураження судин, порівняно з пацієнтами без ознак порушень обміну ліпідів. Максимальні зміни функції ендотелію та ознаки атеросклеротичного ураження загальної сонної артерії реєструють у пацієнтів з комбінованими порушеннями обміну ліпідів.

Клінічна фармакологія / Clinical pharmacology Клинико-фармакодинамические эффекты замены эналаприла на лизиноприл при лечении больных с хронической сердечной недостаточностью   Л.Г. Воронков, Л.П. Паращенюк, Е.Л. Филатова, Н.А. Ткач, Н.В. Богачева Clinical and pharmacodynamical effects of substitution of enalapril with lisinopril in patients with chronic heart failure   L.G. Voronkov, L.P. Paraschenjuk, E.L. Filatova, N.A. Tkach, N.V. Bogachova С целью оценки сопоставимости основных клинико-фармакодинамических эффектов эналаприла и лизиноприла обследованы 26 больных с хронической сердечной недостаточностью II–III функциональных классов по NYHA и фракцией выброса левого желудочка (ЛЖ) менее 45 %. Замена длительно принимаемого эналаприла на лизиноприл в эквивалентной дозировке и последующий прием последнего в течение 8 нед не сопровождались значимой динамикой дистанции 6-минутной ходьбы и эхокардиографических показателей функции ЛЖ. Несмотря на более низкие (однако в пределах нормальных значений) среднесуточные величины систолического и диастолического артериального давления на фоне приема лизиноприла, эпизоды артериальной гипотензии встречались реже, наряду с достоверно более низким суммарным количеством таких эпизодов, по сравнению с приемом эналаприла.  Результаты изучения эффективности и переносимости аторвастатина у больных с дислипидемией   Е.Г. Несукай, Г.В. Пономарева Results of study of atorvastatin efficiency and safety in patients with dyslipidemia   E.G. Nesukay, G.V. Ponomaryova Цель исследования – изучение эффективности и переносимости аторвастатина у 20 больных с ишемической болезнью сердца (постинфарктным кардиосклерозом, стабильной стенокардией напряжения) и дислипидемией. Исследуемый препарат назначали в дозе 20 мг/сут в течение 3 мес. Результаты исследования показали высокую эффективность аторвастатина: уровень общего холестерина снижался в среднем на 34 %, липопротеидов низкой плотности – на 42 %, триглицеридов – на 35 %. При этом уровень общего холестерина снизился до 5,5 ммоль/л у 75 % больных, целевых уровней (менее 4,5 ммоль/л) было достигнуто у 35 % больных. Лечение аторвастатином хорошо переносилось, было безопасным, не влияло на функцию печени и почек, серьезных побочных реакций не зарегистрировано.

Спостереження з практики  / Case report Клинический опыт применения левосимендана у больного с декомпенсированной хронической сердечной недостаточностью   Ю.М. Мостовой, Л.В. Распутина, В.П. Щербак, И.В. Данильчук, Н.В. Цымбалюк Clinical experience of use of levosimendan in patient with decompensated chronic cardiac failure   Yu.M. Mostovoy, L.V. Rasputina, V.P. Shcherbak, I.V. Danilchuk, N.V. Tsymbalyuk В статье представлен опыт применения препарата, усиливающего сократимость миокарда без увеличения содержания кальция внутри клетки («сенситизатора кальция») – левосимендана. У пациента 38 лет с дилатационной кардиомиопатией и систолической дисфункцией левого желудочка проведена суточная инфузия левосимендана в дозе 0,1 мкг·кг-1·мин-1. Проводился суточный мониторинг артериального давления, пульса, сатурации кислорода, электрокардиограммы. После введения левосимендана состояние больного улучшилось, уменьшилась одышка, также отмечено заживление сопутствующей трофической язвы голени на 5-й день после введения. При последующем обследовании через 1 мес на фоне значительного клинического улучшения отмечено достоверное улучшение систолической функции левого желудочка. Побочные эффекты не наблюдались. Полученные данные свидетельствуют об эффективности и безопасности левосимендана.

Огляди / Reviews Безболевая ишемия миокарда   Н.Т. Ватутин, Н.В. Калинкина, Е.В. Долженко, Е.В. Склянная, О.К. Кашанская, С. Захама Silent myocardial ischemia   N.T. Vatutin, N.V. Kalinkina, E.V. Dolzhenko, E.V. Sklannaya, O.K. Kashanskaya, S. Zahama В обзоре представлены последние данные литературы, касающиеся проблемы безболевой ишемии миокарда. Рассматриваются вопросы патогенеза, диагностики, распространенности, прогностической значимости и лечения безболевой ишемии миокарда.

Лекції / Lectures Проби з дозованим фізичним навантаженням  О.Й. Жарінов, В.О. Куць, Н.В. Тхор Standardized exercise tests  O.J. Zharinov, V.O. Kuts, N.V. Thor Навантажувальні проби (НП) є одним з найбільш доступних шляхів скринінгового обстеження та діагностики ішемічної хвороби серця, стратифікації ризику, оцінки функціонального стану пацієнтів та ефективності антиішемічної терапії. У лекції розглядаються основи фізіології навантаження, показання, методика проведення та інтерпретація результатів НП.

Некролог / Obituary Ігор Михайлович Ганджа (1925–2007) Ihor Myhaylovych Gandzha (1925–2007)