Ігор Михайлович Ганджа
(1925–2007)

3 лютого 2007 р. на 82-му році пішов з життя академік Академії наук вищої школи України, заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор кафедри сімейної медицини Національної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика.

Життя І.М. Ганджі – це шлях вірного і сумлінного служіння рідній землі і обраній справі.

Видатний діяч української науки, талановитий учитель і наставник, людина прекрасної душі Ігор Михайлович Ганджа прожив велике світле життя, насичене повсякденною працею і боротьбою за найцінніше в нашому житті – здоров’я людини.

І.М. Ганджа народився в Житомирі 2 травня 1925 р. у сім’ї лікаря та вчительки. У 1946 р. закінчив Київський медичний інститут ім. О.О. Богомольця. Свою трудову діяльність у медицині Ігор Михайлович починав під керівництвом академіка М.Д. Стражеска в Українському НДІ клінічної медицини (зараз Національний науковий центр «Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска» АМН України). Після закінчення аспірантури працював на посаді молодшого наукового співробітника. У 1952 р. успішно захистив кандидатську дисертацію «Застосування пеніциліну при захворюваннях жовчних шляхів», а у 1959 р. докторську – «Стан серцево-судинної системи при захворюваннях печінки та жовчних шляхів».

3 1951 до 1954 р. І.М. Ганджа – асистент кафедри терапії № 2 Київського інституту вдосконалення лікарів, з 1954 до 1962 р. – старший науковий співробітник Українського НДІ клінічної медицини. У 1962 р. обраний завідуючим кафедрою терапії № 1 Київського інституту вдосконалення лікарів, яку з успіхом очолював понад 30 років.

Учень Миколи Дмитровича Стражеска Ігор Михайлович майже 50 років віддав науковій роботі, яка повною мірою розкрила аналітичний склад його розуму, мудрість та далекоглядність науковця. Перші наукові роботи І.М. Ганджі були присвячені вивченню захворювань жовчних шляхів печінки. Він описав своєрідний рефлекс зміненого жовчного міхура на коронарний кровообіг та кровообіг у малому колі. В його дослідах було відзначено можливість розвитку вірусного міокардиту у хворих на гострий гепатит. Надалі, використовуючи новітні вірусологічні та імунологічні методики, І.М. Ганджа виявив, що вірус гепатиту В навіть у вірусоносіїв викликає значні зміни імунних реакцій, особливо в ланці Т‑імунітету. Ці роботи привели до важливих висновків про велике значення вірусної інфекції в розвитку аутоімуних та інфекційно-алергійних захворювань, у тому числі ревматизму та генералізованих васкулітів. Показана і певна роль вірусної інфекції в розвитку дифузних хвороб сполучної тканини.

На очолюваній професором І.М. Ганджою кафедрі проводилося детальне вивчення етіології, патогенезу, клініки та лікування системних захворювань сполучної тканини, в тому числі впроваджені методи екстракорпоральної детоксикації. Вивчалися питання нетипових локалізацій ревматизму (су дин малого кола кровообігу), особливості ревматичних вад серця у людей похилого віку, особливості ураження різних органів та імунологічні порушення при захворюваннях сполучної тканини.

Важливе місце в дослідженнях І.М. Ганджі посіло вивчення атеросклерозу, а саме його імунології, зв’язку різних типів гіперліпідемій та імунних порушень, а також впливу ендокринних факторів, особливо стану надниркових залоз, на розвиток атеросклерозу. Під керівництвом Ігоря Михайловича на кафедрі вивчені і впроваджені в практику методи попередження і лікування атеросклерозу шляхом підвищення імунологічної реактивності, стимуляції імунних реакцій з використанням антиретикулярної цитотоксичної сироватки акад. О.О. Богомольця.

В умовах експерименту значне гальмування розвитку атеросклерозу було отримано шляхом введення тваринам аутологічних молодих кістковомозкових клітин та гормонів тимусу. І.М. Ганджа запропонував розподіл атеросклерозу на дві форми, які вимагають різних підходів у лікуванні: атеросклероз молодого віку, що залежить, головним чином, від спадкового фактора, та атеросклероз у похилому віці, при якому провідне значення мають імунні ураження стінки судини.

Детально вивчивши захворювання серцевого м’яза, механізми розвитку кардіоміопатій та міокардіодистрофій, І.М. Ганджа описав своєрідне захворювання, при якому тяжкий міокардит розвивався поряд з ураженням судин малого кола, також він описав клініку ураження судин малого кола у хворих на ревматизм. Застосовуючи метод шкірної біопсії, він довів, що дилатаційна кардіоміопатія не є місцевим ураженням, а загальною хворобою, що охоплює все мікроциркуляторне русло.

Фундаментальні і клінічні дослідження І.М. Ганджі в галузі кардіології, ревматології, аутоімунних захворювань, атеросклерозу визнані провідними науковцями світу, сприяли авторитету української на уки в міжнародному науковому просторі, а також створили плідне підґрунтя для розвитку Київської терапевтичної школи.

З 1957 р. як головний терапевт Міністерства охорони здоров’я України професор Ганджа доклав багато зусиль для формування ефективної роботи української терапевтичної школи.

Лекції і підручники професора Ганджі виховали не одне покоління українських лікарів. І сьогодні на медичній ниві України діє ціла плеяда його талановитих учнів – науковців і практиків, яким передав Ігор Михайлович не тільки своє лікарське вміння і наукові ідеї, а й приклад безкорисливого служіння лікарській справі, чесності і принциповості в повсякденній праці, співчуття до хворої людини. Під його керівництвом підготовлено 10 докторів, 21 кандидат медичних наук.

Протягом багатьох років І.М. Ганджа був членом правління Українського товариства кардіологів, президії Всесоюзного товариства кардіологів, Української проблемної комісії з кардіології та Всесоюзної проблемної комісії з ревматології.

Ігор Михайлович – автор 365 наукових праць, 18 монографій, 3 підручників. Серед них найважливішими є «Атеросклероз», «Системные заболевания соединительной ткани», «Некоронарогенні захворювання міокарда», «Ревматологія», «Поражение сосудов при аллергических заболеваниях».

Усі, хто знав І.М. Ганджу, любили і поважали його за чуйне ставлення до людей, велику душевну щедрість, мудрість і оптимізм. Вітчизняна медицина втратила талановитого дослідника, блискучого викладача й видатного методиста, а його колеги – уважного, вірного й доброго друга.

Колектив Інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска, редакція «Українського кардіологічного журналу», колеги та учні І.М. Ганджі глибоко сумують з приводу смерті  видатного вченого і висловлюють щире співчуття його родині.

Світла Вам пам’ять, дорогий Учителю!